Ікона Божої Матері, іменована Ктиторська p1b7sfg6ggbuhmtv1n39jgc1ga03 1
Житія святих,  Ікони

Ікона Божої Матері, іменована Ктиторська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 21-й день

Неподалік Ватопедського Афонського монастиря, побудованого 395 року в період царювання Константина Великого, під час сильної бурі впав із корабля в море царевич Аркадій, син імператора Феодосія Великого. Усі думали, що він загинув. Однак недалеко від того місця, де знаходився монастир, під тінню одного із прибережних чагарників супутники Аркадія побачили царевича, котрий спокійно спав. Прокинувшись, він розповів, як був чудесним чином врятований від неминучої загибелі заступництвом Богоматері. На згадку про цю подію монастирю, що розташувався тут, було дано назву “Ватопед”, тобто кущ отрока.

Імператор Феодосій Великий, дізнавшись про чудесний порятунок сина, на знак подяки за це не лише розширив, прикрасив і збагатив Ватопедський монастир, а й пожертвував обителі зроблену з мастики ікону Божої Матері. Цю ікону було названо “Ктиторською” (інша назва – Віматарісса, або Вівтарниця) – на згадку про те, що імператор був ктитором (у перекладі з грецької – влаштовувачем і прикрашальником монастиря). Цю “Ктиторську” ікону помістили в соборному Благовіщенському храмі у вівтарі на горньому місці. Це послужило приводом для того, щоб називати цю святу ікону ще “Вівтарницею”.

862 року, коли араби плюндрували й грабували Крит, Сіцілію та інші острови, коли вони стали перебувати вже в межах Святої Афонської Гори і наближалися до Ватопедської обителі, еклесіарх монастиря ієродиякон прп. Савва Віматаріс (Вівтарник), не бажаючи допустити, щоб вони поглумилися над християнськими святинями, сховав Ктиторську ікону й хрест у колодязі, що знаходився під помостом вівтаря. Поставивши перед святинями палаючу свічку, він насунув зверху мармурову плиту врівень із помостом. Однак самого священника варвари схопили і повели в полон.

Лише майже через сімдесят років нещасний бранець отримав свободу. Душа його прагнула туди, де він колись служив Господу – до Святої Гори. Чудовий колись Ватопед тепер являв собою жалюгідні руїни. Нечисленна братія працювала над оновленням розореної обителі, до них приєднався і старець-полонений.

Пригадуючи події колишнього життя й обставини, за яких він мав покинути Ватопедську обитель, ієродиякон вказав місце, куди він сховав святу ікону Богоматері та хрест, і просив зрушити одну із плит вівтарного помосту. Під нею братія дійсно знайшла і ікону Пресвятої Богородиці, і животворящий Хрест Господній. Навіть свічка ще горіла перед ними.

Ця свічка й досі горить невгасимо біля святої Ктиторської ікони Богоматері: ченці, підбавляючи віск, зберігають її в такий спосіб із роду в рід.

Оскільки обидві святині були знайдені в понеділок, то, починаючи з часу їхнього знайдення, цього дня у Ватопедській обителі звершують урочистий молебень до Божої Матері в соборі, а наступного дня служать урочисту літургію з благословенням куті та підношенням частини просфори на честь Богоматері. Таке постійне святкування триває понад десять століть і якнайкраще свідчить про істинність події, глибоко закарбованої в переказах Ватопедської обителі.

Ктиторська ікона нині перебуває у вівтарі соборного храму, на горньому місці.