Ікона Божої Матері іменованна “Відрада”, або “Утішання”
Місяця січня на 21-й день
Ватопедська ікона Божої Матері знаходиться в стародавньому Ватопедському монастирі на Афоні, в храмі Благовіщення. Назву Ватопедської вона отримала від того, що поблизу цього монастиря впав у море з корабля юний царевич Аркадій і чудовим заступництвом Божої Матері був перенесений на берег цілим і неушкодженим. Коли його тут знайшли, то він стояв під кущем, недалеко від обителі. Від цієї події й пішла назва “ватопед” (“кущ отрока”). Святий цар Феодосій Великий на знак подяки за чудесне визволення сина прикрасив і щедро обдарував Ватопедський монастир.
На Ватопедській іконі Богоматір зображена з обличчям, поверненим до правого плеча, на згадку про те, що вона 807 року, 21 січня, звернула Своє обличчя до ігумена монастиря, який стояв на молитві поблизу святої ікони, і попередила його про намір розбійників пограбувати обитель. Спочатку ікона не була написана на дошці. Колись образ Богородиці “Відрада і Втіха” був частиною стінного розпису. Пізніше зображення зняли зі стіни разом зі штукатуркою і уклали в кіот. Уже багато років ікона вкрита срібною ризою з багатим карбуванням. Відкриті тільки лики Богоматері та Немовляти. Без окладу ікону мало хто бачив.
Зграя розбійників, які вирішили пограбувати Ватопедський монастир, висадившись у темряві на берег, сховалася в околицях монастиря, маючи намір дочекатися відкриття воріт обителі.
У той час, коли розбійники чекали відкриття воріт, закінчилася утреня, і братія стала розходитися по келіях для тимчасового відпочинку. У церкві залишився один настоятель монастиря. Раптом від ікони Божої Матері, що стояла поблизу, він почув жіночий голос, що попереджає про небезпеку, яка загрожувала монастирю. Ігумен спрямував свій погляд на ікону і побачив, що лики Богородиці і Богонемовляти змінилися. Ватопедська ікона Божої матері була подібна до “Одигітрії”, на якій Богонемовля завжди зображається з благословляючою рукою.
І ось ігумен бачить, як Ісус підняв Свою руку, загороджуючи вуста Богородиці, зі словами: “Ні, Мати Моя, не кажи їм цього, нехай вони покараються за гріхи свої”. Але Богородиця, ухиляючись від Його руки, дворазово вимовила ті самі слова: “Не відчиняйте сьогодні брами обителі, а підніміться на стіни монастирські й розженіть розбійників”.
Вражений ігумен негайно зібрав братію. Усі були здивовані зміною обрису ікони Божої матері. Після подячної молитви перед святим образом натхнені ченці піднялися на монастирські стіни й успішно відбили напад розбійників.
Відтоді Ватопедську ікону почали називати “Відрада” або “Втіха”, бо на цій іконі лик Божої Матері ясно виражає жалісливу любов, погляд Її дихає милосердям і лагідністю, а на вустах лежить тиха посмішка розради. Лик же Богонемовляти суворий.
На згадку цієї чудесної події перед чудотворною іконою горить невгасима лампада.
Список із цього образу був у свт. Димитрія Ростовського келійним, нині зберігається біля раки його мощей у Спасо-Яковлівському Димитріївському чоловічому монастирі.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея Ватопедской, именуемой «Отрада» или «Утешение», глас 4
Яко покро́в благода́тный и спаси́тельный/ стяжа́хом честну́ю Твою́ ико́ну, Богоро́дице,/ на сию́ у́бо со умиле́нием взира́юще, Тебе́ вопие́м:/ Влады́чице, ниспосли́ нам отра́ду и утеше́ние,/ на Тя бо упова́ние возлага́ем, гре́шнии и смире́ннии./ На Твое́ предста́тельство наде́емся, недосто́йнии./ Ускори́ нас изба́вити от бед и скорбе́й/ и умоли́ Сы́на Твоего́, Христа́ Бо́га на́шего,// поми́ловати и спасти́ ду́ши на́ша.
Ин тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея Ватопедской, именуемой «Отрада» или «Утешение»
К Богоро́дице приле́жно ны́не притеце́м,/ гре́шнии и смире́ннии, и припаде́м,/ в покая́нии зову́ще из глубины́ души́:/ Влады́чице, помози́, на ны милосе́рдовавши,/ потщи́ся, погиба́ем от мно́жества прегреше́ний./ Не отврати́ Твоя́ рабы́ тщи,// Тя бо и еди́ну наде́жду и́мамы.
Тропaрь, глaсъ д7:
Къ бцdэ прилёжнw нhнэ притецeмъ, грёшніи и3 смирeнніи, и3 припадeмъ, въ покаsніи зовyще и3з8 глубины2 души2: вLчце, помози2, на ны2 милосeрдовавши, потщи1сz, погибaемъ t мн0жества прегрэшeній. не tврати2 тво‰ рабы6 тщи2, тs бо и3 є3ди1ну надeжду и4мамы.
Кондaкъ, глaсъ и7:
Взбрaнной воев0дэ побэди1тєльнаz, ћкw и3збaвльшесz t ѕлhхъ, бlгодaрствєннаz восписyемъ ти2 раби2 твои2 бцdе: но ћкw и3мyщаz держaву непобэди1мую, t всsкихъ нaсъ бёдъ свободи2, да зовeмъ ти2: рaдуйсz невёсто неневёстнаz.
Ще в розробці