...
«Ікона Божої Матері, іменована "Горбанівська"» photo 2023 10 13 20 33 39
Житія святих,  Ікони

«Ікона Божої Матері, іменована “Горбанівська”»

Місяця червня на 30-й день / вересня на 29-й день

Горбанівська чудотворна ікона — одна з найвідоміших святинь Полтавщини. Окремі вчені виводять історію святині аж із Корсунської ікони, що була принесена з Корсуня в Київ Володимиром у 988 році. Нинішня святиня — вірогідно, копія того зображення.

Назву іконі дав козак Горбань (згодом він дав назву і селищу Горбанівка), який, працюючи у полі, і натрапив на образ. Під час покосу раптом коса вдарила об щось у високій траві і зламалась. Виявилось, що саме так в нашу історію увійшла нова релігійна святиня. Шрам від удару косою під правим оком Божої Матері на іконі лишився по сьогодні. За легендою, місце удару деякий час мироточило, в чому миряни бачили подібність до плачу лику. Ці дані відомі зі слів горбанівського священика отця Василя Павловського.

Дореволюційні історики вважали, що у поле ікона потрапила з рук шведів, адже існують дані про негативне ставлення шведської армії до православних церков, одна з яких була розграбована, а її ікони викинуті шведськими вояками як непотріб. Важко сказати, чи має ця легенда під собою реальне підґрунтя, адже більшість сучасних дослідників схиляються до думки про лояльність шведів до українських церков. Як це часто буває з історією, істина, вірогідно, десь посередині. У будь-якому випадку релігійна святиня зберігалася дивом. Допоміг і матеріал, на якому виконано зображення — металева пластина.

На місці знахідки силами мирян і духовенства звели дерев`яний храм. Особливу роль у будівництв церкви відіграв козацький полковник Ілля Волковняков (якого після смерті було поховано разом із дружиною у цьому храмі). З того часу ікона стала приваблювати мирян, адже відкрилися її цілющі властивості.

Коли було збудовано храм, на сьогодні достеменно не відомо, проте у 1734 році він уже існував, оскільки в дореволюційному єпархіальному архіві зберігалися метричні книги, датовані цим роком. У 1765 році поблизу церкви побудували дерев`яну дзвіницю. У 1818 році на місці старого храму, за дозволом єпископа Полтавського і Переяславського, преосвященнійшого Мефодія та стараннями настоятеля, священика Євтихія Павловського, постав новий, мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. Неподалік від нього відкрили цілюще джерело.

Починаючи з 1850 року  до  1917 р.  щорічно 13 липня  відбувався  хресний  хід  з  Горбанівською  іконою до  Свято-Успенського  кафедрального  собору  де  ікона  знаходилась  до   свята  Успіння   Богородиці ,  і знову   хресним  ходом  поверталася  до  Горбанівки.  У 30-х  роках 20 ст.    церква  була  зруйнована. Чудотворний  образ  врятувала   черниця  Ананія  Панасенко переховуючи  його  у  своєму  будинку в м.  Полтаві. У 1941  році  повернула  ікону  до  Свято-Макарівського храму . З 1949 р.  по 1963 р.  святиня перебувала у Свято-Преображенському   кафедральному   соборі.   Після  його  знищення знову повернулася  до  Макарівської  Церкви   де  перебуває  і до нині.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Горбаневской», глас 4

Засту́пнице и Похвало́ земли́ на́шея Полта́вския, Пречи́стая Де́во Богоневе́сто Влады́чице! Многообра́зную благода́ть от святы́я Твоея́ ико́ны стяжа́вше, мо́лим Тя́, смире́нии и гре́шнии: о, Всепе́тая Ма́ти Бо́га на́шего, Моли́твеннице те́плая, чуде́с и исцеле́ний пода́тельнице, не отврати́ся то́ка сле́з на́ших, но приими́ моле́ния рабо́в Твои́х; не вве́ри на́с челове́ческому предста́тельству, да не до конца́ поги́бнем от беззако́ний на́ших, но покры́й на́с всечестны́м покро́вом Твои́м, и изми́ ны́ от належа́щих на на́с бе́д и скорбе́й; моли́ Сы́на Твоего́, Христа́ Бо́га на́шего, грехо́в оставле́ние на́м дарова́ти, и жи́зни ве́чныя прича́стники бы́ти сотвори́; на Тя́ бо по Бо́зе все́ упова́ние на́ше возлага́ем, Пресвята́я Де́во.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Горбаневской», глас 8

Светоно́сная пала́та угото́вася Тебе́, Влады́чице, святы́й Собо́рный хра́м гра́да на́шего, в не́мже всечестна́я ико́на Твоя́, я́коже со́лнце светоза́рное возсия́. Ты́ же, Чи́стая, благодаре́ния на́ша и поклоне́ния ико́не Твое́й прие́млюще, не отверга́й на́с, призыва́ющих Тя́ с ве́рою и умиле́нием. Озари́ ду́ши на́ша све́том благода́ти Твоея́, да никто́же из притека́ющих к Тебе́ изы́дет отсю́ду то́щь и неуслы́шан. О, Богома́ти, ми́лости Исто́чниче, упра́ви пути́ жития́ на́шего и сове́ты на́ша в пра́вде, во е́же откры́тися в ни́х Ца́рствию Христо́ву; Ты́ бо еси́ Моли́твенница усе́рдная о гра́де на́шем, и земли́ на́шея Похвала́ и Покро́в.

Тропaрь, глaсъ д7:

Застyпнице и3 похвало2 земли2 нaшеz полтaвскіz, пречcтаz дв7о бGоневёсто вLчце! многоoбрaзную бlгодaть t с™hz твоеS їкHны стzжaвше, м0лимъ тS, смирeніи и3 грёшніи: q, всепётаz м™и бGа нaшегw, мл7твеннице тeплаz, чудeсъ и3 и3сцэлeній подaтельнице, не tврати1сz т0ка слeзъ нaшихъ, но пріими2 молє1ніz рабHвъ твои1хъ, не ввёри нaсъ человёческому предстaтельству, да не до концA поги1бнемъ t беззак0ній нaшихъ, но покрhй нaсъ всечcтнhмъ покр0вомъ твои1мъ, и3 и3зми2 ны2 t належaщихъ на нaсъ бёдъ и3 скорбeй, моли2 сн7а твоего2, хrтA бGа нaшего, грэхHвъ њставлeніе нaмъ даровaти, и3 жи1зни вёчныz причaстники бhти сотвори2, на тs бо по бз7э всE ўповaніе нaше возлагaемъ, прес™az дв7о.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Свэтон0снаz палaта ўгот0васz тебЁ, вLчце, с™hй соб0рный хрaмъ грaда нaшегw, въ нeмже всечcтнaz їкHна твоS, ћкоже с0лнце свэтозaрное возсіS. ты2 же, чcтаz, бlгодарє1ніz н†ша и3 поклонє1ніz їкHнэ твоeй пріeмлюще, не tвергaй нaсъ, призывaющихъ тS съ вёрою и3 ўмилeніемъ. њзари2 дyши нaшz свётомъ бlгодaти твоеS, да никт0же и3з8 притекaющихъ къ тебЁ и3зhдетъ tсю1ду т0щь и3 неуслhшанъ. q, бGом™и, мл cти и3ст0чниче, ўпрaви пути2 житіS нaшегw и3 совёты нaшz въ прaвдэ, во є4же tкрhтисz въ ни1хъ цrтвію хrт0ву, тh бо є3си2 мл7твенница ўсeрднаz њ грaдэ нaшемъ, и3 земли2 нaшеz похвалA и3 покр0въ.

Ще в розробці

Знайшли помилку