Ікона Божої Матері, іменована “Єлецька-Чернігівська”

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 5-й день

Коли прп. Антоній Печерський (помер у 1072 році) у 1060 році був вигнаний із Києва великим князем Ізяславом (1054-1073), він таємно пішов у межі Чернігова. Там він викопав собі на горах Болдиних печеру і став вести усамітнене подвижницьке життя. У цей саме час ним і була знайдена ікона Божої Матері. Він побачив її на ялині такою, що сяяла світлими променями, тож вона здавалася оточеною вогнем.

Завдяки сприянню Чернігівського князя Святослава прп. Антоній на місці знайдення ікони заснував обитель і побудував кам’яну церкву в ім’я Успіння Богоматері. Як обитель, так і явлена ікона, яка була поставлена в цій обителі, були названі Єлецькими. Єлецька обитель існувала до часів навали на Русь татар. 1238 року татарські полчища Батия вторглися в межі руських володінь і зруйнували як церкву, так і обитель, засновані прп. Антонієм. Єлецька ікона, однак, збереглася у нутрощах монастирської стіни.

Після цього там, де подвизався прп. Антоній, понад два століття виднілися самі лише руїни. Тільки 1470 року благочестивий Київський князь Симеон Олелькович відновив Єлецький монастир. Св. ікона знову була поставлена в храмі. Однак на початку XVII століття Єлецький монастир спіткала та сама доля, що і в XIII столітті: його вдруге зруйнував полководець Польського короля Сигізмунда III Горностай. У цей важкий час чудотворний образ Єлецької ікони Божої Матері зовсім загубився, і подальша історія його зовсім невідома християнському світу.

Утім, є і інша звістка, за якою св. ікону ще раніше — коли 1579 року, під час Баторієвої війни, Чернігів перейшов до рук Польського короля, — взяв до Москви князь Барятинський, нащадок Чернігівського князя Святослава Ярославича.

1676 року брати Козели привезли із міста Володимира до Чернігова інший образ Богоматері, також званий Єлецьким. Нині ця св. ікона перебуває в Єлецькій обителі. Вона не оригінал, знайдений прп. Антонієм, а один із численних списків із давньої Єлецької ікони, прославлений, подібно до давньої ікони, численними чудесами.

Архімандрит Іоанникій Голятовський, який був настоятелем Єлецького монастиря в XVII столітті, говорить про цей чудотворний образ таке: “Цей образ Пресвятої Богородиці привіз із Великої Росії, а саме з Володимира, Микита Феодорович Козель у січні 1676 року до Чернігова на ярмарок, і цей образ купив у нього Костянтин (Костянтинович), князь Мазопетта (Острозький), і віддав його (замість втраченого) до церкви Єлецької Богородиці. Бо такий образ московські люди називають Богородицею Єлецькою, адже він знайдений у Чернігові на ялині, що вони вичитали у якогось руського літописця”.

Того ж 1676 року Іоанникій посилав своїх старців до Москви для того, щоб точно встановити, чому ця ікона іменується Єлецькою. На це боярин Микита Іванович Одоєвський, який походив від Чернігівських князів, відповідав: “Чули ми від своїх дідів і прадідів, що поблизу Чернігова на ялині знайдений був образ Богоматері, а тому і церкву, там засновану, названо Богородице-Єлецька. Ким був поставлений туди образ, невідомо, але те відомо, що це було за князя Чернігівського Святослава Ярославича, як записано в синодику єпископа Чернігівського Зосими Прокоповича: церкву Єлецьку засновано в 6568 (тобто в 1060) році. Із Чернігова у час воєнний ця ікона перенесена до Москви, а в Чернігові цієї ікони немає”.

Архімандрит Іоанникій Голятовський відновив зруйнований польським полководцем Горностаєм Єлецький монастир Богородиці і поставив у ньому пожертвувану князем Острозьким св. ікону. Крім того, він описав у своїй книзі “Скарбниця”, або “Скравниця” (Скарбниця), виданій 1678 року в Новгороді-Сіверському, ті численні чудеса, що відбувалися від цієї ікони.

На Єлецькій Чернігівській іконі зображено ялину, серед зелених гілок якої поміщається сам образ Богоматері з Предвічним Немовлям на колінах. Величина всього зображення — 1 аршин і 14 вершків заввишки (якщо вимірювати посередині, оскільки вгорі ікона напівкругла) і 1 аршин 1 вершок завширшки. Довжина ж самої ікони, що знаходиться в гілках дерева, становить 10 3/4 вершка, а ширина — 51/2 вершків. Весь лицьовий бік образу вкритий срібною визолоченою ризою, а вінець Божої Матері прикрашений дорогим камінням.

Єлецька ікона Богородиці в літній час перебуває в головному Успенському соборному храмі обителі, а на зимовий час переноситься до теплого Петровського, де й посідає особливе місце в кіоті, з правого боку за криласом. Перенесення це відбувається з особливою урочистістю, за соборної участі братії у священних облаченнях, зі співом тропаря Богоматері та під час церковного дзвону.

У Чернігівському Єлецькому монастирі з дуже давніх часів існує звичай щосереди перед Літургією служити молебень Богоматері з акафістом. До цього молебного співу й акафісту, що звершуються перед чудотворною іконою, старанні прочани, незважаючи на будь-яку погоду, завжди стікаються в значній кількості. Жителі Чернігова мають звичай брати цей чудотворний образ у свої будинки.

Ікона Богоматері, звана Єлецька-Чернігівська, є також у харківському Успенському соборі. Окольничий князь Данило Барятинський, який перебував під начальством князя Василія Голіцина і командував новгородськими полками, 1687 року повертався із походу до Криму. У Харкові він сильно захворів і, перебуваючи вже при смерті, віддав Єлецьку ікону Богоматері, яка була з ним у поході, до харківського Успенського собору, де вона і перебуває донині.

Цей образ Божої Матері прославився численними чудесами. На ньому є вельми давній напис, зроблений кіновар’ю: “Образ Пресвята Богородиця Єлецька-Чернігівська”, а в найдавнішому описі Успенського собору, зробленому 1724 року, зазначено: “Образ чудотворної Пресвятої Богородиці Єлецької; риза срібна, позолочена, подана курченином Фіногеном Безходарним, а підсвічник позолочений полковником Григорієм Квіткою”. Таким чином, давність цієї ікони поза всяким сумнівом.

Тропарі, кондаки, молитви та величання