«Ікона Різдва Пресвятої Богородиці, іменована “Ісааківська”»

Місяця вересня на 8-й день

Ісааківська ікона Різдва Пресвятої Богородиці була явлена 1659 року неподалік від села Ісаакіївського Ярославської єпархії. Селяни, які перебували в той час у лісі і побачили образ у гілках верби, хотіли перенести ікону у своє село, але не змогли. Тоді вони звернулися до священика, і він, вбравшись, у супроводі причту і народу, зі священними хоругвами вирушив на місце явлення образу Божої Матері. Від ікони, що перебувала в гілках верби, виходило надзвичайне світло, подібне до сонячного. Після молебного співу священик благоговійно зняв ікону з дерева і переніс у село Ісаакіївське в парафіяльний храм. Однак наступного дня новоявленої ікони в храмі не виявилося. Вона була на тому самому місці, де її вперше знайшли. На місці явлення чудотворної ікони побудували каплицю, навколо якої поступово утворився скит.

З благословення святителя Іони, митрополита Ярославського і Ростовського, 1662 року на місці каплиці було побудовано дерев’яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У 1758 році замість дерев’яного було побудовано кам’яний храм, у який і перенесли чудотворний образ. З 1766 року Ісаакова пустинь була зарахована до заштатних монастирів, а Ісааківську ікону Божої Матері хресними ходами переносили в храми Вологодської та Ярославської єпархій.

У червні 1900 року монастир став жіночим, у ньому проживали 107 черниць. У роки радянської влади обитель закрили, а в її головному храмі розмістилися контора радгоспу і клуб.
У 2006 році адміністрація Первомайського муніципального району ухвалила рішення про передачу обителі у відання Ярославської єпархії Російської Православної Церкви для відновлення. Нині монастир функціонує як архієрейське подвір’я. До 2013 року в братському корпусі монастиря було освячено домовий храм в ім’я Серафима Саровського. У 2016 році спеціально для обителі було написано ікону Різдва Пресвятої Богородиці, яку доставили в монастир із хресним ходом. У день перенесення мощей Іоанна Златоуста 9 лютого 2019 року єпископ Рибінський і Даниловський Веніамін (Лихоманов) освятив дзвони нової дзвіниці обителі.

Наразі монастир функціонує як архієрейське подвір’я Ісакової Різдво-Богородицької пустині, в якому і перебуває чудотворна ікона.