Ікона Божої Матері “Моздокська” Іверська
Місяця квітня на 27-й день.
Грузинська цариця свята Тамара, яка жила наприкінці XII – на початку XIII століття, сприяла поширенню на Кавказі християнства, споруджувала та постачала начиння й облачення безліч храмів у горах і ущелинах. В один із таких храмів, що знаходився біля осетинського аулу Мар’ям-Kay, вона і надіслала список з афонської Іверської ікони Божої Матері в дар новопросвітленим християнам. Написана ця ікона була благочестивою людиною, яка перед тим, як почати роботу, постила шість тижнів.
До 1768 року ця ікона Богоматері зберігалася в Куртатинському окрузі. Тут вона три рази чудесним чином виходила неушкодженою з пожеж. Того ж року за наполяганням імператриці Катерини II осетини аулу Мар’ям-Kay мали виселитися з Куртатинського округу. Вирушивши в дорогу і взявши з собою Іверську ікону, подорожні-осетини заночували на березі р. Терек біля міста Моздока. Всю ніч від святої ікони виходило яскраве світло, освітлюючи всю околицю, а вранці, коли переселенці хотіли продовжити свій шлях, воли, запряжені в арбу, на якій містилася Іверська ікона, не змогли зрушити з місця. Одному з подорожніх було уві сні видіння: Богородиця наказала залишити ікону на цьому місці. Звістка про це дійшла до архієрея Гаїя, яким було звершено урочистий молебень біля ікони. Архієрей хотів було перенести ікону в міський собор, але йому теж було відкрито, що святий образ має залишатися на тому ж місці. Єпископ прислухався до цього небесного навіювання і побудував тут для Іверської ікони каплицю, на місці якої в 1796-1797 роках збудували храм в ім’я Успіння Богоматері, тут же незабаром було засновано жіночу обитель. Але 1799 року і храм, і монастир було закрито, як було скасовано і саму Моздоцьку єпархію.
За переказами, коли ватажок кавказьких горян Шаміль підходив зі своїм військом до Моздока, щоб оволодіти ним, йому з’явилася у видіннях Дружина в білому вбранні і наказала не чіпати місто.
Наприкінці XIX століття на честь Іверської ікони Божої Матері жителями Моздока був збудований величний храм. Але не тільки моздоцькі жителі вважали цю ікону своєю покровителькою – її шанували на всьому Кавказі; і не тільки православні, а й католики, які населяли Кавказ, служили їй молебні і ставили перед нею свічки.
Від Іверської Моздоцької ікони сталося багато чудес і зцілень. Часто за обітницею прочани приходили до неї здалеку босоніж і кілька разів обходили навколо собору на колінах. Щороку її переносили в м. Владикавказ, де вона перебувала близько місяця.
На превеликий жаль, після революції 1917 року ікона була загублена, і сьогодні в Успенській церкві міста Моздока знаходиться її список.
