...
«Ікона Божої Матері, іменована"Писарівська"» 8
Житія святих,  Ікони

«Ікона Божої Матері, іменована”Писарівська”»

Місяця червня на 24-й день

За легендою, у XVIII сторіччі, в день святкування Різдва Іоанна Предтечі, на світанку, мешканка села прийшла до криниці й побачила у воді ікону, яка плавала. Звістка про це розійшлася по всьому селу, але ніхто з місцевих жителів не міг вийняти святиню з колодязя. Лише після спільної молитви підняли ікону і зі співом перенесли в будинок. Тоді ж стало відомо про перше чудо – під час підняття ікони житель села з пошкодженою рукою зцілився, доторкнувшись до неї.

Ікона спочатку перебувала в будинку жінки, яка перша її побачила в колодязі. Але незабаром помітили, що на лиці Божої Матері з’явилася волога. Поверхню ікони ретельно витерли, але волога з’являлася знову і знову. У народі стали говорити, що ікона плаче.

Тоді з благословення священника образ урочисто перенесли в храм Різдва Богородиці сусіднього села Гулівці, оскільки свого храму в Писарівці не було.

Для ікони виготовили спеціальний круглий кіот з різьбленою рамою.

Коли в 1885 році в Писарівці була побудована дерев’яна Покровська церква, ікону хресним ходом перенесли в новозбудований храм і поставили в іконостас, де для неї було відведено особливе місце над Царськими вратами. Під час молебнів ікона урочисто опускалася для поклоніння вірян. Численні віряни зцілялись від своїх недугів.

У 1936 році місцеві активісти зруйнували храм і звалили всі ікони у дворі для спалення. Коли викинули чудотворну ікону Божої Матері, вона скотилася вниз з пагорба до одного з будинків. Про ікону забули, а віряни сховали її в спеціально зробленому приміщенні з нішею, в яку помістили образ.

Зруйнований храм послужив будівельним матеріалом для клубу, який побудували в центрі Писарівки перед війною.

А під час фашистської окупації, представник німецької влади, не знайшовши в селі церкви, наказав за добу побудувати будинок для богослужінь. На клубі за ніч встановили нові хрести й зібрали у жителів села ікони. Чудотворну святиню також принесли на нове місце.

Але після звільнення Писарівки храм закрили й перебудували під магазин.

Зі страху перед владою ніхто з вірян не наважувався забрати ікону у свій будинок, тому вона сильно постраждала від вологи. Але це забуття тривало недовго. Ікона стала з’являтися під час сну одному з місцевих жителів, і він зі страху Божого вирішив забрати образ в будинок своєї матері Матрони. У цьому будинку, в окремій кімнаті, ікона перебувала до кінця 60-х років. На прохання господині, черниця, яка проживала в сусідньому селі після закриття Браїлівського монастиря, зробила для ікони оксамитовий оклад з вишитим написом.

Згодом ікона потьмяніла. І місцевий художник-самоучка зголосився поновити образ, написавши поверх нове зображення.

Зображення вийшло грубим і далеким від первісного образу. Берегиня ікони робила спроби очистити ікону, але, не маючи навичок, не змогла цього зробити. Ікону відреставрували в іконописній майстерні м. Вінниці.

Зараз святиня знаходиться в новому кам’яному Покровському храмі села Писарівка. На місці старої сільської церкви встановили пам’ятний Хрест. І хоча криниця, де була знайдена ікона, не збереглася, жителі села не забули це місце. Там встановили поклінний Хрест і викопали нову криницю, вода якої шанується і вважається цілющою. А біля криниці щорічно в день набуття ікони здійснюється водосвятний молебень.

Знайшли помилку