Ікона Божої Матері іменована “Жировицька”

Місяця травня на 7-й день

Ікона Божої Матері Жировицька з’явилася 1470 року в містечку Жировиці Гродненського краю. У лісі, що належав православному литовському вельможі Олександру Солтону, пастухи побачили надзвичайно яскраве світло, що проникало крізь гілки грушевого дерева, яке стояло над струмком під горою. Пастухи підійшли ближче і побачили на дереві невелику ікону Божої Матері в променистому сяйві. Пастухи з благоговінням взяли ікону і віднесли Олександру Солтону, який не надав особливого значення повідомленню пастухів, але ікону все-таки взяв і замкнув у скриньку.

Наступного дня до Солтона прийшли гості, і господар захотів показати їм знахідку. На свій подив, він не виявив ікони в скриньці, хоча незадовго до цього бачив її. Через деякий час пастухи знову знайшли ікону на тому ж місці і знову віднесли її Олександру Солтону. Цього разу він поставився до ікони з великим благоговінням і дав обітницю спорудити на місці явлення церкву на честь Пресвятої Богородиці. Біля дерев’яного храму незабаром з’явилося селище й утворилася парафія. Близько 1520 року храм геть згорів, незважаючи на зусилля жителів загасити пожежу і врятувати ікону. Усі думали, що вона загинула. Але одного разу селянські діти, повертаючись зі школи, побачили дивовижне видіння: Діва незвичайної краси в променистому сяйві сиділа на камені біля згорілого храму, а в руках у Неї була ікона, яку всі вважали згорілою. Діти не наважилися підійти до Неї, але поспішили розповісти про видіння рідним і знайомим. Усі прийняли розповідь про видіння за Божественне одкровення і разом зі священиком вирушили до гори. На камені біля запаленої свічки стояла Жировицька ікона Божої Матері, яка анітрохи не постраждала від вогню. На деякий час ікону поставили в будинку священика, а камінь був обгороджений. Коли збудували кам’яний храм, туди поставили чудотворну ікону.

Згодом біля храму виник чоловічий монастир. Його братство очолило боротьбу за Православ’я проти унії та латинства. 1609 року монастир був захоплений уніатами і перебував у їхніх руках до 1839 року. Весь цей час Жировицька ікона Божої Матері користувалася шануванням і уніатів, і католиків. 1839 року монастир був повернутий православним і став першим місцем відновлення православного Богослужіння в західноруському краї.

Під час першої світової війни Жировицьку ікону Божої Матері перевезли до Москви, а на початку 20-х років її повернули в обитель. Нині вона перебуває в соборі на честь Успіння Пресвятої Богородиці Жировицького монастиря Мінської єпархії і глибоко шанується за її благодатну допомогу. Ікона вирізана на камені розміром 43 х 56 мм.

Тропарі, кондаки, молитви та величання