Благовірний і рівноапостольний князь Борис, у святому Святому Хрещенні Михаїл, який приняв Хрещення зі своїм народом

Місяця травня на 2-й день.

Рівноапостольний подвиг його був передбачений йому дядьком, святим Бояном. Перші роки правління царя Бориса складалися невдало. Болгарам доводилося часто воювати із сусідніми народами, країну відвідували голод і мор, і 860 року Болгарія перебувала в тяжкому стані. Цар Борис бачив порятунок країни, що перебувала в язичництві, у просвіті її вірою Христовою.

Під час однієї з воєн болгар із греками взято в полон іменитого придворного Феодора Куфара, який раніше прийняв чернечий постриг. Він був першою людиною, яка посіяла насіння євангельське в душі болгарського царя. В одному з походів греки взяли в полон малолітню сестру царя Бориса і виховали її при дворі візантійського імператора в православній вірі. Коли помер імператор Феофіл, цар Борис вирішив скористатися сприятливою нагодою, щоб помститися грекам за попередні поразки. Однак вдова імператора, Феодора, проявила мужність і послала вісника до болгарського царя з попередженням, що вона сама готова захищати імперію і осоромить противника. Цар Борис віддав перевагу мирному союзу, і на знак примирення відбувся обмін полонених Феодора Куфари і царівни болгарської, яка ще більше прихилила брата до християнської віри.

Дещо пізніше в Болгарію був посланий святитель Мефодій, який просвітив разом зі своїм братом Кирилом слов’ян світлом Христової віри. Святитель Мефодій здійснив Хрещення царя Бориса, його сімейства і багатьох бояр. Болгари-язичники, дізнавшись про це, хотіли вбити царя Бориса, але їхню змову зруйнував новохрещений цар, а болгарський народ, позбавлений бунтівних вождів, добровільно прийняв Хрещення. Між Візантією і Болгарією було укладено мир, заснований на єдності віри, який не порушувався до кінця правління благовірного царя. Велику участь у духовному утвердженні болгарського народу взяв Грецький патріарх Фотій. У 867 році в Болгарію було послано проповідників від Римського папи, відтоді протягом трьох років у Болгарії панував розбрат між Грецькою та Римською Церквами. Собор у Константинополі, що відбувся 869 року, поклав край чварам, і 3 березня 870 року Болгарія остаточно приєдналася до Східної Церкви, і православ’я в ній ще більше утвердилося. У Болгарії прославилися святі подвижники: святителі Горазд (пам’ять 27 липня) і Климент Охридський (пам’ять 27 липня). Благовірний цар Борис прикрашав країну храмами і сприяв поширенню благочестя, згодом у Болгарії було засновано патріаршу кафедру. На схилі літ святий цар Борис пішов у монастир, залишивши престол синам Володимиру і Симеону. Перебуваючи в монастирі, благовірний цар дізнався про те, що Володимир, який правив після нього, став на шлях відступництва від християнства. Журячись про те, що сталося, святий Борис знову вбрався в царські шати, покарав непокірного сина і, позбавивши його зору, посадив у в’язницю. Доручивши правління молодшому синові Симеону, благовірний цар Борис повернувся в монастир. Лише одного разу він вийшов із нього для відбиття навали угорців. Преставився святий благовірний цар Борис, у Святому Хрещенні Михаїл, 2 травня 907 року.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання