Ікона Божої Матері іменована “Тамбовська”
Місяця квітня на 16-й день
1686 року святитель Питирим приїхав до Тамбова і разом з іншими святинями привіз список (копію) ікони Божої Матері, іменованої Іллінсько-Чернігівської, яку вважають покровителькою Південно-Західного краю. Тому поставлена була ікона на південно-західних міських воротах. Згодом ікону стали називати Тамбовською, тим паче що в іконописному образі були деякі відмінності від Іллінсько-Чернігівської: по обидва боки від Богородиці, праворуч і ліворуч, було зображено тих, хто стояв перед Богородицею: святого Олексія, чоловіка Божого, і преподобну Євдокію. Припускають, що це Небесні покровителі батьків єпископа Питирима, і, цілком можливо, що сам він і написав образи цих святих.
Пізніше на місці південно-західних міських воріт спорудили невелику дерев’яну церкву в ім’я святих апостолів Петра і Павла. У цій церкві й перебувала ікона. А коли купець Іван Уткін побудував на свої кошти в 1771-1778 рр. кам’яну Архідияконо-Стефаніївську церкву, то Тамбовську ікону перенесли сюди і помістили у вівтарі над жертовником. Церкву в народі стали називати на ім’я будівельника Уткінською, а ікону згодом зовсім забули.
Але Цариця Небесна сама про себе нагадала. На початку XIX століття одному калузькому заштатному священику, який страждав на хворобу ніг і не міг ходити, уві сні явилася саме ця ікона Божої Матері, і було сказано: “Відшукай цю ікону. Молися перед нею, і ти отримаєш зцілення”. Після цього сну священик отримав деяке полегшення від своєї хвороби, так що зміг ходити, і негайно почав розшукувати побачену уві сні ікону. Відвідавши різні селища і міста, він, нарешті, дістався до Тамбова, де, оглянувши всі церкви, виявив ту саму побачену уві сні ікону у вівтарі Уткінського храму, а після молитви перед нею отримав досконале зцілення. Цей випадок став широко відомим у місті, і після нього було ще кілька чудесних зцілень городян.
Тамбовська ікона знову стала відома, і коли 1835 року стару Уткінську церкву значно розбудували, то на прохання городян правий боковий вівтар освятили на честь Тамбовської ікони Божої Матері. Випадки зцілення, що були від ікони, не встигали записувати. У 1888 році за розпорядженням Святішого Синоду з усіх церков міста 16 квітня на честь Тамбовської ікони почали здійснювати хресний хід, а 1900 року саму церкву стали іменувати Богородичною.
Після революції тамбовські храми розорили, постраждала і чудотворна ікона. З ікони зняли ризу, виколупали каміння, а сама вона безслідно зникла. У місті є шановані списки чудотворного образу.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Тамбовской», глас 4
Днесь све́тло красу́ется град Тамбо́в,/ и святи́тель Христо́в Питири́м ра́дуется./ Сия́ет бо ны́не чудесы́ ико́на Твоя́, Влады́чице,/ ю́же из первопресто́льнаго гра́да Москвы́ святи́тель принесе́,/ и ди́вное лю́дем явля́ет Твое́ заступле́ние,/подаю́щи исцеле́ние всем, с ве́рою к Тебе́ притека́ющим./ Те́мже уми́льно вопие́м Ти:/ спаса́й нас ико́ною Твое́ю,// Де́во Всепе́тая.
Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Тамбовской», глас 3
А́нгели Бо́жии и вси святи́и на Небеси́ ны́не ра́дуются,/ ви́дяще сла́ву Твою́, Пречи́стая Де́во./ Ве́рнии бо лю́дие пред ико́ною Твое́ю/ прино́сят Тебе́ благода́рственныя моли́твы,/ ра́ди ми́лости и щедро́т, явле́нных всем нам,/ наипа́че же гра́ду на́шему./ Потщи́ся, Богоро́дице Де́во,// и в пре́дния дни спаса́ти нас Твои́м заступле́нием.
Ще в розробці