Блаженний Андрій Симбірський (Огородников)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 21-й день — знайдення мощей / листопада на 27-й день / травня на 21-й день — Собор Симбірських святих

Блаженний Андрій, у миру Андрій Ілліч Огородников, народився 17 липня 1763 року в Сімбірську, в сім’ї міщан. З семи років він став юродствувати та взяв на себе подвиг посту (в їжу впродовж усього життя вживав лише хліб і розварені сухі ягоди, а у свята пив чай з медом) і подвиг мовчання («розмовляв» за допомогою жестів і окремих звуків, хоча не був позбавлений дару мови).

Андрій рано осиротів і до 1813 року жив у брата, а після його смертіжив- у вдовиної сестри, яка покинула заради нього монастир. Поміщиця Є. Мільгунова збудувала для святого Андрія будинок і призначила йому довічне утримання в розмірі 60 рублів на рік.

Усе своє життя Андрій був парафіянином Вознесенського собору, де щотижня причащався Тіла і Крові Христових. До цього храму блаженний ставився з особливим розчуленням: міг усю ніч (навіть зимову) молитися, стоячи під стінами собору або на його дзвіниці, а іноді навіть бачили, як він повзає біля огорожі храму й цілує низенькі її стовпчики.

Усю милостиню, яку отримував, блаженний роздавав жебракам. Він був дуже лагідний, приборкував свою плоть, пересуваючись тільки бігом, а якщо й стояв на місці, то розгойдувався подібно до маятника. Спав він завжди дуже мало, на дошках або голій підлозі, нічого не підкладаючи під голову, щоб під час сну голова нічого не торкалася.

Блаженний мав дар прозорливості та зцілення, утихомирював біснуватих. Жителям Симбірська, які приходили до Сарова, преподобний Серафим Саровський казав: «Навіщо це до мене, убогого, ви трудитеся приходити? У вас краще за мене є, Андрій ваш Ілліч».

Деякі вчинки блаженного здавалися навколишнім людям дивними і безрозсудними, але завжди приводили до блага. Наприклад, витягнувши кляп із барильця з олією в крамниці торговця, Андрій зберіг людей від смертельної небезпеки, оскільки в спорожнілому барильці знайшли мертву змію. Іншим разом, вбігши до будинку однієї міщанки, блаженний вихопив із печі розпечену чавунницю зі щами і, розбивши її, втік. На дні розбитої посудини виявили величезного павука. Часто блаженний хапав руками розпечений метал, цілував киплячий самовар, нерідко обливаючись при цьому окропом, але все це не завдавало йому жодної шкоди.

Святий Андрій смиренно і лагідно переносив усю ганьбу, знущання, а то й побої: стояв, притупивши погляд і опустивши голову. Це викликало розгубленість кривдників, а іноді й напоумлення про подвиг блаженного.

Помер він 27 листопада 1841 року в Симбірську і був похований за величезного скупчення народу в Симбірському Покровському монастирі. За свідченням очевидців, від тіла подвижника виходили пахощі. На могилі блаженного на народні пожертви було зведено величну чавунну каплицю з золоченими маківками. Її зруйнували в 1930-ті роки…

У 1991 році під час археологічних розкопок на кладовищі колишнього Покровського монастиря було виявлено осквернену могилу блаженного. Андрія. Того ж року було отримано перші відомості про чудесні зцілення і допомогу на могилі блаженного, та підготовлено історичну довідку для комісії з канонізації при Священному Синоді.

У 1995 році поруч з могилою була збудована каплицю.

3 червня 1998 року було знайдено мощі блаженного Андрія і відбулася його канонізація як місцевошанованого святого.

У 2004 році Архієрейським Собором подвижник був прославлений в лику святих.