Житія святих,  Лютий

Ікона Божої Матері, іменована “Козельщанська”

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 21-й день (перехідне)

Козельщанська ікона Божої Матері належить до числа ікон найпізніших за часом прославлення (1881) і водночас до числа найбільш шанованих. Ікона ця італійського походження і була привезена на Русь однією із придворних імператриці Єлизавети Петрівни (1741-1761). Власниця ікони вийшла заміж за писаря Запорізького війська Сиромаху. Так ікона потрапила на Україну. У XIX ст. вона належала роду Капністів і була їхньою родинною святинею. Ікона перебувала в селі Козельщині Полтавської губернії. На сирній седмиці 1880 р. дочка В. І. Капніста Марія захворіла. Місцевий лікар визначив незначний вивих ноги, від неправильного нахилу вбік, і наклав гіпсову пов’язку. Через деякий час її повезли до харківського хірурга. Він також визначив вивих. Щоб зменшити біль ноги під час ходіння, було зроблено особливий черевик зі сталевими пружинами, що охоплювали ногу вище коліна, і наказано приймати теплі ванни. Минув піст, але хвора не відчувала полегшення.

Після Великодня Марія відчула страшний біль і в іншій нозі, яка в неї викривилася, як і перша. В. І. Капніст знову звернувся до лікаря, який знайшов і в лівій нозі вивих та вдягнув на цю ногу сталеві пружини, порадивши негайно везти дівчинку на Кавказ для лікування мінеральними водами та гірським повітрям. Подорож на Кавказ і лікування завдали ще більших страждань. Сили дівчинки впали, вона втратила всяку чутливість у руках і ногах та не відчувала навіть уколів. Під час огляду, крім колишніх ушкоджень організму, було знайдено ще вивихи в плечових суглобах, у лівому стегні й крайню чутливість у хребетному стовпі по всій його довжині. Такий сильний ступінь хвороби і невідомість її причини змусили повернутися додому. У жовтні місяці батько поїхав із хворою дочкою до Москви. Тут він звертався до найвідоміших лікарів, які заявили, що вони безсилі перед хворобою.

Батьки і хвора вже зневірялися в порятунку. Але несподівано з’явилася можливість звернутися до допомоги закордонного професора. Оскільки до його приїзду в Москву залишався тривалий час, хвора попросилася додому. Батько відпустив її в село, взявши зі своєї дружини слово привезти хвору доньку до Москви, коли отримає повідомлення про приїзд професора. 21 лютого 1881 р. отримали телеграму, що професор їде в Москву. Така звістка стривожила хвору: чи не виявиться і він, як інші, безсилим?

Мати, вирішивши їхати наступного дня, вказуючи на сімейний образ Божої Матері, сказала доньці: “Машо, ми завтра їдемо до Москви, візьми образ Божої Матері, почисть Його ризу і міцніше помолися перед нашою Заступницею. Проси, нехай допоможе нам благополучно здійснити шлях і вилікувати твою хворобу”. Хвора і сама, втративши надію на земних лікарів, усю надію поклала на Бога і довірила свою долю Небесній допомозі. Ікона ця здавна була відома як чудотворна. За переказами, вона особливо допомагала дівчатам, які вдавалися до неї з благанням влаштувати сімейне щастя. Водночас встановився звичай, щоб той, хто молиться, чистив ризу на іконі, протираючи її ватою або рушником. Притиснувши до грудей святу ікону, хвора, за допомогою матері, протерла її й усю тяжкість недуги, скорботу та відчай душі вилила перед ликом Божої Матері. І старанна, полум’яна молитва хворої дівчинки була почута. Вона відразу відчула силу в руках і ногах та голосно закричала: “Мамо! мамо! я відчуваю ноги! Мамо, я відчуваю руки”. Вона зірвала металеві упорки та бинти і стала вільно ходити кімнатою, продовжуючи тримати побожно у своїх руках образ Божої Матері. Негайно запросили парафіяльного священника і перед образом Божої Матері було звершено подячний молебень. Радісна подія стала скоро відомою в навколишніх селах. Мати поїхала до Москви з одужалою донькою і взяла з собою святий образ Божої Матері. Чутка про зцілення швидко поширилася Москвою, і народ став стікатися спочатку в номер гостиниці, а потім до церкви, куди перенесли ікону. Від ікони сталося ще кілька зцілень. Коли сім’я повернулася додому до Козельщини, вся околиця вже знала про зцілення від Козельщанської ікони Божої Матері, що відбулися в Москві, і багато хто зібрався для поклоніння образу. Зберігати далі ікону в будинку не було можливості, і, з дозволу Високопреосвященного Іоанна, архієпископа Полтавського, 23 квітня 1881 року ікону було перенесено до спеціально влаштованої тимчасової каплиці. Щодня з самого ранку не замовкав перед образом молебний спів і читання акафістів.

У 1882 року було збудовано храм, а ухвалою Святішого Синоду від 1 березня 1885 року було засновано жіночу громаду, 17 лютого 1891 року перетворену на жіночий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Під час закриття монастиря в 1929 році ікону таємно винесли черниці до скиту села Обиток, а після його закриття в 1932 році вона негласно зберігалася в містечку Кобеляках, у 1941-1949 роках – знову перебувала в Козельщинській обителі, потім – у Лебединському монастирі на Черкащині, з 1961 року – у київській квартирі у колишніх козельщинських насельниць, і тільки 23 лютого 1993 року повернулася до Козельщини.

Козельщанській іконі Божої Матері складено службу (на 21 лютого) та акафіст.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Козельщанской», глас 4

Весели́ся, земле́ Полта́вская/ и все оте́чество на́ше правосла́вное:/ се бо я́ко светоза́рное со́лнце,/ яви́ся пречу́дная ико́на Твоя́, Преблагослове́нная Богома́ти,/ мир озаря́ющи мно́жеством чуде́с Твои́х,/ те́ми у́бо обрета́ем, я́же на земли́, вся блага́я и поле́зная,/ и су́щих, я́же на Небеси́, сокро́вищ сподобля́емся./ Сего́ ра́ди вопие́м Ти:/ ра́дуйся, Похвало́ на́ша приснопокланя́емая,/ спаси́ ны, моля́щияся Тебе́,// еди́ная Наде́ждо и Ра́дование ве́чное пою́щих Тя.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Козельщанской», глас 3

Боголе́пно во смире́нии красу́ется оби́тель Красного́рская,/ осеня́емая и спаса́емая преди́вным о́бразом Влады́чицы Пречи́стыя,/ Небесе́ и земли́ Цари́цы Богоро́дицы,/ от него́же исто́чники благода́ти и ча́ша чуде́с оби́льно излива́ются,/ и усе́рдно притека́ющии исцеле́ния ве́рою прие́млют,/ и неве́рнии ве́рою кре́пкою сердца́ исполня́ют/ и мы, раби́ Твои́, Богома́ти, благода́рне вопие́м Ти:// ра́дуйся, Предста́тельство христиа́н непосты́дное и оби́тели Твоея́ красото́ и ра́дование.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку