Ікона Божої Матері “Віднайдення загиблих”

Місяця лютог на 5-й день

З незапам’ятних часів народ, свято вірячи у всесильну допомогу Пресвятої Богородиці, засвоїв Їй іменування “Стягнення загиблих”, як останньому притулку, останній надії людей, які гинуть.

Про походження образу “Стягнення загиблих” достовірних відомостей не збереглося. Відомо кілька чудотворних ікон під цією назвою, через які Матір Божа являла Свою милість людям, які вже переступили поріг загибелі.

У середині XVII століття в селі Бор Калузької губернії благочестивого селянина Федота Обухова на свято Хрещення Господнього застала в дорозі заметіль. Коні вибилися з сил і зупинилися біля непрохідного яру. Не бачачи засобів до порятунку, Обухов ліг у сани і став засинати, не усвідомлюючи, що зовсім замерзне. Але в ці страшні хвилини він усім своїм єством звернувся до Цариці Небесної за допомогою і дав обіцянку зробити для своєї парафіяльної церкви ікону “Стягнення загиблих”. І Вона почула його сердечну молитву: у сусідньому селищі один селянин раптом почув під вікном чийсь голос: “Візьміть”. Він вийшов і побачив у санях напівзамерзлого Обухова. Одужавши, врятований негайно виконав свою обітницю і замовив список з ікони з Георгіївської церкви міста Болхова Орловської губернії. З того часу Борська ікона “Стягнення загиблих” прославилася багатьма благодатними знаменнями і чудесами. Відомі чудотворні образи “Стягнення загиблих”: із села Маліжина Харківської губернії, явленого 1770 року, що триразово позбавила жителів від холери; із села Красне Чернігівської губернії, з Воронежа, Козлова Тамбовської губернії. 1835 року при Московському Олександрівському Сирітському інституті було освячено храм на честь ікони “Стягнення загиблих”.

Особливий інтерес представляють збережені перекази про ікону Божої Матері “Стягнення загиблих”, що знаходиться в храмі на честь “Воскресіння Словущого” в Москві. Цю ікону було перенесено з храму на честь Різдва Христового в Палашевському провулку. Останній власник її овдовів і був на порозі повної убогості. Старанна молитва Пресвятій Богородиці врятувала його від відчаю і влаштувала долю його дочок-сиріт. Чоловік цей вважав себе негідним мати у своєму будинку чудотворний образ і передав його в храм. У 1812 році Палашівський храм був розграбований французами. Зневажена святиня була знайдена розколотою на три частини серед усякого мотлоху. При знаходженні ікони відбулося безліч чудесних зцілень. До цієї ікони зверталися наречені, виходячи заміж, щоб шлюб був спасенним, приходили до неї люди, які загрузли в пияцтві, які гинуть у злиднях, які страждають від хвороб, з благаннями зверталися до неї матері про дітей, які гинуть. І всім Цариця Небесна посилала допомогу і підтримку: “Взищи нас, що гинуть. Пресвята Діво, не за гріхом бо нашим наказуеши нас, але за людинолюбством милуеши: позбави нас від пекла, хвороби і нужди і спаси нас” (тропар, гл. 4).

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання