«Ікона Божої Матері, іменована “Єрусалимська”»
Місяця жовтня на 12-й день
Єрусалимська ікона Божої Матері за переказами написана святим апостолом Лукою через 15 років після Вознесіння Господа, в Гефсиманії.
У 463 році, за візантійського імператора Лева Великого році ця ікона з Єрусалиму була принесена до Царгорода і стояла в церкві Богоматері, званої “Пігії”, що означає “Джерело”. За імператора Іраклія (575–641 рр.) місто взяли облогою скіфи, проте врятувала його від захоплення саме молитва всього міста перед цим святим образом. На згадку про це диво, ікону перенесли в один з головних храмів Візантії – Влахернську церкву, де вона і зберігалася протягом майже трьох століть.
У 988 році ікона була принесена в Корсунь (сучасний Херсонес) – старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). Ікона була подарована Київському князю Володимиру, який заволодів містом, прийняв там християнство і одружився з донькою візантійського імператора. Коли рівноапостольний князь повертався до Києва, то привіз святі ікони та інші церковні реліквії. А вже коли новгородці прийняли християнство, то святий Володимир відправив їм цей образ Богородиці. У 1571 році ікона опинилась у Москві. Під час навали Наполеона в 1812 році оригінал зник, а згодом дивовижним чином знову опинився в Єрусалимі – в храмі Гробниці Пресвятої Богородиці. Святий образ і донині зберігається там.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Иерусалимской», глас 4
Богора́дованная Влады́чице,/ препросла́вленная Ма́ти Щедро́т и человеколю́бия,/ всеми́лостивая о всем ми́ре Хода́таице!/ Приле́жно раби́ Твои́ ко Твоему́ предста́тельству прибега́ем,/ и ко пречу́дному о́бразу Твоему́ со умиле́нием припа́дающе мо́лимся:/ моли́тву те́плую Сы́ну Твоему́ и Бо́гу на́шему сотвори́,/ о Всепе́тая Цари́це Богоро́дице,/ да от вся́ких боле́зней и печа́лей нас Тебе́ ра́ди изба́вит,/ и от грехо́в вся́ких свободи́в,/ Ца́рствия Своего́ Небе́снаго насле́дники ны пока́жет:/ ве́лие бо и неизрече́нное я́ко Ма́ти к Нему́ дерзнове́ние и́маши,/ и вся от Него́ испроси́ти мо́жеши,// Еди́на во ве́ки преблагослове́нная.
Ин тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Иерусалимской», глас 3
Твоего́ предста́тельства увере́ние/ и милосе́рдия Твоего́ явле́ние/ ико́на Иерусали́мская нам, Влады́чице, показа́ся/ пред не́ю же ду́ши на́ша в моли́тве излива́ем/ и ве́рою Тебе́ вопие́м:/ воззри́, Милосе́рдная, на лю́ди Твоя́,/ вся ско́рби на́ша и печа́ли утоли́,/ утеше́ние благо́е в сердца́ на́ша низпосли́// и спасе́ние ве́чное душа́м на́шим, Пречи́стая, испроси́.
Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Иерусалимской», глас 5
Не отри́ни, о Милосе́рдая Ма́ти,/ слез и воздыха́ний на́ших,/ но проше́ния на́ша ми́лостивно прии́мши,/ пред Иерусали́мскою ико́ною Твое́ю/ моля́щихся люде́й ве́ру укрепи́,/ умиле́нием сердца́ их испо́лни,/ и крест земна́го жития́ нести́ им помози́,// ели́ка бо хо́щеши мо́жеши.
Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Иерусалимской»
Пресвята́я Госпоже́, Влады́чице Богоро́дице, упова́ние всех упова́ющих на Тя, Засту́пнице печа́льных, прибе́жище отча́янных, вдов и сиро́т Пита́тельнице! Услы́ши и поми́луй ны, гре́шныя и недосто́йныя рабы́ Своя́, со умиле́нием ко пречи́стому Твоему́ о́бразу припа́дающия: умоли́, Милосе́рдая Влады́чице, Сы́на Твоего́ и Го́спода на́шего Иису́са Христа́, да отврати́т от нас пра́ведный гнев Свой, да прости́т грехи́ и беззако́ния на́ша, я́ко да сподо́бимся бла́гостию Его́ сконча́ти житие́ на́ше в покая́нии и получи́ти ми́лость Его́ со все́ми избра́нными Его́, я́ко благослове́на и препросла́влена еси́ во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ G:
Твоегw2 предстaтельства ўвэрeніе и3 млcрдіz твоегw2 kвлeніе їкHна їерусали1мскаz нaмъ, вLчце, показaсz. пред8 нeю же дyши нaшz въ мlтвэ и3зливaемъ и3 вёрою тебЁ вопіeмъ: воззри2, млcрдаz, на лю1ди тво‰, вс‰ скHрби нaшz и3 печ†ли ўтоли2, ўтэшeніе бlг0е въ сердцA н†ша низпосли2 и3 сп7сeніе вёчное душaмъ нaшымъ, пречcтаz, и3спроси2.
Кондaкъ, глaсъ G:
Не tри1ни, q млcрдаz м™и, слeзъ и3 воздыхaній нaшихъ, но прошє1ніz н†ша млcтивнw пріи1мши, пред8 їерусали1мскою їкHною твоeю молsщихсz людeй вёру ўкрэпи2, ўмилeніемъ сердцA и4хъ и3сп0лни и3 крeстъ земнaгw житіS нести2 и5мъ помози2, є3ли1ка бо х0щеши, м0жеши. мh же прин0симъ ти2 похвaльное пёніе сицевaz: рaдуйсz, невёсто неневёстнаz.
Ще в розробці
