Блаженний Симон Юр’євецький, Христа ради юродивий

Місяця травня на 10-й день.

Блаженний Симон Юр’євецький народився в селі Братському Костромської області в благочестивій сім’ї селян Родіона і Марії Шитових. У Святому Хрещенні він був названий Симоном на честь святого апостола Симона Зилота (пам’ять 10/23 травня). З юнацьких років Симон прийняв на себе особливий подвиг юродства Христа заради і пішов з рідної домівки в дрімучі ліси, біля села Єлнаті.

Одного разу єлнатські поселяни побачили в лісі людину, виснажену, в одній сорочці, босу, яка назвала їм тільки своє ім’я – Симон, про неї повідомили місцевому священникові Іосифу, і той взяв блаженного у свій дім.

Святий Симон почав ходити по домівках єлнатських жителів і допомагав їм у виконанні найважчих робіт, але плату не брав. Незважаючи на постійні труди, він частину дня і ночі старанно молився, виснажував своє тіло постом і любив відвідувати храм Божий. Взимку і влітку він ходив тільки в лляній сорочці і босим, так що шкіра його почорніла, і спав на голій підлозі. Нерозумні люди нерідко жорстоко били його. Блаженний лагідно переносив усі образи й глузування і не платив злом за зло, але молився за кривдників, а себе постійно докоряв і називав “дурнем” і “недоситою гортанню”. 15 років жив у Єлнаті блаженний Симон, а потім перейшов до міста Юр’євець-Поволзький. Улюбленим місцем перебування його там були церковні паперті, де він підносив палкі молитви Богу. Особливо часто святий приходив до Богоявленського монастиря, де на паперті старанно молився перед іконою Пресвятої Богородиці.

Подвиг повного самозречення, який очистив душу його, був до вподоби Богові, і він ще за життя отримав дар прозріння: багато чого передбачав і пророкував майбутнє на славу Божу для лікування недуг і морального виправлення ближніх.

Незадовго до своєї кончини блаженний зайшов у будинок воєводи Феодора Петеліна. Той не знаючи подвигів святого, роздратований поведінкою Симона, у пориві гніву наказав слугам побити святого і кинути в підвал. Блаженний тяжко захворів. Відчуваючи швидкий відхід із життя земного в життя вічне, блаженний Симон закликав священника, висповідався, долучився Святих Таїн і віддав Господу душу свою 4 листопада 1584 року (за іншими джерелами – 1586 року).

Воєвода розкаявся у своєму гріху. Усе місто зібралося на поховання святого. Тіло його було поховано на території Богоявленського монастиря. 1619 року над могилою блаженного було побудовано церкву в ім’я Пресвятої Богородиці Одигітрії. 1635 року ігумен Богоявленського монастиря Діонісій доносив патріарху Іоасафу про зцілення біля мощей блаженного Симона. Патріарх благословив написати ікону блаженного і звершувати йому службу за загальною Мінеєю. У 1666 році блаженному Симону, Юр’євецькому чудотворцю, складено особливу службу. Дні його пам’яті – 4/17 листопада і 10/23 травня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання