...
Житія святих,  Ікони

Ікона Божої Матері «Невипивана Чаша»

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 5-й день

Ікона Божої Матері «Невипивана Чаша» за іконографією належить до типу «Оранта» — Богоматір зображено з піднятими догори руками, перед Нею — Богомладенець, Котрий стоїть у чаші. Це Чаша Причастя — невичерпне джерело духовної радості та розради. Пресвята Богородиця молиться за всіх грішних і сповіщає, що кожному стражденному уготована Невипивана Чаша небесної допомоги й милосердя.

Появі цієї ікони передувала незвичайна подія, що сталася 1878 року в Тульській губернії. Якийсь відставний солдат був одержимий пристрастю до пияцтва. Він пропивав усе, що в нього було, і незабаром став жебракувати. Від зловживання алкоголем у нього віднялися ноги, але це не зупинило його і він продовжував пити. Якось уві сні колишній солдат, а нині селянин, побачив старця, який наказав йому йти до міста Серпухова у монастир Владичиці Богородиці, де була ікона Божої Матері «Невипивана Чаша», і відслужити перед нею молебень. Не маючи ні копійки, з віднятими ногами, селянин не міг вирушити в дорогу. Але святий старець вдруге і втретє з’явився йому та грізно наказав виконати сказане. На четвереньках вирушив відставний солдат до Серпухова. В одному із селищ, які лежали на шляху, він зупинився для відпочинку. Щоб полегшити біль і страждання подорожньому, бабуся-господиня розтерла йому ноги й поклала на піч. Наступного дня солдату полегшало, але господиня залишила його ще на одну ніч, знову розтерши йому хворі ноги. Спираючись на дві, а потім і на одну палицю, селянин потихеньку дійшов до Серпухова.

У Владичньому монастирі він розповів про свої чудесні сновидіння і попросив відслужити молебень перед іконою Божої Матері «Невипивана Чаша». Але його прохання збентежило насельниць монастиря: ніхто в обителі не знав такої ікони. Лише через деякий час вони знайшли іконку, що висіла в проході із храму до ризниці. На зворотному боці її був напис «Невипивана Чаша»… В образі ж учня святителя Олексія — преподобного Варлаама — селянин одразу ж упізнав святого старця, який з’явився йому уві сні. Додому із Серпухова відставний солдат повернувся вже вільним від своєї згубної пристрасті.

Звістка про чудотворну ікону швидко поширилася по всій країні. Люди, які страждали від пияцтва, їхні рідні і близькі поспішали піднести молитви до Пресвятої Богородиці про зцілення від недуги, багато хто приходив уже після, щоб подякувати Владичиці за Її велику милість.

Чудотворна ікона «Невипивана Чаша» перебувала у Владичньому монастирі в Серпухові до 1919 року, а після його закриття знаходилася в соборі Миколи Білого в тому самому місті. Подальша доля ікони невідома.

1993 року в Серпуховському Висоцькому чоловічому монастирі, а 1995 року — у відродженому Владичньому монастирі було зроблено списки чудотворної ікони, водночас було збережено всі пропорції й академічний стиль, характерний для оригіналу. Все це послужило початком відродження шанування чудотворної ікони після довгих років богоборства. Славиться чудотворна ікона швидким зціленням стражденних від недуг наркоманії, алкоголізму та куріння. Помічено, що ікона не лише зцілює, а й допомагає змінити спосіб життя людини, приводить її до усвідомлення своїх гріхів, покаяння, повертає до благочестивого життя.

На жаль, достеменно не відомий той день, у який ікона була явлена. У XIX столітті святкування на честь ікони «Невипивана Чаша» відбувалося 27 листопада — в один день з іконою Божої Матері «Знамення», оскільки обидві ці ікони схожі за іконографією.

Наприкінці XX століття, після відновлення шанування ікони «Невипивана Чаша», її святкування було приурочене до дня преставлення преподобного Варлаама Серпуховського — 5 травня, бо явлення чудотворної ікони сталося за заступництвом цього святого. У 1997 році було встановлено звершувати загальноцерковне святкування ікони Божої Матері «Невипивана Чаша» 5 травня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Неупиваемая Чаша», глас 4

Днесь притеце́м ве́рнии/ к Боже́ственному и пречу́дному о́бразу Пресвяты́я Богома́тери,/ напоя́ющей ве́рных сердца́/ небе́сною Неупива́емою Ча́шею Своего́ милосе́рдия/ и лю́дем ве́рным чудеса́ показу́ющей./ Я́же мы ви́дяще и слы́шаще духо́вно пра́зднуем и те́пле вопие́м:/ Влады́чице преми́лостивая,/ исцели́ на́ша неду́ги и стра́сти/ моля́щи Сы́на Твоего́ Христа́ Бо́га на́шего// спасти́ ду́ши на́ша.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Неупиваемая Чаша»

Бысть чре́во Твое́ свята́я Трапе́за, иму́щая Небе́снаго Хле́ба, Христа́ Бо́га на́шего, от Него́же всяк яды́й не умира́ет, я́коже рече́ всех, Богороди́тельнице, Пита́тель.

Тропaрь, глaсъ д7:

Днeсь притецeмъ вёрніи къ бжcтвенному и3 пречyдному џбразу прес™hz бGом™ри, напоsющей вёрныхъ сердцA нбcною неупивaемою чaшею своегw2 млcрдіz, и3 лю1демъ вBрнымъ чудесA показyющей. ±же мы2 ви1дzще и3 слhшаще дух0внw прaзднуемъ и3 тeплэ вопіeмъ: вLчце премлcтиваz, и3сцэли2 нaшz недyги и3 стр†сти, молsщи сн7а твоего2 хrтA бGа нaшего сп7сти2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ ѕ7:

Бhсть чрeво твоE с™az трапeза, и3мyщаz нбcнаго хлёба, хrтA бGа нaшегw, t негHже всsкъ kдhй не ўмирaетъ, ћкоже речE всёхъ, бGороди1тельнице, питaтель.

Ще в розробці

Знайшли помилку