Благовірна велика княгиня Анна Кашинська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 12-й день — знайдення мощей (1650) і друге прославлення (1909) / жовтня на 2-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Тверських святих (перехідне)

Свята благовірна велика княгиня Анна була дочкою Ростовського князя Димитрія Борисовича, правнучкою святого благовірного князя Василія (Василька) Ростовського, який прийняв мученицьку смерть за відмову зрадити святу Православну віру. Побратимом же діда благовірної Анни був святий Петро, царевич Ординський, хрещений татарин, причислений до лику святих. У 1294 році княжна Анна одружилася з князем Михаїлом Тверським.

Багато скорбот випало на долю святої Анни. 1294 року помер її батько. У 1296 році згорів дотла великокнязівський терем зі всім майном. Невдовзі після цього дуже захворів молодий князь. У дитинстві помер первісток великокнязівського подружжя — дочка Феодора. 1317 року почалася трагічна боротьба з князем Юрієм Московським, а через рік благовірна княгиня попрощалася назавжди зі своїм чоловіком, котрий поїхав до Орди, де був по-звірячому закатований.

У 1325 році старший син княгині, Димитрій Грозні Очі, зустрівши в Орді князя Юрія Московського, винуватця смерті батька, вбив його, за що був страчений ханом. Наступного року жителі Твері перебили всіх татар на чолі з двоюрідним братом хана Узбека. Після цього стихійного повстання вся тверська земля була спустошена вогнем та мечем, а жителі були винищені чи взяті в полон. Такого погрому Тверське князівство ніколи не зазнавало. У 1339 році в Орді загинули другий син благовірної княгині Анни Олександр та онук Феодор: їм відрубали голови і тіла їх розділили по суглобах.

Свята Анна була приготована до чернецтва всім своїм попереднім життям. Після смерті чоловіка випробування йшли одне за одним, і, здавалося, їх неможливо булао пережити, не віддавшись відчаю, проте Анна здолала все. «У жіночому єстві чоловічу міцність мала ти…» — так величає Церква святу Анну Кашинську за її душевну стійкість.

Незабаром після мученицької смерті сина та онука Анна прийняла чернецтво спочатку у Твері, а потім на прохання молодшого сина Василія перебралася до спеціально збудованого для неї монастиря. Тут вона й відійшла у вічність 15 жовтня (2 жовтня ст. ст.) 1368 року в схимі, тіло її було поховане в Успенському монастирському храмі.

Ім’я благовірної княгині Анни з часом було забуте. Успенська церква на той час сильно занепала, церковний поміст обвалився і зруйнувався, а гроб Анни Кашинської, який був під підлогою, опинився на поверхні. Проте жителі міста, не знаючи, чиє це поховання, ставилися до нього без належного благоговіння: клали на грою шапки і навіть сідали на неї.

У церкві паламарем служив Герасим, який був тяжко хворий. Одного разу вночі йому з’явилася Анна Кашинська, зцілила його і сказала: «І чому гроб мій ні в що ставите і мене зневажаєте? І доки бути мені від вас потоптаною ногами?» Анна Кашинська наказала Герасимові розповісти про своє явлення настоятелю храму та запалити свічку перед її гробом біля Нерукотворного Образу Спасителя. Після цього біля поховання Анни Кашинської стали відбуватися численні чудеса та зцілення (до прославлення святої було записано сорок одне диво).

У 1899–1901 роках розпочалася негласна підготовка до відновлення церковного шанування святої, припиненого в XVII столітті у зв’язку зі старообрядницьким розколом; зокрема, відновився запис зцілень та інших чудес. 1908 року на повторну канонізацію було дано згоду Миколи II, а наступного року Синод оголосив днем пам’яті Анни 25 червня (12 червня ст. ст.), річницю перенесення мощей у 1650 році. 25 червня 1909 року в Кашині відбулися велелюдні урочистості з нагоди відновлення шанування святої.

Тропарі, кондаки, молитви та величання