«Ікона Божої Матері, іменована “Петровська”»

Місяця серпня на 24-й день

 

Петровська ікона Пресвятої Богородиці називається так тому, що її написав святитель Петро, митрополит Київський і всієї Русі († 21 грудня 1326 р.), коли він ще був ігуменом Ратського монастиря на Волині. Під час відвідин Ратської обителі святителем Максимом, митрополитом Київським і всієї Русі († 6 грудня 1306 р.), святий Петро підніс йому в дар цю ікону. Митрополит переніс її до Володимира на Клязьмі, де тоді перебувала його кафедра. Після смерті святителя Максима ігумен Геронтій, який вирішив захопити митрополичий престол, ходив із цією іконою до Константинопольського Патріарха Афанасія (1303-1311). Під час плавання ігумена Геронтія здійнялася страшна буря. Вночі йому явилася Пресвята Богородиця і сказала: “Не на тебе покладеться сан святительський, але на того, хто написав Мій образ”. Коли він постав перед Патріархом Афанасієм з іконою, святитель Петро вже був у Константинополі. Патріарх передав ікону святителю Петру зі словами: “Прийми святий Богородичний образ, який ти написав своїми руками, бо заради цього віддала тобі дар Сама Владичиця, передбачивши про тебе”. Святитель Петро переніс ікону до Володимира, а 1325 року під час перенесення митрополичої кафедри до Москви ікону як велику святиню помістили в Московському Успенському соборі.

У джерелах XV століття ікона називалася “животворящою” і, ймовірно, містилася біля труни святителя Петра і згадується в літописних оповіданнях про порятунок Москви від ворогів. Петровська ікона особливо шанувалася московськими первосвятителями – її носили перед ними на хресних ходах, приносили на поклоніння до їхніх гробниць. Патріарх Іов брав Петровську ікону разом із Володимирською і Донською, коли ходив до Бориса Годунова просити його прийняти царство. 1613 року ікону принесли в Кострому, де вона брала участь у покликанні на царство Михайла Федоровича.