«Ікона Божої Матері, іменована "Міасинська"» p188la79er12v5snj1i1t1ba11ub53
Житія святих,  Ікони

«Ікона Божої Матері, іменована “Міасинська”»

Місяця вересня на 1-й день

Міасинська (Азуровська) ікона Божої Матері отримала свою назву від Міасинської обителі, що була у Вірменії.

У перші століття християнства Міасинська долина, в якій пізніше було засновано монастир, була густо заселена язичниками. Однак до початку V ст., поступаючись місцем християнству, язичництво майже повністю зникло з лиця землі. За розпорядженням державної влади язичницькі капища руйнували, а на їхньому місці зводили християнські храми. Єпископ Мелітинський прп. Акакій (пам’ять 17 квітня і 15 вересня) забажав збудувати в Міасинах храм в ім’я Пресвятої Богородиці. Останні язичники не могли відкрито протистояти єпископу, але намагалися всіляко заважати йому. Незважаючи на це, єпископ побудував храм і урочисто освятив новостворену церкву. Таким чином, за висловом укладача житія св. Акакія, “ідеже криваві погані дияволу творяхуся треби, тамо безкровна, чиста почала приноситися Богові жертва, і звершувалися чудеса благодаттю Пречистої Богоматері”.

Згодом навколо цього храму виникла обитель, яка також отримала назву Міасинської. Монастир розташовувався на р. Азур, звідси інша назва чудотворної ікони – Азурівська. Головною святинею обителі була чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яка перебувала в ній. Коли і ким вона була написана, відомостей не збереглося.

Згідно з переказами, коли на Сході за часів імператора Лева III Ісавра (717-741 рр.) виникла іконоборча єресь, ченці монастиря, побоюючись знищення Міасинської ікони гонителями іконошанування, занурили її в озеро. Коли ж за царювання Михайла III (842-867 рр.) було відновлено іконошанування, то дивовижним чином свята ікона абсолютно неушкодженою піднялася з глибин озера, де перебувала понад сто років. Знайдену ікону було знову перенесено в той самий монастир. Сталося це 1 вересня 864 року, в спогад чого і встановлено свято “Собор Пресвятої Богородиці в Міасинах”, яке особливо урочисто проходило в Халкопратійському храмі Константинополя.

Іконографія першообразу невідома. На пізніших її списках (починаючи з XIX століття) представлений образ Богородиці “Одигітрії” з Предвічним Немовлям на правій Її руці. Не збереглося ні окремої служби іконі, ні її опису, ні її історії. Відомості, що дійшли до нас, дуже мізерні, здебільшого на рівні переказів. Першообраз було втрачено дуже давно, до нас дійшли його пізніші копії, які представляють іконографічний тип – Одигітрія з Богонемовлям на правій руці.

Знайшли помилку