Благовірний князь Новгородський Володимир Ярославович

КОРОТКЕ ЖИТІЄ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ЯРОСЛАВИЧА НОВГОРОДСЬКОГО
Святий благовірний князь Володимир Ярославович, Новгородський чудотворець, старший син великого князя Ярослава Мудрого, народився 1020 року. У 14 років батько зробив його намісником у Новгороді. В управлінні князівством йому допомагали воєвода Вишата та святий єпископ Лука Жидята (пам’ять 10 лютого). Змужнівши, князь став відважним захисником країни та благочестивим християнином. Святий Володимир збудував у Новгороді Софійський собор, який було закладено у 1045 році та освячено 14 вересня 1052 року єпископом Лукою. Благочестивий воїн не тільки дбав про зміцнення князівства (за його наказом споруджено в Новгороді кам’яну фортецю), а й старанно повчався в законі Господньому. Відомо, що у 1047 році для нього було переписано пророчі книги з тлумаченнями. Помер святий князь 32-х років 4 жовтня 1052 через 20 днів після освячення Софійського храму, і мощі його покладені в створеному ним храмі. У Новгородському Синодику згадуєте його дружина, княгиня Олександра. Пам’ять святому князю Володимиру встановлено в 1439 святителем Євфимієм, архієпископом Новгородським (пам’ять 11 березня).

ПОВНЕ ЖИТІЄ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ЯРОСЛАВИЧА НОВГОРОДСЬКОГО
Благовірний князь Новгородський Володимир, онук св. рівноапостольного князя Володимира, старший син великого князя Ярослава і благовірної княгині Анни (в миру Ірини), народився в 1020 р. У 1034 р. князь Ярослав посадив його на князювання в Новгороді Великому і дав новгородцям грамоту з наказом платити за нею данину. Звідси, з Новгорода, 1042 р. Володимир Ярославич ходив війною на ям і переміг їх. Але стався мор на коней, і воїни князя втратили їх.

У 1043 р. за наказом отця Володимир Ярославич брав участь у поході роських проти греків, організованому для покарання греків за образу руських купців у Царгороді і за вбивство одного з них. Цей похід був невдалий. На шляху до Царгорода Володимира зустріли посли імператора Костянтина Мономаха (1042-1054), обіцяючи ім’ям імператора покарати вбивць руського купця, але князь Володимир відпустив послів ні з чим і на човнах наблизився до міста. На другу пропозицію миру з боку імператора Володимир Ярославич погоджувався на мир лише за умови, що греки дадуть по три фунти золота на кожну людину в його війську. Тоді греки почали бій і запалили кілька руських човнів; на довершення біди піднялася буря, розкидала руські судна і багато їх потопила. Пішов на дно і човен князя, тож Володимира взяли в інший човен. Військо руських змушене було розділитися: воїни, що втратили суди, під проводом Вишати вирішили повертатися сухим шляхом, а княжа дружина під начальством Володимира Ярославича вирушила морем. Імператор послав за руськими погоню сухим шляхом та морським. Помітивши човни греків, князь Володимир вступив у битву і, вразивши греків вщент, повернувся до Києва з безліччю полонених. Не такий щасливий був шеститисячний загін, що повертався на батьківщину сушею під проводом Вишати. При місті Варні (нині болгарське місто на західному березі Чорного моря) руські оточені були греками, взяті в полон і в Царгороді багато руських воїнів були засліплені. Відпущені вони були на Русь лише через три роки, після укладання миру з греками.

У 1045 р. Володимир Ярославич із тодішнім Новгородським єпископом Лукою Жидятою заклав кам’яний собор в ім’я Святої Софії Премудрості Божої, закінчений через сім років (1052 р.). Цей храм був головною святинею вільного міста, священним осередком його життя. Стародавні новгородці говорили: «Де Свята Софія, там Новгород; помремо, проллємо кров за Святу Софію». За розпорядженням благочестивого князя в 1017 р. були переписані одним священиком пророчі книги з тлумаченнями.

4 жовтня 1052 р. Володимир Ярославич, маючи всього 32 роки від народження, помер у Новгороді; тіло його було покладено у створеному ним храмі Святої Софії, де трохи раніше, 1050 р., було поховано тіло благочестивої його матері, благовірної княгині Анни. Після святого князя залишився один син Ростислав.

1178 р. новгородці в одній гробниці зі святим Володимиром поклали тіло померлого у них князя Мстислава Ростиславича Хороброго. У 1439 р. архієпископ Новгородський Євфимій позолотив, зробив написи та поклав покрови на гробниці св. Володимира та його благочестивої матері; тоді ж він встановив святкувати їхню пам’ять у 4-й день жовтня. У 1654 р. митрополит Новгородський Макарій переніс їх мощі з Корсунської паперті до церкви Святої Софії і поклав їх у новій раку праворуч, біля полуденних дверей. Мощі св. князя Володимира Ярославича спочивають відкрито.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання