Житія святих,  Ікони

Ікона Божої Матері, іменована “Державна”

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 2-й день

Ікона Божої Матері, іменована “Державна”, явила себе православному народові 2/15 березня 1917 року — у день зречення від престолу імператора Миколи II, майбутнього царственного страстотерпця, у селі Коломенському поблизу Москви.

Якійсь селянці Євдокії Адріановій, мешканці села Перерви, тричі уві сні було відкрило, що є забутий образ Богородиці, через який відтепер буде явлено небесне заступництво Цариці Небесної руському народові. Вона ясно чула слова: “Є в селі Коломенському велика чорна ікона, її потрібно взяти, зробити червоною, нехай моляться”.

Настоятель храму в Коломенському, отець Миколай Лихачов, до якого звернулася Євдокія, не став перешкоджати, і вони разом оглянули всі ікони, що були в церкві. Не знайшовши нічого схожого в храмі, отець Миколай запропонував подивитися ікони в підвалі церкви, з різних причин складені там, серед яких і вибрали найбільшу, вкриту віковим пилом. Очистивши ікону від пилу, вони, на свій подив, побачили зображення Божої Матері, Котра сидить на престолі. Після приведення ікони до ладу виявилося, що Немовля-Христос на колінах Божої Матері простягнув руку, що благословляє. В одній руці Владичиця тримала скіпетр, в іншій — державу (знаки царської влади над світом), на голові Її була корона, а на плечах — червона мантія або порфіра. За надзвичайно суворого лику Богоматір на іконі мала царствений вигляд — усе вказувало на те, що Владичиця відтепер перебирає на себе особливу опіку над багатостраждальним руським народом.

Адріанова одразу впізнала бачену уві сні ікону, а священник одразу ж відслужив перед образом молебень з акафістом.

Слух про знову знайдену ікону швидко поширився не лише в селі Коломенському; прочани стікалися до церкви Вознесіння із Москви та інших місць, отримуючи від Божої Матері благодатну допомогу. У “Сергіївських листках” описано прибуття  ікони Божої Матері “Державної” до Марфо-Маріїнської обителі в Москві, де ікону зустріла велика княгиня Єлисавета Федорівна та інші сестри з великою урочистістю. Ікону для поклоніння возили й в інші церкви, а в недільні та святкові дні вона залишалася в селі Коломенському.

За деякими відомостями, Державна ікона Божої Матері до 1812 року перебувала у Вознесенському жіночому монастирі в Москві. Рятуючи ікону від Наполеонівського розграбування, її сховали в селі Коломенському і, цілком ймовірно, забули там на 105 років, поки вона не явила себе в належний час.

Знаменно, що святий образ було виявлено в особливий час — на початку лихоліття. Царственний вигляд ікони, скіпетр і держава немов наголошують на тому, що Владичиця прийняла на Себе опіку над вірними чадами Церкви Руської. Знаменна і червона порфіра Богоматері, колір якої нагадує колір крові…

Служба і акафіст Державній іконі Пресвятої Богородиці складені за участю Святішого Патріарха Тихона († 1925).

Нині ця свята ікона перебуває в храмі Казанської ікони Божої Матері в Коломенському, куди була повернута 27 липня 1990 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Державной», глас 4

Гра́да Сио́нска взыску́юще,/ под Твой покро́в, Де́ва Чи́стая, днесь притека́ем,/ и никто́же возмо́жет на ны,/ я́ко несть град си́лен, а́ще не Су́щаго Бо́га,// и несть и́на кре́пость, а́ще не ми́лость Влады́чицы Де́вы.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Державной», глас 8

Взбра́нной Воево́де победи́тельныя пе́сни прино́сим,/ я́ко дарова́ся нам Держа́ва Твоя́, и ничесо́же устраши́мся,/ не от ми́ра бо спасе́ние на́ше,/ но Превознесе́нныя Влады́чицы милосе́рдием огражда́емся/ и тому́ днесь ра́дуемся,// я́ко прии́де Засту́пница на стра́жу земли́ Своея́.

Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Державной»

О, Держа́вная Влады́чице Пресвята́я Богоро́дице, на объя́тиях Свои́х держа́щая Содержа́щаго дла́нию всю вселе́нную Царя́ Небе́снаго! Благодари́м Тя за неизрече́нное милосе́рдие Твое́, я́ко благоволи́ла еси́ яви́ти нам, гре́шным, сию́ святу́ю и чудотво́рную ико́ну Твою́ во дни сии́. Благодари́м Тя, Засту́пнице, я́ко призре́ла еси́ с высоты́ святы́я Своея́ на чад правосла́вных, и, я́ко со́лнце све́тлое, увеселя́еши изнемо́гшия от печа́ли очеса́ на́ша пресла́достным зре́нием держа́вного о́браза Твоего́. О, Преблагослове́нная Ма́терь Бо́жия, Держа́вная Помо́щнице, Кре́пкая Засту́пнице, благодаря́ще Тя, со стра́хом и тре́петом, я́ко раби́ непотре́бнии, мы припа́даем, со умиле́нием, с сокруше́нием серде́чным, со слеза́ми мо́лим Тя: вкорени́ в сердца́ всех нас пра́вду, мир и ра́дость о Ду́се Свя́те: водвори́ в стране́ на́шей тишину́, благоде́нствие, безмяте́жие, любо́вь друг ко дру́гу нелицеме́рную! Держа́вою Твое́ю всеси́льною поддержи́ нас, сла́бых, малоду́шных, немощны́х, уны́лых, подкрепи́, возста́ви! Я́ко да под держа́вою Твое́ю всегда́ храни́ми, пое́м, велича́ем и сла́вим Тя, Держа́вную Засту́пницу ро́да христиа́нского во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Величание Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Державной»

Велича́ем Тя,/ Пресвята́я Де́во,/ Богоизбра́нная Отрокови́це,/ и чтим Держа́вный о́браз святы́ни Твоея́,/ и́мже подае́ши ве́лию ми́лость// всем, с ве́рою к нему́ притека́ющим.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку