«Ікона Божої Матері, іменована “Успіння” (Києво-Печерська)»

Місяця  травня на 3-й день / серпня на 15-й день

Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці – одна з найдавніших явлених ікон наших земель. Пресвята Богородиця вручила її 4-м візантійським зодчим, які 1073 року принесли ікону преподобним Антонію і Феодосію Печерським. Зодчі прийшли в печеру до преподобних і запитали: “Де хочете ви почати церкву?” Святі відповіли: “Ідіть, Господь призначить місце”. – “Як ви, пророкуючи собі швидку смерть, не призначили ще місця? – здивувалися зодчі. – А ще дали нам стільки золота”. Тоді преподобні закликали всю братію і стали розпитувати греків, кажучи: “Скажіть нам істину, хто вас послав і як ви потрапили сюди?”. Зодчі стали розповідати: “Одного разу, коли ми спали у своїх будинках, рано, на сході сонця, прийшли до кожного з нас благообразні юнаки і сказали: “Кличе вас Цариця у Влахерну”. Ми прийшли всі в один час і, розпитавши один одного, дізналися, що ту саму промову Цариці чув кожен із нас, і одні й ті самі послані були за всіма нами. Нарешті, ми побачили Царицю з безліччю воїнів. Ми вклонилися Їй, і Вона сказала: “Я хочу побудувати Собі Церкву на Русі, в Києві, і ось, велю вам це зробити. Візьміть золота на 3 роки”. – Ми ж, поклонившись, запитали: “Пані, Царице! Ти посилаєш нас у чужу країну, до кого ми там прийдемо?” – Вона відповідала: “Я посилаю вас ось із ними, з Антонієм і Феодосієм”. – Ми здивувалися: “Навіщо ж, Пані, Ти даєш нам золота на 3 роки? Їм і накажи піклуватися про нас, що нам їсти і що пити, і нас обдаруєш, чим Сама знаєш”. – Цариця заперечила: “Цей, Антоній, тільки благословить і відійде від цього світу у вічний спокій. А цей, Феодосій, відійде після нього через 2 роки. Отже, беріть золота до надлишку. А що до того, щоб вшанувати вас, то ніхто не може зробити це так, як Я. Дам вам, чого і вухо не чуло, і око не бачило, і що на серце людині не сходило. Я Сама прийду дивитися Церкву і буду в ній жити”. – Вона дала нам також мощі святих мучеників: Артемія, Полієвкта, Леонтія, Акакія, Арефи, Якова, Феодора – і сказала: “Це покладіть у фундамент”. – Ми взяли золота більше, ніж нам потрібно було, і Вона сказала: “Вийдіть на подвір’я, подивіться величину Церкви”. – Ми вийшли і побачили Церкву на повітрі. Увійшовши знову до Цариці, ми вклонилися і сказали: “Пані Царице, яке ім’я Церкви?” – Вона відповіла: “Я хочу назвати її Своїм Іменем”. – Ми не сміли запитати, як Її Ім’я, але Вона знову сказала Сама: “Богородицина буде Церква”. – І, давши нам цю ікону, сказала: “Вона буде в ній намісною”.

Ми вклонилися Їй і пішли у свої домівки, несучи із собою ікону, отриману з рук Цариці”. Вислухавши це, всі прославили Бога, і преподобний Антоній сказав: “Діти, ми ніколи не виходили з цього місця. Благообразні юнаки, які кликали вас, були святі Ангели, а Цариця у Влахерні – Сама Пресвята Богородиця. А що до нашого образу і даного ніби через нас золота, то Господь відає, як Він зволив створити це зі Своїми рабами. Благословенний прихід ваш, добру супутницю ви маєте, чесну ікону Господи”. Три дні молився преподобний Антоній, щоб Господь Сам вказав йому місце для церкви. Після першої ночі по всій землі була роса, а на святому місці сухо. Другого ранку по всій землі було сухо, а на святому місці роса. Третього ранку, помолившись, благословили місце і виміряли золотим поясом ширину і довжину церкви. (Цей пояс ще давно приніс варяг Шимон, якому було видіння про будівництво церкви). Вогонь, що зійшов із неба за молитвою преподобного Антонія, вказав, що Богові до вподоби починання. Так було покладено початок Божественній Церкві.

Ікона Успіння Пресвятої Богородиці прославилася чудесами. Два друга, Іоанн і Сергій, побраталися перед нею. Через багато років Іоанн смертельно захворів. Він віддав свою частину майна в Печерський монастир, а частину 5-річного сина передав на збереження Сергію; йому ж віддав і сина Захарію на піклування. Коли Захарії виповнилося 15 років, він захотів узяти майно, що належало йому, але Сергій наполегливо говорив, що Іоанн усе роздав жебракам. Він дійшов до того, що прийшов в Успенську церкву і заприсягся перед чудотворною іконою, що не брав нічого. Коли він захотів поцілувати ікону, то не зміг наблизитися до неї; пішов до дверей і раптом закричав: “Святі Антоній і Феодосії! Не веліть вбивати мене цьому немилостивому і моліться до Господи Пресвятої Богородиці, щоб Вона відігнала від мене цю безліч бісів, яким я відданий. Нехай беруть золото і срібло: воно запечатане в моїй кліті”. Захарія віддав усе майно в Печерський монастир, де й сам постригся. Відтоді нікому не давали клястися чудотворною іконою. Ікона не раз захищала країну від навали ворогів. 1677 року, коли турки облягали Чигирин і Києву загрожувала небезпека, ікону майже протягом усього дня 27 серпня обносили навколо міста. Богородиця благословляла російські війська, що йшли на Полтавську битву (1709 р.). У 1812 році ікону знову обносили навколо Києва. Святкування іконі покладено двічі на рік: 3 травня і 15 серпня;

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання