«Ікона Божої Матері “Знамення”, іменована “Серафимо-Понетаївська”»

Місяця листопада на 27-й день

Неподалік від Саровської пустелі знаходилася Серафимо-Понетаївська жіноча обитель. Назву свою вона отримала за ім’ям преподобного Серафима Саровського.

Одна із сестер Понетаївського монастиря, Клавдія Войлошникова, 1879 року написала для своєї обителі образ “Знамення” Божої Матері. Незабаром ця ікона прославилася чудовими чудотворіннями і стала головною святинею обителі. Перше прославлення образу відбулося за таких обставин.

14 травня 1885 року, о 9-й годині вечора, кілька черниць, які перебували в одній із келій ігуменського корпусу, де містилася ікона, раптом були вражені зміною, що відбулася з образом. Вони помітили, що лик Пресвятої Богородиці на іконі став особливо просвітленим, а погляд Її по черзі зупинявся на сестрах, які з трепетом і благоговінням споглядали на чудесне явище. Ці зміни відбувалися протягом чверті години, а о 12 годині ночі знову повторилися. Наступного дня ікону з почестями перенесли до монастирського храму, і незабаром величезна кількість вірян стали поклонятися святому образу. Багато стражденних за молитвами своїми до Пресвятої Богородиці та Її чудотворної ікони отримували зцілення від своїх недуг.

Указом від 5 жовтня 1885 року Святійший Синод визнав чудотворність Понетаївської ікони “Знамення”. Преосвященний Модест, єпископ Нижегородський, зробив розпорядження помістити ікону в храмі Живоносного джерела в Понетаївському монастирі, де вона і містилася за правим криласом.

На іконі Богоматір зображена з піднятими вгору руками. На лоні Пречистої Діви перебуває Предвічне Немовля, оточене сяйвом.