Блажена інокиня Параскева Старобільська 112014 3
Житія святих,  Жовтень

Блажена інокиня Параскева Старобільська

Місяця жовтня на 17-й день

Про життєвий шлях інокині Параскеви (Дибіної) відомо чимало, передаються розповіді людей, які були свідками або учасниками її вражаючих вчинків, прозорливості, подвигу заради спасіння людських душ, заради Господа.

Перед народженням Параски неписьменні батьки просили у Бога дитя розумне.
І Він дав їм дитину… блаженну, юродиву.
Дівчинка, яка народилася 1867 року в Харківській губернії (сьогодні Луганська область), дуже рано виявила дивні Божі дари прозорливості.
Їй було близько 3 років, коли батьки, що примітили це, вирішили випробувати її: заховали лопату і стали у дитини запитувати, чи не знає, де лопата? Дівчинка одразу пішла до того місця, де лопата була захована.

Трохи згодом преподобна стала свої передбачення прикривати юродством.
Близько семи-восьми років вона всю худобу, яку пасла, загнала на своє пшеничне поле.
Звісно, ​​пшениця була витоптана. Цим вона передбачила майбутнє царської Росії – все буде “витоптано”.
У 12 років Параскеві було якесь бачення, після якого вона все залишила і пішла у Свято-Скорботянський Старобільський монастир.
Батьки кілька разів приїжджали за нею, але щоразу, передбачивши їхній приїзд, вона ховалася.
Так і залишилася в монастирі, прийняла там чернечий постриг з ім’ям Параскева на честь шанованої Сербською святою, добровільно прийняла подвиг юродства.

Не залишаючи строгого виконання чернечих правил, матінка Параскева дуже часто поводилася вкрай дивно: то переодягнеться на все червоне і бігає вулицями, то змете сміття в купу і тут же з усієї сили вдарить по ньому так, що все розлетиться.
І ось революція. При владі більшовики – червоні, а собор підірваний.

Після закриття Старобільського монастиря матінка із сестрами переходить у Фомівський Свято-Успенський-Серафимівський (Раздабарівський) монастир.
Як і раніше, перед ухваленням рішення всі, включаючи ігуменю, приходили до інокині Параскеви за благословенням. Родичі теж не забували про неї.

Якось приїхала сестра і питає, чи одружити сина.
“Одружіть, йому це знадобиться”, – відповіла матінка.
Так і сталося: коли він з війни повернувся інвалідом, дружина з любов’ю його доглядала.
Роздабарівський монастир теж закрили: 1928 року. Матінці довелося побувати і в психіатричній лікарні.

У 1930-ті роки алегорично передбачала арешти та терміни ув’язнення.
Сама сиділа в камері ув’язнених, а 1933 року була відправлена ​​на північ, до Архангельської області.
Дивною була втеча з табору та повернення до рідних країв.
“Звільнившись із ув’язнення, блаженна Параскева знову поспішала з духовною допомогою до гнаних за віру православних християн.
У період масових репресій, коли людей виганяли зі своїх будинків та посилали до таборів, вона день і ніч перебувала на станціях, переповнених стражденними.
Що тоді діялося там: неймовірна тіснота, тиснява біля каси, несамовитий крик переляканих і голодних дітей, плач матерів, стогін хворих і старих зливались у моторошний гул.
Все це пекло викидало страшний сморід і сизі клуби цигаркового диму.
Часто послушниці казали блаженній: «Матусю, ходімо звідси, навіщо ми тут сидимо, тут такий шум і сморід, що ми можемо тут зробити?».
А вона відповідала: «Люди терплять, і нам треба постраждати разом із страждаючими. А сморід і шум перетерпимо добровільно, та будемо позбавлені вічного смороду».

Тричі водила людей до Києва на поклоніння нашим угодникам.
Передбачила вона Велику Вітчизняну війну, безперервно молилася за нашу землю, безстрашно викривала німців, прикро передбачала частку солдатів, що йшли на війну.

Останнім часом мати жила в Лисичанську, де 30 жовтня 1942 р. мирно спочила.
Через час після смерті матінка з’явилася комусь і сказала: “Підніміть мене, я у воді лежу”.
Люди зібралися та викопали труну. І ґрунтові води підійшли до труни.
Коли труну відкрили, її знайшли нетлінною.
Поховали матінку Параскеву у дворі, де вона жила останнім часом.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

 

Тропaрь, глaсъ д7:

И$ноческое и3 равноaгGльское житіE возлюби1вши, и3 во слёдъ хrтA, женихA твоегw2, ўсeрднw потeкши, тогw2 бlг0е и4го въ ю4ности твоeй пріsла є3си2, п0двигомъ ю3р0дства хrтA рaди подвизaласz є3си2, п0стническими п0двиги, стрaнствіемъ, мlтвами и3 слeзными кaплzми ќгліе безб0жіz ўгаси1вши, бlжeннаz мaти параскevо: и3 нhнэ, въ нбcнэмъ черт0зэ предстоsщи хrтY, моли2 њ нaсъ, почитaющихъ честнyю пaмzть твою2.

Кондaкъ, глaсъ G:

Бlжeннаz и4нокине параскevо, пaче житіS хrтA возлюби1вшаz, во стрaнствіи земнёмъ п0двигомъ ю3р0дства бGу послужи1вшаz, ри1зою безстрaстіz ўкраси1вшаzсz, прaвыz вёры чистоты2 ревни1тельнице, моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Мlтва ко бlжeннэй и4нокинэ параскevэ:

Q бlжeннаz мaти параскevо, nби1тели старобёльскіz похвало2, грaда лисичaнска ўкрашeніе, и3 нeба церк0внагw ѕвэздо2 свётлаz! Ты2 п0двигомъ д0брымъ и4ноческагw дёланіz и3 ю3р0дствомъ хrтA рaди д0брэ подвизaласz є3си2, и3 мнHгіz лю1ди твои1ми наставлeніzми и3 чудесы2 t безб0жіz и3 невёріz на стезю2 покаsніz, прaвыz вёры и3 хrтіaнскагw бlгочeстіz настaвила є3си2. пріими2 нaсъ, грёшныхъ, под8 твоE си1льное заступлeніе прибэгaющихъ. и3спроси2 ў всещeдрагw чlвэколю1бца хrтA бGа нaшегw, да не помzнeтъ беззак0ній нaшихъ, но да поми1луетъ нaсъ и3 сотвори1тъ съ нaми по млcти своeй: да дaруетъ нaмъ здрaвіе душeвное и3 тэлeсное, бlгодeнствіе и3 въ потрeбнэмъ и3зoби1ліе, наставлsz нaсъ њбращaти вс‰ въ слaву є3гw2, творцA, сп7си1телz и3 бGа нaшегw, по кончи1нэ же врeменныz жи1зни нaшеz t немилосeрдныхъ и3стzзaтелей на воздyшныхъ мытaрствахъ да и3збaвитъ нaсъ, и3 спод0битъ нaсъ дости1гнути, тоб0ю води6мыz и3 покрывaємыz, г0рнzгw џнагw їеrли1ма, є3г0же слaвы и3 красоты2 съ ли1ки ѓгGлы наслаждaешисz. Q, с™az мaти параскevо! Сохрани2 вс‰ грaды и3 вє1си страны2 нaшеz, хрaмъ сeй [и3ли2: nби1тель сію2], служaщихъ и3 молsщихсz здЁ, t глaда, губи1тельства, трyса и3 пот0па, nгнS и3 мечA, нашeствіz и3ноплемeнныхъ и3 междоус0бныz брaни, и3збaви всёхъ нaсъ t всsкіz бэды2 и3 напaсти, и3мlтвами твои1ми tврати2 t нaсъ првdный гнёвъ б9ій, и3 є3гw2 млcрдіе нaмъ и3спроси2, да вкyпэ съ тоб0ю спод0бимсz прославлsти въ невечeрнемъ дни2 прес™0е и4мz nц7A и3 сн7а и3 с™aго д¦а во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

Ще в розробці

Знайшли помилку