«Ікона Божої Матері, іменована “Донська”»

Місяця серпня на 19-й день

Донська ікона Пресвятої Богородиці була написана Феофаном Греком. У день Куликовської битви (8 вересня 1380 року, на свято Різдва Пресвятої Богородиці) ікона перебувала серед російського війська, надаючи йому допомогу, а після перемоги була передана донськими козаками в дар великому князю Димитрію Донському (1363-1389), який переніс її до Москви. Ікона перебувала спочатку в Успенському соборі Кремля, а потім у Благовіщенському (нині ікона в Державній Третьяковській галереї). На згадку перемоги на берегах Дону вона отримала найменування Донської.

1591 року кримський царевич Нурадін і його брат Мурат-Гірей із численним військом вторглися в Росію, і, підступивши до Москви, розташувалися на Воробйових горах. Для убезпечення від ворогів навколо Москви було здійснено хресний хід із Донською іконою Пресвятої Богородиці. У день битви вона перебувала в похідній церкві серед військових лав і відвернула татар у втечу. На знак подяки Пресвятій Богородиці за Її милість, виявлену через Донську ікону, 1592 року на тому місці, де вона стояла серед воїнів, було засновано Донський монастир, у якому поставили чудотворну ікону і встановили здійснювати святкування 19 серпня. За усталеною традицією в малому соборі на честь Донської ікони Божої Матері раз на 4 роки Святіший Патріарх Московський і всієї Русі здійснює чин варіння святого мира.

Тропарі, кондаки, молитви та величання