Горбанівська ікона Божої Матері

Місяця червня на 30-й день / вересня на 29-й день

Горбанівська чудотворна ікона є однією із найвідоміших святинь Полтавщини. Окремі вчені виводять історію святині аж із Корсунської ікони, що була принесена з Корсуня в Київ Володимиром у 988 році. Нинішня святиня, вірогідно, є копією того зображення.

Назву іконі дав козак Горбань (згодом він дав назву і селищу Горбанівка), який, працюючи у полі, і натрапив на образ. Під час покосу раптом коса вдарила об щось у високій траві і зламалась. Виявилось, що саме так в нашу історію увійшла нова релігійна святиня. Шрам від удару косою під правим оком Божої Матері на іконі лишився по сьогодні. За легендою, місце удару деякий час мироточило, в чому миряни бачили подібність до плачу лику. Ці дані відомі зі слів горбанівського священика отця Василя Павловського.

Дореволюційні історики вважали, що у поле ікона потрапила з рук шведів, адже існують дані про негативне ставлення шведської армії до православних церков, одна з яких була розграбована, а її ікони викинуті шведськими вояками як непотріб. Важко сказати, чи має це передання під собою реальне підґрунтя, адже більшість сучасних дослідників схиляються до думки про лояльність шведів до українських церков. Як це часто буває з історією, істина, вірогідно, десь посередині. У будь-якому випадку релігійна святиня зберігалася дивом. Допоміг і матеріал, на якому виконано зображення — металева пластина.

На місці знахідки силами мирян і духовенства звели дерев’яний храм. Особливу роль у будівництв церкви відіграв козацький полковник Ілля Волковняков (якого після смерті було поховано разом із дружиною у цьому храмі). З того часу ікона стала приваблювати мирян, адже відкрилися її цілющі властивості.

Коли було збудовано храм, на сьогодні достеменно не відомо, проте у 1734 році він уже існував, оскільки в дореволюційному єпархіальному архіві зберігалися метричні книги, датовані цим роком. У 1765 році поблизу церкви побудували дерев`яну дзвіницю. У 1818 році на місці старого храму, за дозволом єпископа Полтавського і Переяславського, преосвященнійшого Мефодія та стараннями настоятеля, священика Євтихія Павловського, постав новий, мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. Неподалік від нього відкрили цілюще джерело.

З 1850 до 1917 року щороку 13 липня відбувався хресний хід з Горбанівською іконою до Свято-Успенського кафедрального собору, де вона знаходилася до свята Успіння Божої Матері, після чого її з хресним ходом повертали до Горбанівки.

У 1930-х роках церква була зруйнована. Чудотворний образ врятувала черниця Ананія Панасенко, сховавши його у своєму будинку в місті Полтаві. 1941 року вона повернула ікону до Свято-Макаріївського храму.

З 1949 до 1963 року святиня перебувала у Свято-Преображенському кафедральному соборі. Після його знищення вона знову повернулася до Макаріївської Церкви, де перебуває і донині.

Тропарі, кондаки, молитви та величання