Благовірні князі Костянтин і чада його, Михайло і Феодор, Муромські чудотворці

Місяця травня на 21-й день

Благовірний великий князь Костянтин Святославич походив із роду великого князя Володимира, який хрестив землю Руську. Він хотів мати своїм уділом місто Муром, населене язичниками, щоб просвітити цю країну світлом християнської віри. Родич князя Костянтина, син великого князя Володимира благовірний князь Гліб, якому призначили у Володимирі місто Муром, доклав чимало зусиль, щоб опанувати його та схилити його мешканців до прийняття Святого Хрещення, але не зміг цього зробити і два роки жив далеко від нього на відстані двох приріжків (12 верст) на річці Ішні. Після того, як святий Гліб був убитий, Муром довго залишався без князя християнського, і язичництво залишилося там у силі. Тим часом сусіди, болгари, вірою магометани, намагалися поширити свій вплив на Муром. “Князь Костянтин, чуючи про Муром, що він великий і славний, і безліч людей, що живуть у ньому, і багатством усіляким кипить”, випросив у батька свого Святослава Чернігівського це місто в уділ собі. Батько не хотів відпускати його через сильне побоювання, як би не вбили його. Але Костянтин зважився на все для святої віри.

І 1192 року разом із синами своїми князями Михайлом і Феодором, духовенством, військом і слугами зі славного міста Києва він прийшов до Рязанської землі до міста Мурома.

Наближаючись до Мурома, святий благовірний князь Костянтин послав сина свого Михайла переконувати муромців, щоб прийняли князя без опору. Наполегливі язичники вбили посланого князя і кинули тіло його за містом, а самі стали готуватися до бою. Коли князь Костянтин підійшов до міста зі своєю великою дружиною, жителі хотіли битися, потім змирилися, погодилися прийняти князя, але замінити своє язичництво на його віру не побажали. Не примушуючи язичників силоміць до прийняття віри Христової, князь не полишив, однак, думки про їхнє просвітництво і насамперед побудував храм Благовіщення на місці убивства свого сина, а невдовзі й іншу церкву святих Бориса і Гліба. Водночас сам він не раз закликав до себе старійшин міста і переконував їх до зміни віри; з проповіддю про Христа зверталося до муромців і духовенство, яке прибуло з князем. І ось одного разу натовп затятих язичників, незадоволений князем, підступив до його будинку, погрожуючи князю смертю. Помолившись Богу, князь сміливо вийшов до натовпу бунтівників з іконою Богоматері. Це так вразило язичників, що вони змирилися й побажали прийняти хрещення. Зраділий князь подякував Господу і Пречистій Його Матері та призначив день для збору всіх неосвічених. Урочисто було хрещення муромців, і, як колись Дніпро, річка Ока стала купіллю для всіх жителів міста. Благовірний князь обсипав дітей Божих різними подарунками, одних – одягом, інших – грошима, а найкращих – і вотчинами. Так благовірний князь Костянтин у місті Муромі “віру утверди” і жителів “від спокуси ідольської визволи”, у чому син його Феодор був йому ревним помічником.

Тепер належало подбати і про побудову та примноження храмів. І “заповіда ставити церкви в місті і в селах і монастирі чоловічі і жіночі”, і заснував у своєму місті єпископську кафедру. За літописом, 1098 року бачимо в Муромі Спаський монастир, збудований, без сумніву, просвітителем Мурома.

Помер святий князь 1129 року, провівши життя своє в істинній вірі й непорочності в усьому, будучи завжди захисником бідних і сиріт. Його смерть заподіяла велику скорботу народу. Усі оплакували його як батька і поховали біля збудованої ним церкви Благовіщення, поблизу синів його, благовірних князів Михайла і Феодора.

Згодом родич святого князя Костянтина благовірний князь Георгій Ярославич відновив первісну церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, і відтоді прославив Господь святих князів Костянтина і синів його, оскільки біля гробів їхніх почали відбуватися чудеса.

Через багато років після цього, 1553 року, цар всієї Росії Іоанн Васильович, ідучи в похід проти нечестивих татар до міста Казані, зайшов у місто Муром і пробув тут два тижні. Здійснивши молебень біля гробів святих чудотворців, він дав обіцянку побудувати кам’яну церкву. І коли стали копати рови для цієї церкви, то знайшли мощі святих князів цілими і анітрохи не пошкодженими. Після закінчення будівництва церкви в ніші церковної стіни було влаштовано особливе місце, де і покладено були святі мощі їхні. Цар Іоанн Васильович повелів тоді Рязанському єпископу Гурію освятити новозбудований храм і надіслав до освячення його різне церковне начиння. Храм було освячено, влаштовано при ньому монастир, і з урочистістю було відсвятковано цю подію. У той час біля гробів святих князів сталося багато чудес, які відбуваються і донині на славу Христа Бога.

Тропарі, кондаки, молитви та величання