Мученик Михаїл Агаєв

Місяця лютого на 3-й день

Мученик Михайло народився 13 жовтня 1875 року в селищі Дрезна Оріхово-Зуєвського повіту Московської губернії в благочестивій родині Євграфа Агаєва. Євграф Агаєв був власником чайної в Дрезні і парафіянином храму великомучениці Параскеви П’ятниці; будучи людиною заможною, він утримував церковний хор. Після смерті батька Михайло став господарем чайної і продовжував утримувати церковний хор, у якому був регентом.
У 1918 році радянська влада націоналізувала чайну, і вона була перетворена спочатку на їдальню, а потім знову на чайну. Михайло Євграфович був залишений при ній завідувачем. Але на початку нових гонінь проти селян і всіх колишніх власників він пішов працювати сторожем на фабрику в Дрезні. Він був головою ревізійної комісії при храмі і під час богослужінь співав у хорі. Настоятелем храму був на той час священик Сергій Скворцов, з яким Михайло Євграфович дружив.
Коли 1937 року посилилися гоніння на Руську Православну Церкву, Михайло Євграфович 29 вересня був заарештований. 3 жовтня слідчий допитав його.
– Обвинувачений Агаєв, ви керуєте нині церковним хором і є членом церковної ради? – запитав його слідчий.
– Так, у Дрезнинській церкві я активно працюю в церковній ревізійній комісії, хором наразі не керую.
– Обвинувачений Агаєв, ви серед робітників висловлюєте невдоволення і жаль про старий час, що вам, церковникам, не допомагають, скрізь і всюди переслідують?
– Так, раніше було краще, у церкви доходів було більше, – це я говорив. Нині доходу мало, ніхто нам, церковникам, і церкві не допомагає.
– Обвинувачений Агаєв, слідство має у своєму розпорядженні матеріали, що ви серед робітників зводили наклеп на становище трудящих за радянської влади, – заявив слідчий.
– Наклеп про становище трудящих Радянського Союзу я не зводив і ні з ким про це не говорив.
14 жовтня слідчий НКВС допитав секретаря Дрезнинської сільради, і той показав, що давно знає Михайла Агаєва, який раніше тримав чайну, і в минулому, і сьогоденні є активним церковником і підтримує стосунки зі священнослужителями. Для обвинувачення було недостатньо такої характеристики, і слідчий написав звичайні в цих випадках свідчення, ніби обвинувачений лаяв комуністів. Секретар сільради, однак, ніколи не чув нічого подібного з вуст Михайла Євграфовича і відмовився підписувати протокол допиту. Слідчий почав його запевняти, що йому побоюватися нічого, оскільки Агаєва буде ізольовано і він не зможе завдати свідку жодної шкоди; піддавшись на умовляння слідчого, той змарнодушився і поставив свій підпис під лжесвідченнями.

Того ж дня слідчий склав обвинувальний висновок, і Михайла Євграфовича відправили в Таганську в’язницю в Москву, де 15 листопада вже інший слідчий допитав його.
– Ким ви працювали до моменту арешту в церковній раді?
– До арешту я був головою ревізійної комісії церковної ради.
– Вас звинувачують у тому, що ви вели контрреволюційну агітацію. Чи підтверджуєте це?
– Ніякої контрреволюційної агітації я не вів. Винним себе не визнаю.
17 листопада 1937 року трійка НКВС засудила Михайла Євграфовича до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі, і його відправили в Тайшетлаг. Михайло Євграфович Агаєв помер у Тайшетлазі 15 лютого 1938 року, його поховали в безвісній могилі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання