Ікона Божої Матері, іменована «Пристанище»

Перехідне святкування в суботу 5-ї седмиці Великого посту

Недалеко від Києва, на землях правобережного Дніпра, розташоване село Тарасівка (колишня назва — Боярка). Розташувалося воно в мальовничій лісовій місцевості всього за 20 кілометрів від столиці України. У стародавні часи посеред села протікала річка-струмок Храмка (притока Вети), сьогодні від неї залишилося лише вузьке пересохле русло.

До революції і недавнього часу в околицях Боярки розташовувалася санаторна зона. Тут потопали в зелені безліч оздоровчих закладів, пансіонатів і дач. Просторі вулиці, парки та алеї переходили в лісову зону і в недільні дні наповнювалися світською публікою із довколишнього Києва. Змішані та хвойні ліси з реліктовими соснами живили повітря цілющими ароматами. Мир, спокій і натхнення душі дарували лісові околиці й укриті в них чисті джерельні озера. На жаль, загальне падіння моральності людини та її ставлення до довкілля позначилося і на природі — сьогодні вона втратила свою колишню цілющу силу і первозданність.

Історично і територіально Боярка об’єднала в собі три окремі поселення, які лежать одне біля іншого. Перше поселення — це стародавнє місто бояр «путних», котрі охороняли шляхи, які вели до стольного града Києва, і на честь своїх оборонців отримало назву Боярка (з 1926 року це поселення називається селом Тарасівкою, за назвою залізничної станції). Друге селище є одним із найдавніших на Україні поселень скіфських слов’ян, городищем — Будаївка (стара Боярка). І, нарешті, — Нова Боярка, зовсім молоде містечко, збудоване на пустельних полях біля лісової зони, яке наче мостом з’єднало собою два вищезгадані поселення. З 1956 року нова і стара Боярка носять статус одного міста районного значення з однойменною назвою залізничної станції.

У Тарасівці на березі пересохлого русла Храмки знаходиться найдавніша із розташованих навколо церква Успіння Пресвятої Богородиці. Про неї є згадки в історичних літописах Київської Русі, лаврських хроніках. Є думка, що Успенську церкву в Тарасівці заснував сам преподобного Феодосій, проходячи це місце пішки із Василькова до Київського Печерського монастиря, майбутньої Лаври. З тих давніх часів не раз Київська земля, її храми і монастирі піддавалися вогню і розоренню. Особливо жорстокими були набіги орди і кримського хана Менглі-Гірея. Не оминули вони й Боярку. Але Господь зберігав це святе місце для нащадків, і храм Успіння Пресвятої Богородиці відроджувався знову.

Сьогодні в Тарасівській Успенській церкві, як і століття тому, звершується Божественна літургія, лунає Добра Звістка — проповідь про пришестя у світ Спасителя Іісуса Христа.