Ікона Божої Матері, іменована Андрониківська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 1-й день / жовтня на 22-й день

Андрониківська ікона Божої Матері, відома також під іменами «Монемвасійська» та «Грецька», була родовою святинею грецького імператора Андроника III Палеолога і, за переказами, була однією із ікон, написаних апостолом і євангелістом Лукою. За першим збереженим документальним свідченням про ікону, 1347 року Андроник пожертвував її Монемвасійській обителі в Мореї, де вона перебувала до початку XIX століття. Після нападу на Грецію в 1821 році турецьких військ настоятель монастиря, єпископ Агапій, намагаючись врятувати чудотворну Андрониківську ікону, сховався з нею в місто Патрас. Перед смертю Агапій заповів цю святиню своєму родичеві, російському генеральному консулу М. І. Влассопуло, син якого, О. М. Влассопуло, 1839 року переслав ікону із Афін до Одеси з листом для переправлення її в Петербург імператору Миколі Павловичу. З 1839 до 12 травня 1868 року Андрониківська ікона перебувала в Зимньому палаці, а з 12 травня 1868 року до 16 квітня 1877 року перебувала в Троїцькому соборі, що на Петербурзькій стороні. 1877 року чудотворну ікону було перенесено в Казанський жіночий монастир поблизу міста Вишній Волочок Тверської єпархії. У 1984 році ікону вкрали, і нинішнє її місцезнаходження невідоме.

Ікона зображує Богородицю оплечно, без Немовляти. На шиї Божої Матері з правого боку кровоточить рана. У нижній частині ікони був прироблений футляр, у якому зберігався ніж дамаської сталі з кістяним руківʼям, яким турок-ікононенависник завдав удару посіконі, після чого і з’явилася кровоточива рана. До ікони додавався також вишитий візантійський герб (двоголовий орел), що підтверджував імператорське походження образу.

Існує безліч шанованих списків Андрониківської ікони.