«Ікона Божої Матері, іменована “Єрусалимська”»

Місяця жовтня на 12-й день

Єрусалимська ікона Божої Матері за переказами написана святим апостолом Лукою через 15 років після Вознесіння Господа, в Гефсиманії.

У 463 році, за візантійського імператора Лева Великого році ця ікона з Єрусалиму була принесена до Царгорода і стояла в церкві Богоматері, званої “Пігії”, що означає “Джерело”. За імператора Іраклія (575–641 рр.) місто взяли облогою скіфи, проте врятувала його від захоплення саме молитва всього міста перед цим святим образом. На згадку про це диво, ікону перенесли в один з головних храмів Візантії – Влахернську церкву, де вона і зберігалася протягом майже трьох століть.

У 988 році ікона була принесена в Корсунь (сучасний Херсонес) – старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). Ікона була подарована Київському князю Володимиру, який заволодів містом, прийняв там християнство і одружився з донькою візантійського імператора. Коли рівноапостольний князь повертався до Києва, то привіз святі ікони та інші церковні реліквії. А вже коли новгородці прийняли християнство, то святий Володимир відправив їм цей образ Богородиці. У 1571 році ікона опинилась у Москві. Під час навали Наполеона в 1812 році оригінал зник, а згодом дивовижним чином знову опинився в Єрусалимі – в храмі Гробниці Пресвятої Богородиці. Святий образ і донині зберігається там.

Тропарі, кондаки, молитви та величання