Ікона Божої Матері іменована "Невипивана Чаша" p1aiuoki67vaq1ubgpm4eq313iq4
Житія святих,  Ікони

Ікона Божої Матері іменована “Невипивана Чаша”

Місяця травня на 5-й день

Ікона Божої Матері “Невипивана Чаша” за іконографією належить до типу “Оранта” – Богоматір зображено з піднятими догори руками, перед Нею – Богонемовля, що стоїть у чаші. Це Чаша Причащання – невичерпне джерело духовної радості та розради. Пресвята Богородиця молиться за всіх грішних і сповіщає, що кожному стражденному уготована Невипивана Чаша небесної допомоги й милосердя.

Появі цієї ікони передувала незвичайна подія, що сталася 1878 року в Тульській губернії. Якийсь відставний солдат був одержимий пристрастю до пияцтва. Він пропивав усе, що в нього було, і незабаром став жебракувати. Від зловживання алкоголем у нього віднялися ноги, але це не зупинило його і він продовжував пити. Якось увісні колишній солдат, а нині селянин, побачив старця, який наказав йому йти в місто Серпухов у монастир Владичиці Богородиці, де була ікона Божої Матері “Невипивана Чаша”, і відслужити перед нею молебень. Не маючи ні копійки, з віднятими ногами, селянин не міг вирушити в дорогу. Але святий старець вдруге і втретє з’явився йому і грізно наказав виконати сказане. На четвереньках вирушив відставний солдат до Серпухова. В одному з селищ, які лежали на шляху, він зупинився для відпочинку. Щоб полегшити біль і страждання подорожньому, бабуся-господиня розтерла йому ноги і поклала на піч. Наступного дня солдату полегшало, але господиня залишила його ще на одну ніч, знову розтерши йому хворі ноги. Спираючись на дві, а потім і на одну палицю, селянин потихеньку дійшов до Серпухова.

У Владичному монастирі він розповів про свої чудові сновидіння і попросив відслужити молебень перед іконою Божої Матері “Невипивана Чаша”. Але його прохання збентежило насельниць монастиря: ніхто в обителі не знав такої ікони. Лише через деякий час вони знайшли іконку, що висіла в проході з храму в ризницю. На зворотному боці її був напис “Невипивана Чаша”… В образі ж учня святителя Олексія – преподобного Варлаама – селянин одразу ж упізнав святого старця, який з’явився йому уві сні. Додому із Серпухова відставний солдат повернувся вже вільним від своєї згубної пристрасті.

Звістка про чудотворну ікону швидко поширилася по всій Росії. Люди, які страждали від пияцтва, їхні рідні та близькі поспішали піднести молитви до Пресвятої Богородиці про зцілення від недуги, багато хто приходив уже після, щоб подякувати Владичиці за Її велику милість.

Чудотворна ікона “Невипивана Чаша” перебувала у Владичному монастирі до 1919 року, а після його закриття – в соборі Миколи Білого на Калузькій вулиці. Подальша доля ікони невідома.

1993 року в Серпуховському Висоцькому чоловічому монастирі, а 1995 року – у відродженому Владичному монастирі було зроблено списки чудотворної ікони, водночас збережено всі пропорції й академічний стиль, характерний для оригіналу. Все це послужило початком відродження шанування чудотворної ікони після довгих років богоборства. Славиться чудотворна ікона швидким зціленням стражденних від недуг наркоманії, алкоголізму та куріння. Помічено, що ікона не тільки зцілює, а й допомагає змінити спосіб життя людини, приводить її до усвідомлення своїх гріхів, покаяння, повертає до благочестивого життя.

На жаль, достеменно не відомий той день, у який ікона була явлена. У XIX столітті святкування на честь ікони “Невипивана Чаша” відбувалося 27 листопада – в один день з іконою Божої Матері “Знамення”, оскільки обидві ці ікони схожі за іконографією.

Наприкінці XX століття, після відновлення шанування ікони “Невипивана Чаша”, її святкування було приурочено до дня преставлення преподобного Варлаама Серпуховського – 5 травня, бо явлення чудотворної ікони сталося за заступництвом цього святого. У 1997 році було встановлено здійснювати загальноцерковне святкування ікони Божої Матері “Невипивана Чаша” 5 травня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Неупиваемая Чаша», глас 4

Днесь притеце́м ве́рнии/ к Боже́ственному и пречу́дному о́бразу Пресвяты́я Богома́тери,/ напоя́ющей ве́рных сердца́/ небе́сною Неупива́емою Ча́шею Своего́ милосе́рдия/ и лю́дем ве́рным чудеса́ показу́ющей./ Я́же мы ви́дяще и слы́шаще духо́вно пра́зднуем и те́пле вопие́м:/ Влады́чице преми́лостивая,/ исцели́ на́ша неду́ги и стра́сти/ моля́щи Сы́на Твоего́ Христа́ Бо́га на́шего// спасти́ ду́ши на́ша.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Неупиваемая Чаша»

Бысть чре́во Твое́ свята́я Трапе́за, иму́щая Небе́снаго Хле́ба, Христа́ Бо́га на́шего, от Него́же всяк яды́й не умира́ет, я́коже рече́ всех, Богороди́тельнице, Пита́тель.

Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Неупиваемая Чаша»

О, Премилосе́рдая Влады́чице! К Твоему́ заступле́нию ны́не прибега́ем, моле́ний на́ших не пре́зри, но ми́лостивно услы́ши нас: жен, дете́й, матере́й и тя́жким неду́гом пиа́нства одержи́мых, и того́ ра́ди от ма́тере своея́ — Це́ркви Христо́вой и спасе́ния отпа́дающих, бра́тьев и сесте́р и сро́дник на́ших исцели́. О, Ми́лостивая Ма́ти Бо́жия, косни́ся серде́ц их и ско́ро возста́ви от паде́ний грехо́вных, ко спаси́тельному воздержа́нию приведи́ их. Умоли́ Сы́на Своего́, Христа́ Бо́га на́шего, да прости́т нам согреше́ния на́ша и не отврати́т ми́лости Своея́ от люде́й Свои́х, но да укрепи́т нас в трезве́нии и целому́дрии. Приими́, Пресвята́я Богоро́дице, моли́твы матере́й, о ча́дех свои́х сле́зы пролива́ющих, жен, о муже́х свои́х рыда́ющих, чад, си́рых и убо́гих, заблу́ждшими оста́вленных, и всех нас, к ико́не Твое́й припа́дающих. И да прии́дет сей вопль наш, моли́твами Твои́ми, ко Престо́лу Всевы́шняго. Покры́й и соблюди́ нас от лука́ваго ловле́ния и всех ко́зней вра́жиих, в стра́шный же час исхо́да на́шего помози́ пройти́ непреткнове́нно возду́шныя мыта́рства, моли́твами Твои́ми изба́ви нас ве́чнаго осужде́ния, да покро́ет нас ми́лость Бо́жия в несконча́емые ве́ки веко́в. Ами́нь.

Молитва 2-я Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Неупиваемая Чаша»

Цари́це на́ша Преблага́я, наде́ждо на́ша, Пресвята́я Богоро́дице, прия́телище си́рых и стра́нных Засту́пнице, бе́дствующих по́моще и озло́бленных покро́ве. Зри́ше на́шу беду́, зри́ше на́шу скорбь: отвсю́ду искуше́ниями одержи́мы есмы́, а заступа́ющего несть. Ты у́бо Сама́ помози́ нам, я́ко не́мощны, окорми́, я́ко стра́нны, наста́ви нас, я́ко заблу́дших, уврачу́й и спаси́ нас, я́ко безнаде́жных. Не и́мамы ины́я по́мощи, ни ина́го предста́тельства, ни утеше́ния,

Тропaрь, глaсъ д7:

Днeсь притецeмъ вёрніи къ бжcтвенному и3 пречyдному џбразу прес™hz бGом™ри, напоsющей вёрныхъ сердцA нбcною неупивaемою чaшею своегw2 млcрдіz, и3 лю1демъ вBрнымъ чудесA показyющей. ±же мы2 ви1дzще и3 слhшаще дух0внw прaзднуемъ и3 тeплэ вопіeмъ: вLчце премлcтиваz, и3сцэли2 нaшz недyги и3 стр†сти, молsщи сн7а твоего2 хrтA бGа нaшего сп7сти2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ ѕ7:

Бhсть чрeво твоE с™az трапeза, и3мyщаz нбcнаго хлёба, хrтA бGа нaшегw, t негHже всsкъ kдhй не ўмирaетъ, ћкоже речE всёхъ, бGороди1тельнице, питaтель.

Ще в розробці

Знайшли помилку