Блаженний Миколай, Христа ради юродивий

Місяця лютого на 28-й день.

Блаженний Миколай Псковський понад три десятиліття ніс подвиг юродства. Ще задовго до смерті він здобув благодатні дари Святого Духа і був удостоєний дару чудотворення і пророцтва. Сучасники-псковичі звали його Микула (Микола, Нікола) Саллос, що в перекладі з грецької означає “блаженний, юродивий”, і ще за життя шанували як святого, називаючи також Микула Свят.

У лютому 1570 року, після спустошливого походу з опричним військом на Новгород, цар Іван Грозний рушив на Псков, підозрюючи зраду і готуючи йому долю Новгорода. Як свідчить Псковський літопис, “прииде цар… з великою люттю, яко лев рикаючи, хотяй растерзати неповинныя люди и кров многую пролити”.

Усе місто молилося про відвернення царського гніву. Почувши дзвін на утреню по всьому Пскову, цар, як свідчить напис на чудотворній Люб’ятовській (у Люб’ятові стояло царське військо) іконі Розчулення Божої Матері (пам’ять 19 березня), “розчулившись серцем, сказав своїм воїнам: “Іступіть мечі об камінь, нехай припиняться вбивства””.

Усі жителі Пскова вийшли на вулиці, і кожна сім’я стояла на колінах біля воріт свого будинку, винісши хліб і сіль для зустрічі царя. На одній із вулиць назустріч цареві вибіг блаженний Миколай верхи на ціпку, ніби скачачи на коні, і закричав цареві: “Іванушко, Іванушко, поїж хліба-солі, а не християнської крові”.

Цар наказав зловити юродивого, але той став невидимим. Заборонивши вбивства, Іван Грозний, однак, мав намір розграбувати місто. Цар слухав молебень у Троїцькому соборі, вклонився мощам святого благовірного князя Всеволода-Гавриїла (пам’ять 11 лютого) та забажав отримати благословення у блаженного Миколая.

Коли цар прийшов у келію блаженного, той сказав: “Не замай, минухне, нас (не чіпай, перехожий, нас) і піди від нас, нема на чому тобі буде біжати”. Юродивий запропонував царю на частування шматок сирого м’яса. “Я християнин і не їм м’яса в піст”, – сказав йому Іоанн. – “Ти п’єш кров людську”, – відповідав йому блаженний, повчаючи царя “багатьма жахливими словами”, щоб той припинив убивства і не грабував святі Божі церкви. Але Іоанн не послухався і наказав зняти дзвін із Троїцького собору, і тоді, за пророцтвом святого, упав найкращий кінь царя.

Молитва і слово блаженного пробудили совість царя. Переляканий справдженим пророцтвом і викритий у злодіяннях, Грозний, наказавши зупинити грабіж, втік із міста. Опричники, свідки цього, писали: “Могутній тиран… пішов побитий і присоромлений, немов прогнаний ворогом. Так незаможний жебрак залякав і прогнав царя з безліччю тисяч воїнів”.

Блаженний Миколай помер 28 лютого 1576 року і був похований у Троїцькому соборі врятованого ним міста. Такої честі удостоювалися лише псковські князі і, згодом, архіпастирі.

Місцеве шанування блаженного почалося лише через 5 років після його смерті. У 1581 р., під час облоги Пскова військами польського короля Стефана Баторія, ковалеві Дорофію було явлення Божої Матері з сонмом псковських святих, які молилися за місто, серед яких був і блаженний Миколай (відомості про Псково-Покровську ікону Божої Матері вміщено 1 жовтня).

У кафедральному Троїцькому соборі Пскова і нині спочивають мощі блаженного Миколи Псковського, який “плотски в юродстві бувши, … горняго Ієрусалима громадянин явися…, царську державу і смислу лють лють на милість звернувши”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання