Блаженний Ісихій Хоривіт

Про блаженного Ісихія Хоривіта (VI–VII ст.) розповідається в «Ліствиці» прп. Іоанна Ліствичника. Він жив пустельником на горі Хорив поблизу монастиря Катерини великомучениці на Синаї, але не дбав про спасіння душі. Одного разу блаженний Ісихій так тяжко захворів, що був між життям і смертю. Одужавши, він замурував двері своєї келії і протягом 12 років не розмовляв ні з ким із братії. Святий Ісихій постійно «сповнювався жахом і сумував про те, що бачив під час видінь» і проливав сльози покаяння. Незадовго до його смерті ченці розібрали вхід у келію і стали просити блаженного розповісти про свої бачення. На це Ісихій вимовив єдину фразу: «Пробачте мені; хто здобув пам’ять смерті, той ніколи не може згрішити».

Блаженний Ісихій був похований на цвинтарі біля монастиря великомучениці Катерини. Через деякий час братія розкрила могилу, але не знайшла в ній останків подвижника. Таким чином, Господь показав «дбайливе і гідне покаяння Ісихія і засвідчив нас, що Він приймає і тих, які і після багатого недбальства хочуть виправитися». Преподобний Іван Ліствичник († 649) був свідком цих подій.

У грецьких календарях пам’ять св. Ісіхію Хоривіту не відзначено. Розповідь про нього було включено до навчального розділу розлогої редакції давньоруського Прологу в 3-й чверті XII ст. Можливо, він був внесений не безпосередньо з “Ліствиці”, а з “Пандект” Нікона Чорногорця. Згодом ця розповідь стала сприйматися як житіє святого і пам’ять блаженного Ісіхія Хоривіта була внесена до руських календарів.