«Ікона Божої Матері, іменована “Чернігівсько-Гефсиманська”»

Місяця вересня на 1-й день

Чернігівська-Гефсиманська ікона Божої Матері є списком із прославленої Чернігівсько-Іллінської ікони Божої Матері, що знаходилася в Троїцькому Іллінському монастирі поблизу Чернігова, на Болдиній горі, де в ХІ ст. певний час подвизався преподобний Антоній Печерський. Опису чудес від цієї ікони, що почалися 16-24 квітня 1662 року, святитель Димитрій Ростовський присвятив книжку “Руно Зрошене”, закінчуючи яку, він писав: “Конец книжки, но не чудес Пресвятої Богородиці, ибо кто может их сосчислить”. Благодатна сила цієї ікони проявилася і в її списках.

Ікона Божої Матері Чернігівська-Гефсиманська була написана на полотні в XVIII ст. і передана в 1852 році до Троїце-Сергієвої Лаври Олександрою Григорівною Філіпповою, яка благоговійно зберігала її у себе чверть століття. (До неї ця ікона перейшла як благословення хочківського священика Іоанна Алєксєєва, якому, своєю чергою, вона дісталася від одного з ченців Троїце-Сергієвої Лаври). За порадою намісника Лаври архімандрита Антонія († 1 травня 1877 р.) ікону розмістили в новозбудованому печерному храмі на честь святого Архістратига Михаїла, який освятився 27 жовтня 1851 р. митрополитом Московським Філаретом († 19 листопада 1867 р.), котрий брав діяльну участь у будівництві Гефсиманського скиту. Таким чином, ікона ввібрала благодатні струми всієї історії Руської Церкви, вона стяжала благословення преподобного Антонія Печерського, Преподобного Сергія Радонезького, його батьків, схимонахів Кирила і Марії († 1337; заупокійна літургія по них із читанням спеціальної молитви звершується 28 вересня та у чверть седмиці митаря й фарисея), і, нарешті, подвижників ХІХ ст. Ці духовні зв’язки промислительно виявилися через Чернігівську-Гефсиманську ікону Божої Матері.

Іконографічний тип зображення – Одигітрія. Богородиця тримає Немовля Ісуса на руках, їхні голови схилені одна до одної. Христос щільно з’єднав ніжки, видно босі ступні. Рука Христа піднята в благословенні, у лівій – Святе Письмо. Для південноруської школи іконопису характерні майже поколінні зображення Богородиці, що дає змогу дійти висновку, що оригінал, з якого робили копію, писаний українськими чи білоруськими майстрами. Південноруські традиції простежуються і в написанні благословляючої руки Спасителя. Голови Богородиці та Христа прикрашені на Гефсиманському списку коронами, що свідчать про Царську владу. У зображенні використовуються яскраві фарби, що надають образу святковості й урочистості, підкреслюють величність влади Богородиці та Христа.

Тропарі, кондаки, молитви та величання