Ікона Божої Матері «Живоносне Джерело» D654C16C FB21 4522 B625 6F0821DD8893
Житія святих,  Ікони

Ікона Божої Матері «Живоносне Джерело»

Перехідне святкування в п’ятницю Світлої седмиці

Божа Мати є Джерелом Життя, бо від Неї народився Христос — Путь, Істина й саме Життя. Тому нікого, напевно, не дивує, що в багатьох містах і селах України будуються біля криниць і струмків храми Живоносного Джерела, присвячені нашій Заступниці. Здається, такий звичай існував завжди. Проте все має свій початок.

Ця історія сталася з візантійським воєводою Львом багато-багато сторіч тому — 450 року. У п’ятницю Світлої Седмиці воєвода вирішив прогулятися в гаю, що ріс неподалік від Константинополя. На дорозі він зустрів сліпого. Бідолаха довго блукав, тому зовсім знесилився та помирав від спраги. Лев пожалів нещасного. І хоча сам він був людиною заможною та сановитою, не погордував бідним калікою, а взявся йому допомогти. Він посадив сліпого під деревом, а сам пішов шукати для нього води. Довго блукав воєвода околицями, а джерела так і не знайшов. Він уже й не сподівався на це. Аж раптом почув жіночий голос: «Не втрачай надії, імператоре Льву, прямуй у гущавину. Там ти знайдеш джерело. Набери із нього води та напій спраглого, а потім нею змасти його очі. Тоді зрозумієш, ХТО тут до тебе промовляє». Лев здивувався, що його назвали імператором, але пішов туди, куди звелів йому голос. Він справді знайшов у гущавині джерело, в якому плавало сім золотих рибок. Воєвода набрав із нього води й приніс сліпому. Не встиг він помастити йому очі, як той прозрів. Тоді побожний сановник зрозумів, що до нього промовляла Сама Цариця Небесна. Звістка про чудесне виздоровлення сліпого облетіла столицю та її околиці, й багато людей, особливо хворих, стали приходити до джерела. Від його води часто відбувалися зцілення. Тому джерело почали називати «Живоносним».

А згодом справдилися слова Богородиці — милосердний воєвода став імператором Візантії та правив під іменем Лев І Маркел. Він збудував у гаю храм, прикрасив його всередині мозаїкою, а над самим джерелом помістив ікону Пречистої Діви з Божим Дитям, яку теж почали назвати «Живоносним Джерелом». Вдячні прочани хотіли мати в себе список з цього образу. Тому з ікони стали робити копії. Спочатку робили точні списки — на них не було джерела (адже оригінал не потребував зображення водойми — під іконою било справжнє джерело). Але з часом, щоб показати, що це саме ікона «Живоносне Джерело», на ній стали дописувати широку кам’яну чашу (фіалу), над якою сидить Богородиця з Дитям. А ще пізніше на іконах «Живоносне Джерело» почали зображати водойму та фонтан.

Візантійські імператори вважали своїм обов’язком дбати про цей храм. Імператор Юстиніан збудував над святим джерелом ще величнішу церкву. Цариця Ірина відбудувала її після землетрусу. А коли землетрус знову пошкодив храм, його відновив імператор Василій I Македонянин. Його син, імператор Лев Шостий, сприяв розквіту тут монастиря, ченці якого прославилися чудовим співом.

Богородиця не полишала цих місць Своєю турботою. Дива зцілень від джерельної води не припинялися впродовж сторіч. «Яка мова може розповісти, скільки чудес та вода подала і навіть донині дає», — у захваті написав візантійський історик Никифор Калліст в ХІV столітті та, сповнений вдячності, прославив Небесну Цілительку в чині служби Живоносному Джерелу. Здавалося, богослужінням на святому місці не буде кінця. Але 1453 року візантійською столицею заволоділи турки, і для християн настали тяжкі часи. Храм Живоносного Джерела і монастир при ньому спорожніли, квітуча досі місцевість стала мусульманським кладовищем. Згодом був зруйнований і храм Живоносного Джерела. До руїн приставили стражника, який забороняв наближатися до цього місця. З часом суворість заборони пом’якшилася, і християни змогли збудувати там невелику капличку. Проте й вона у 1821 році була зруйнована, а джерело засипане. Християни знову розібрали руїни, відкрили джерело та, як і раніше, з вірою та молитвами черпали з нього воду. Втім, тільки через чотирнадцять років османська влада дозволила їм збудувати тут новий храм. При ньому також влаштували лікарню та притулок. У цьому храмі й тепер з-під ікони Пресвятої Богородиці струмує цілюща вода. Знову відправляються тут богослужіння, особливо урочисто — в п’ятницю Пасхальної седмиці, в день знайдення майбутнім імператором Левом цілющого джерела. Цей день тепер святкують як день ікони Божої Матері «Живоносне Джерело».

А звичай освячувати джерела біля монастирів і присвячувати їх Божій Матері, а також писати ікони Богородиці, звані «Живоносне Джерело«, став поширюватися християнським світом. Ось, наприклад, у Криму, де були грецькі колонії, знайдено глиняний таріль, датований ХІІІ-ХІV століттям, на якому зображено Богородицю, Котра стоїть у чаші з піднесеними в молитві руками. Досяг цей звичай і Афонської Гори. А звідти у XVI столітті прийшов до України.

Така традиція не була зовсім новою для наших людей. Здавна в Україні будували храми на місцях явлення Богородиці та Їікон, і часто там починали бити цілющі джерела. А з XVI століття стали присвячувати нашій Заступниці й інші джерела та криниці, будувати біля них храми Живоносного Джерела.

Є кілька таких храмів і в Києві. Найвідоміший з них побудовано 1913 року біля Східної В’їзної брами на території Нижньої Лаври. У роки Другої світової війни церква дуже постраждала — було зруйновано її верхній ярус. Остаточно відновили храм Живоносного Джерела лише в 2001 році. Цього року він був освячений і туди перенесли із Аннозачатіївської церкви, що на Дальніх печерах, список ікони Пресвятої Богородиці «Живоносне Джерело». Цей список був зроблений в Києво-Печерській Лаврі в тому ж 1913 році, коли було споруджено храм.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Живоносный Источник», глас 4

Почерпе́м, челове́цы,/ цельбы́ душа́м и те́лом моли́твою,/ Река́ бо всем предтече́т — Пречи́стая Цари́ца Богоро́дица,/ источа́ющи нам чу́дную во́ду/ и измыва́ющи серде́ц че́рности,/ грехо́вныя стру́пы очища́ющи,/ ду́ши же освяща́ющи ве́рных// Боже́ственною благода́тию.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Живоносный Источник», глас 8

От неистощи́мыя/ Ты, Исто́чниче Богоблагода́тный, подае́ши ми, точа́щи, во́ды/ Твоея́ благода́ти,/ приснотеку́щий па́че сло́ва,/ я́ко бо Сло́во ро́ждшая па́че смы́сла,/ молю́ Ти ся, ороси́ мя благода́тию, да зову́ Ти:// ра́дуйся, Водо́ спаси́тельная.

Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Живоносный Источник»

О, Пресвята́я Де́во, Ма́ти Го́спода на́шего Иису́са Христа́! Ты́ еси́ Ма́ти и покрови́тельница все́х к Тебе́ прибега́ющих, при́зри с благосе́рдием на моли́твы гре́шных и смире́нных ча́д Твои́х. Ты́, имену́емая Живоно́сный Исто́чник благода́тных врачева́ний, исцели́ боле́зни стра́ждущих и умоли́ Сы́на Твоего́, Го́спода на́шего Иису́са Христа́, да низпо́слет и все́м притека́ющим к Тебе́ здра́вие душе́вное и теле́сное и, прости́в на́м во́льная и нево́льная согреше́ния на́ша, да́рует на́м вся́ я́же к ве́чней и вре́менней жи́зни потре́бная. Ты́ еси́ все́х скорбя́щих ра́дость, услы́ши на́с, ско́рбных; Ты́ еси́ утоле́ние печа́ли, утоли́ и на́шу печа́ль; Ты́ еси́ взыска́ние поги́бших, не попусти́ и на́м поги́бнути в бе́здне грехо́в на́ших, но всегда́ избавля́й на́с от вся́ких скорбе́й и напа́стей и вся́каго зла́го обстоя́ния. Е́й, Цари́це на́ша преблага́я, наде́ждо на́ша несокруши́мая и засту́пнице необори́мая, не отврати́ лица́ Твоего́ от на́с за мно́жество прегреше́ний на́ших, но простри́ на́м ру́це Ма́терняго милосе́рдия Твоего́ и сотвори́ с на́ми зна́мение ми́лости Твоея́ во бла́го: яви́ на́м по́мощь Твою́ и благопоспеши́ во вся́ком де́ле благо́м. От вся́каго же начина́ния грехо́внаго и помышле́ния лука́ваго отврати́ на́с, да всегда́ сла́вим пречестно́е и́мя Твое́, велича́юще Бо́га Отца́ и Сы́на Единоро́днаго Го́спода Иису́са Христа́ и Животворя́щаго Свята́го Ду́ха со все́ми святы́ми во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку