1. Подаю ці правила так, як прорік їх Господь устами моїми для тих, що бажають узяти на себе важке ярмо пустельництва. Треба підкоритися цим заповідям, а хто порушить хоча б одну з них, той найменшим назветься у Царстві Небеснім (Мф. 5:19
Зовнішній хід і порядок такого життя Віддалення од світу і співжиття з людьми 2. Хто хоче спастися цілковитим відреченням од світу, нехай не залишається у домі своєму й не живе в тому місті, де грішив; також нехай не відвідує батьків і рідних своїх, бо це приносить шкоду, і гинуть плоди життя. (3,16)
3. Не повертайся до міста, в якому ти колись грішив перед Богом. (3,25)
4. Не ходи дивитися, як живуть твої рідні, ані не дозволяй їм приходити дивитися, як ти живеш; і навіть зовсім не зустрічайся з ними. (1,11)
Вибір пустельництва 5. Наші отці духовні твердять, що пустиня є придатним місцем для роздумів про смерть і надійним захистом від захоплення світськими справами, що турбують плоть. (2,82)
6. Хто живе в пустині у мовчанні, той визволений від трьох видів боротьби: зі слухом, язиком, та огляданням того, що може уражати серце 1. (3, 15)
7. Пильнуй, аби не спокусив тебе помисел, що пустиня – це місце для байдикування. (2,91)
Келійна самота 8. Віддаляючись од житейського гамору, залитися на самоті й станеш прочанином. Сидіння в келії2 буде для тебе те саме, що вирушати до чужої країни. (2,49)
9. Якщо кудись підеш, – намагайся якнайшвидше повернутись до усамітнення свого, щоб віддатися молитвам своїм. (3,10)
10. Коли підеш на жнива, – не барися там, але скоро повертайся до усамітнення свого. (1,42)
11. Коли відвідуєш якогось брата, – не затримуйся довго в келії його. (1,24)
Келійні заняття і порядки 12. У келії своїй займайся рукоділлям, читай псалми й молися. (1, 65)
13. Отож, перебуваючи в келії, читай писання, молися до Бога і займайся рукоділлям. (3,45)
14. Щодня дотримуй посту до дев’ятого Часу, окрім суботи і дня Господнього. Коли настане дев’ятий Час, іди до келії своєї (внутрішньої)3 і перед їдою прокажи молитву свою. Опісля читай або молися поперемінно. (1,3)
Молитвослов’я і коліноприклоніння 15. Читай молитви в установлені години, не роблячи винятку для жодних, аби за це не довелось відповідати. (1, 6)
16. Перед тим, як підеш до церкви, проказуй уночі молитву свою4. (1,13)
17. Молися у келії своїй перед тим, як підеш до церкви. (1,45)
18. Перед спільною молитвою з братами і після неї завжди молися у келії своїй і ніколи не лінуйся цього робити. (3,68)
19. Часто схиляй коліна і не лінуйся цього робити, аби не вмерти лихою смертю. (3,61)
20. Коли молишся, не лінуйся, бо лінива молитва – порожні слова. (2,63)
21. Коли молишся і думаєш про Бога, – будь як птах, що легко і високо ширяє. (1,59)
Читання і богомисленні роздуми 22. Читай святі писання – вони визволять тебе від нечистоти та розженуть нечисті помисли. (3,27)
23. Якщо будеш постійно і старанно читати писання та зберігати заповіді, то милосердя Боже перебуватиме з тобою. (3,66)
24. Роздумуй над ділами Божими і не будь лінивим у молитві. (2,63)
25. Монах, що сидить у келії своїй із замкненими устами й не пам’ятає про Бога, схожий на зруйнований дім за містом, повний всякої нечистоти; бо хто тільки хоче винести сміття з дому свого, туди його відносить. [Суть: мовчить устами, марить умом, потурає помислам і захоплюється серцем, -усе це є тим гріховним сміттям, що його біси вкидають до душі]. (3,67)
Рукоділля і всяка інша праця 26. Тіло треба поневолювати й томити довготривалою працею. (3,60)
27. Працюй у келії своїй – і серце твоє буде смиренне. (2,50)
28. Спонукуй себе до рукоділля – і вселиться в тебе страх Божий. (3,35)
29. Будь старанним у рукоділлі – й зійде на тебе страх Божий. (3,35)
30. Перебуваючи в келії, працюй руками, але притому не залишай імени Господнього, а постійно май його у думці своїй, повчайся ним у серці своєму й хвали його устами своїми, промовляючи: «Господи Іісусе Христе, пошли мені поміч Твою» або: «Славлю Тебе, Іісусе Христе, Господи мій». (3, 28)
Їжа 31. Установи собі час для їди і споживай їжу для підкріплення тіла свого, а не для насолоди. (3,60)
32. Їж просту і дешеву поживу. (2,83)
33. Споживай хліб свій безмовно й помірно; пильнуй, щоб сидів ти за столом скромно. (3,7)
34. Не їж досита. (1, 52)
35. Не будь жадібним і ласим до їжі, щоб не відновились у тобі попередні гріхи твої. (1,67)
36. У середу і п’ятницю не звільняй себе від посту, хіба через важку недугу. (1,21)
37. М’яса зовсім не їж. (1,20)
38. Не підходи до місця, де точать вино. (1,19)
39. На зібрання та гостини не спіши. (1,30)
40. Якщо прийдеш до якогось місця, де готують спільну трапезу5, спожий її та віддай подяку Богові. (1,35)
41. До трьох чарок вина не додавай четвертої, хіба під час якоїсь важкої хвороби 6. (3,23)
42. Не відразу простягай руку до того, що пропонується тобі. (1,68)
43. Якщо ти молодий, – не простягай руки своєї поперед інших, бо це нескромно. (1,79)
Сон 44. Спи мало – і Ангели відвідають тебе. (1, 53)
45. Коли ти здоровий, – не здіймай пояса свого. (3,22)
46. Коли лягаєш спати, – не тримай руки при тілі, щоб навіть несвідомо не згрішити. (3,21)
Одежа 47. Удень і вночі будь у каптурі та мантії і в усій одежі своїй, як в’язень і затворник. (1,37)
48. Не носи одягу, яким міг би ти величатися і хвалитися. (1,43)
49. Одежу свою бережи, щоб у день суду не виявитися тобі нагим серед збору інших 7. (3,5)
Убогість 50. Не тримай нічого понад те, що тобі потрібне, ані не даруй більше від того, що можеш. (1, 12)
51. Убогість – це ніщо інше, як поміркованість у всьому, або такий стан, коли задовольняються малим. (2,49)
52. Люби наругу більше від пошани, скорботи тіла більше від спокою, а нестачу (потрібних) речей – більше від достатку. (2,52)
Церковне богослужіння 8 53. Церковні справи [доглядання церкви й богослужінь] слід доручити вірній і богобоязливій людині. (1,11)
54. Як тільки задзвонять, не лінуйся негайно йти до церкви. (3,9)
55. Не покидай богослужінь, аби не стало це тобі каменем спотикання і сіткою. (3,26)
56. У церкві ніколи не розмовляй. (1,25)
57. Не заходь до такої церкви, в якій збирається багато народу. (1, 28)
58. У церкві не ховай свого мерця [тобто не думай, як улаштувати життєві справи свої]. (1,29)
Взаємини Відносини з аввою, отцем духовним, старцями і тими, що досягнули поступу 59. Не приступай до жодного діла, яке б незначне воно не було, не порадившись з аввою [настоятелем] монастиря 9. (1, 32)
60. Перед аввою і вищими від себе не помножуй слів. (2,37)
61. Візьми собі до серця ось це: слухати отця свого, – тоді вселиться у тебе страх Божий. (3,38)
62. Досконалістю подвигу твого є послух; добре людині, якщо вона несе ярмо Господнє від молодости – служить і підкоряється. (2,92)
63. Не будь неслухняним, бо будеш знаряддям і посудиною всього зла й неправди. (3,37)
64. Зі смиренністю та плачем проси отця свого, аби він навчив тебе того, чого ще не вмієш, – і не будеш засоромлений. (3,47)
65. Пам’ятай завжди про того, хто тебе навчає на спасіння, і від нього старайся пізнати животворні заповіді, тоді життя твоє буде згідне з волею Господа, як написано у блаженного апостола Павла: Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний (1Тим. 4:15
66. Якщо ти щиро схилив шию під ярмо послуху, – то уважно слухай, що тобі говорять і потім добросовісно сповняй усе так, як від тебе вимагають. (2,53)
67. Не приховуй від отця гріха свого. (3,54)
68. Щодня навчайся добрих звичаїв від старших своїх. (1,31)
69. Духовних отців своїх шануй більше, ніж батьків тілесних, тому що вони займаються тобою ради Бога. (2,38)
70. Живи так, щоб отці монастиря, які тебе духовно породили, раділи славою твоєю у зборі Святих. (3,6)
71. Усіляко дбай про те, щоб благословення старців монастиря спочивало на тобі. (3,3)
72. Не всім відкривай помисли свої, а тільки тим, що можуть спасти душу твою. (1,41)
73. Не всім відкривай думки свої, щоб не бути спокусою братові своєму. (3,34)
74. До всіх май приятельський голос, але не всіх май за порадників. (2,69)
Ставлення до всіх 75. Намагайся жити так, щоб усі люди тебе благословляли. (1,57)
76. Пожурися з братом твоїм і щиро співчувай йому. (2, 29)
77. Якщо хтось із братів дуже просить тебе про поміч, – працюй з ним увесь день. (3,21)
78. Приятелів наперед випробовуй життям і не зі всіма зближуйся, не всім довіряйся, тому що світ повний лукавства. Вибери собі одного брата, що боїться Господа, і з ним дружи як брат із братом. А найліпше – прилинь до Бога, як син до батька, бо всі люди впали в лукавство, за винятком небагатьох. Уся земля повна суєти, зла і скорбот. (2,70)
Ставлення старших до молодих 79. Якщо перестав ти грішити, то в імені Господнім повчай тих, що зневажають те святе ім’я. І коли вони мертві й відпали від живого Бога, – постарайся, аби покинули мертві діла свої, оживотворилися й удостоїлися слави. (2,56)
80. Напоумляй [і виправляй] своїх [духовних] дітей нещадно, бо тобі докорятимуть за них, якщо вони виявляться осудженими на Страшному суді. (1,51)
81. Картай нещадно, але зі страхом Божим. З усіма поводься однаково. Незважаючи на особу, направляй її словами істини. (3,4)
82. Якщо котрийсь брат прийде до тебе й відкриє думки свої, – нікому їх не переказуй, але молися за себе і за нього, щоб вас обох спас Господь. (3,1)
83. Не відкидай того, хто шукає віри Христової. (1,40)
84. Хто не приймає настанов твоїх, – тому їх не кажи. (2,68)
85. Нічого не пропонуй комусь за правило, поки сам того не сповниш на ділі. (2,62)
86. Найпотворніше – заповідати іншому робити те, чого сам не робиш; бо з чужих діл ми не будемо мати ніякої користи. (2,66)
Поводження з хворими 87. Встаючи вранці кожного дня, піклуйся про хворих, які у вас є. (1, 2)
88. Відвідуй хворих і прислуговий їм. (1,55)
89. Усе зайве, що можеш, роздай хворим монастиря. (1,12)
90. Якщо авва доручить тобі прислуговувати хворим, – служи їм від усього серця, щоб отримав ти подвійну нагороду від Бога [за послух, виконаний з любов’ю]. (2,42)
Поводження з прочанами 91. Якщо прийде до тебе котрийсь брат, хоч і невчасно, прийми його з радістю, щоб віддав він подяку Богові й на тебе не прогнівався. (1, 8)
92. Коли прийде до тебе якийсь брат, упокори себе в усьому перед ним, покажи йому гостинність ради Господа і бійся вознестись гордістю. (2,42)
93. Обличчя твоє завжди повинно бути сумовите; хіба коли до тебе прийдуть брати-прочани, тоді хай вигляд твій буде радісний. (1, 74)
Взаємне поводження 94. Будь скромним у всіх ділах твоїх. (1, 77)
95. У поведінці та взаєминах з іншими людьми дотримуйся правила бідного жебрака: не величайся, коли бесідуєш, ані коли співаєш гімн чи похвальну пісню Богові. І коли зійдешся з братами, – слова твої нехай будуть щирими. (2,78)
96. З підлітком і юнаком не заводь розмови, а тим паче – дружби; і до спільноти таких не приймай, аби не дати місця дияволові. (1, 4)
97. З підлітком зовсім не розмовляй, бо стане це тобі каменем спотикання. (1,16)
98. Не бери за руку брата, що стоїть біля тебе, і не торкайся щік його (чи старший він, чи молодший від тебе). (3,22)
99. З усіх сил віддаляйся од людей, позбавлених розуму і поради. (2, 64)
100. Якщо любиш спокійне життя, – не входь у коло тих, для кого вся турбота – про марноту, а якщо випадково потрапиш у їхнє товариство, будь таким, якби тебе там не було. (2,71)
Про спілкування з братами 101. Не підвищуй голосу (завжди мовчи в келії), хіба тільки для молитов, приписаних уставом.(1, 44; 2,35)
102. Уникай пустомовства (загнуздуй уста).
103. Не будь багатомовним, щоб не віддалився од тебе Дух Божий. (2,23)
104. Преславне діло – зберігати мовчання. Наслідуй Господа, Який мовчав, незважаючи на сан Ірода. (2,57)
105. Коли зійдешся з вірними, радше слухай і збагай, що кажуть інші, та з готовістю виконуй спасительне. Це буде набагато краще, ніж говорити самому. (2, 54)
106. Коли прийдеш до когось, – нехай страх Божий буде в серці твоєму, і стережи уста свої, щоб у мирі повернутися до келії своєї. (2,36)
107. Мудрий муж добре знає, як себе поводити, тому й не поспішає говорити, але зважує, де треба щось сказати, а де – слухати; навпаки, чоловік, ніколи не караний, зовсім не зберігає довірених йому таємниць. (2,67)
108. Не балакай занадто з братами; якщо ж будеш їх про щось питати, – то коротко й смиренно. (2,39)
109. Слова твої хай будуть солодкістю в напоумлення. Пам’ятай, що від слів – і слава, і приниження. (2,32)
110. Не говори роздратовано, але хай слова твої будуть мудрі й розсудливі, так само, як і мовчання твоє. Наслідуй премудрих отців наших, котрих і мовчання, і слова завжди були повні мудрости та розуму. (2,27)
111. Уста твої хай завжди слідують за розумом, бо слова без розуму є остюками й голками колючими. (2,61)
112. Уникай брехні, бо вона оджене від тебе страх Божий. (3,22)
113. Уста твої повинні завжди говорити тільки правду. (2,51)
114. Темою розмов твоїх хай буде добродійство Всевишнього Бога; тим станеш гідним удостоїтися від Нього, ще більших ласк. (2,57)
115. Не питай про лихі діла, але тікай від них якнайдалі. (2, 31)
116. Не заводь пустих розмов і до тих, що їх плетуть, не наставляй вух, аби не зачерпнула душа твоя від них зла. (2,56)
117. Ненавидь пусті бесіди про все, що від світу цього. (2,14)
118. Завжди утримуйся від жартів та забавних розмов. (2,65)
119. Не кричи й не говори голосно та швидко, бо написано: В багатомовності гріха не бракуватиме; хто стримує язик, той розумний (Еккл. 10:19
120. Не будь упертим і не наполягай на слові своєму, щоб не ввійшло в тебе зло. (1,62)
121. Не клянися зовсім – ні в безсумнівній, ні тим більше – в сумнівній справі. (1,27)
м) Поводження поза келією 122. Якщо потрібно тобі піти до міста, – не йди сам. (1,17)
123. Коли подорожуєш, читай (псалми напам’ять) і роздумуй. (1,33)
124. Подорожуючи з братами, віддаляйся від них, щоб трохи зберегти мовчання. (1,75)
125. Ідучи дорогою, не розглядайся направо й наліво, а уважно роздумуй над псалмами та молися Богові в умі. Де б тобі не довелося побувати, з жителями того місця не братайся. (1, 76)
126. У натовп світських людей не вмішуйся; але й фарисея не наслідуй, що чинив усе напоказ. (1, 9)
127. Жінці заборони наближатися до себе й не дозволь, щоб вона ввійшла до твого житла [кімнати], бо слідом за нею іде буря помислів. (1,10)
128. З жінкою не їж і з підлітком не заводь дружби ніколи. (3,18)
129. Коли доведеться тобі десь ночувати, – не накривайся однією накидкою з кимось іншим. (1,80)
130. Не лягай на одну лежанку з молодшим від себе. (1,5)
131. Удвох не спіть на одній ряднині, хіба примусить крайня нужда. Хоч би це був батько або брат твій, допускай то з великим страхом. (3, 19)
132. У монастирських гостинницях не засиджуйся. (1,26)
Устрій внутрішнього життя Головне- ревність 133. Ревно набувай чесноти, щоб, інакше, не вселилося в тебе недбальство. (2,15)
134. Бійся охолодження божественної любови. (2,11)
135. Не повертай назад від добрих діл, до яких ти приступив. (2,10)
136. Не звертай з дороги усамітнення твого. (2, 13)
137. Не покидай трудитися задля чеснот, щоб не стати лінивим та недбалим і не згрішити в останню годину, але люби Господа до самого кінця – і одержиш милість. (2,97)
138. Як руїни поза містом служать звалищем Для смердючих гидот, так душа того, хто ліниво і Мляво усамітнено живе, стає вмістилищем усіх пристрастей і гріховних нечистот. (1,69)
Правило життя – воля Божа в заповідях 139. Якщо ти доручив себе Богу, – зберігай заповіді Його, а що тобі велиться, – роби старанно, нічого не опускаючи; бо інакше не простяться тобі попередні гріхи твої; а якщо твердо постановиш сповняти все, то будь певним, що колишні гріхи твої вже прощені. (3,17)
140. Думки твої постійно повинні бути зайняті божественними заповідями, які намагайся сповняти всіма силами, не покидаючи жодної, щоб душа твоя не стала вмістилищем усіх нечистот. (3,3)
141. Якщо приступаєш до якогось діла і не вбачаєш на це волі Божої, – нізащо його не чини. (2,58)
Мета – слава Божа 142. Усіляко дбай про те, щоб прославлявся (через тебе) Отець твій, що на небі (Мф. 5:16
Пам’ять – будитель і піддержувач ревности Про обіт і перший запал 143. Заради тлінних речей не відступай від Бога, але пригадай, що обіцяв ти, коли палав у тобі запал твій – угодити Богові. (2,98)
144. Старайся не забувати значення габіту твого, що в нього ти зодягнувся на початку; пам’ятай і про сльози покаяння твого, які ти тоді проливав, – і спішно відхились від думок недобрих, що підступно підкрадаються, аби втягнути тебе і в явні негідні діла. (2,99)
145. Постійно та щиро кайся, ні на одну хвилину не піддавайся недбальству чи лінивству. (3,46)
Про зразкових ревнителів 146. Не бери прикладу з того, хто гірший від тебе, але з того, хто ліпший від тебе. (2,3)
147. Хай будуть тобі зразком і прикладом ті, що полюбили Господа усім серцем своїм і постійно намагаються угодити Йому добрими ділами. Не соромся просити в них уроків життя, бо вони досконалі в чеснотах. (2,19)
148. Не наслідуй тих, що турбуються про мирське, бо ні в чому не матимеш поступу, але змагайся з тими, що ради Господа поневірялись [і поневіряються] в горах та пустинях (Євр. 11:38
Про обіцяні блага 149. Якщо будеш сповняти все, що заповідано тобі, то здобудеш спадкоємство, яке око не бачило, й вухо не чуло, яке і на думку людині на спало (1Кор. 2:9
150. Поки ще є час – уживай світло пізнання на те,щоб удостоїтись бути серед праведних. (2,19)
Про смерть і суд 151. Пам’ятай, що юність твоя перейшла, сили вичерпались, а немочі зросли. Наближається вже час твого відходу, коли даси звіт Богові про всі діла свої. Знай також, що там ні брат не викупить брата, ні батько не визволить сина. (2,75)
152. Завжди пам’ятай про відхід з тіла і не випускай з гадки вічного засуду; якщо будеш так чинити, то повіки не згрішиш. (2,81)
153. Думай про себе й кажи: «Я не перебуду в цьому світі більше сьогоднішнього дня», – і ніколи не згрішиш перед Богом. (1, 66)
154. Кожного дня думай собі, що це єдиний день залишився тобі в цьому світі – і захорониш себе від гріхів. (3,48)
155. Келію свою перетвори у темницю, зберігаючи в думці, що все вже для тебе скінчене й ось-ось вдарить час відходу твого з цього світу. (2,76)
156. Пильнуй себе, щоб не бути відкинутим у будучому віці. Горе недбалим, бо наблизився їхній кінець і нема їм помічника, ні надії на спасіння. (2,95)
Благодатна поміч Божа, власні зусилля та подвиги – творці поступу Поміч неба, зумовлена молитвою 157. Господь наш Іісус Христос хай поможе нам усе робити для Його слави. (1, кінець)
158. Передусім засилай безнастанну молитву і завжди дякуй Богові за все, що діється з тобою. (1,1)
159. Намагайся безперестанку молитися зі сльозами на очах, щоб змилосердився над тобою Господь і стер з тебе провину, тобто стару людину. (1, 70)
160. Не переставай проливати молитовні сльози – і Бог змилосердиться над тобою і зцілить усі хвороби душі твоєї. (3,69)
161. Якщо хочеш догодити Богові, – віддай себе Господу Іісусу Христу, і Він врятує тебе й охоронить. (2,72)
Власні подвиги й зусилля 162. Подвизайся у праці, убогості, паломництві, нестатках і мовчанні. Усе це зробить тебе смиренним, а смиренність принесе тобі відпущення гріхів. Смиренність – у тому, щоб чоловік уважав себе грішником і думав, що нічого доброго не чинить перед Богом; аби докладав зусиль до мовчання і себе вважав за ніщо; не був упертим, наполягаючи на слові своєму; щоб відкладав волю свою, обличчя опускав додолу, смерть мав перед очима, брехні та пустих балачок остерігався; настоятелеві не заперечував, терпеливо зносив зневагу і примушував себе благодушно нести всілякі труднощі й скорботи. Постарайся, брате, зберігати ці правила, щоб не було безплідним життя твоє. (1,17)
163. Позбавмо спокою наше тіло і мало цінуймо це життя, – щоб жити у Бозі, Котрий у день Суду запитає нас, чи страждали ми ради Нього, чи терпіли спрагу й наготу, чи стогнали з глибини нашого серця, чи випробовували самих себе, чи гідні ми Бога. Отож докладаймо зусиль для скрухи й журби над гріхами, щоб знайти Бога. Знехтуймо тілом, аби спасти душі наші. (3, 14)
164. Вибери собі працю, і вона разом з постом, молитвою і чуванням визволить тебе від усіх нечистот, тому що праця рук очищує серце, а з чистоти серця душа приносить плід. (3,29)
165. Люби милосердя, одягнись у віру. Не дозволяй серцю своєму задумувати лихе, але примушуй його відплачувати добром за зло, шукай милосердя та спокою і змагай до всіх прекрасних діл. (2, 33)
Настрої душі, що зумовлюють поступ Перебування в Бозі зі страхом та ревністю і відвернення од гріха й світу 166. Душа твоя хай лине до Господа повсякчас, тіло ж нехай залишається на землі – як статуя і бовван. (2,59)
167. Стій завжди у правоті перед обличчям Господнім. (3,8)
168. Страх Божий постійно повинен бути перед нашими очима, також і пам’ять про смерть та відраза до світу й усього мирського. (2,13)
169. Вмирай кожного дня, щоб жити; бо хто боїться Бога, той житиме повіки. (2,96)
170. Чувай безнастанно, щоб не впасти у лінивство і недбальство. (2,95)
171. Зненавидь усе мирське і віддали його від себе – інакше воно віддалить тебе від Бога. (3, 70)
172. Ненавидь усе, що шкодить душі твоїй. (2,6)
Терпеливість 173. Усе роби з терпеливістю – і Бог допоможе тобі в усіх ділах твоїх і в усьому, що б не сталося з тобою. (2,21)
174. Не будь слабодухом.(3,71)
175. Будь добрим у всьому, що робиш по волі Божій. (2,21)
176. Не сумуй через помисли, що нападають на тебе у келії. Знай, що Господь задля твого труду [ради Нього] не забуде про тебе. Так ітимеш вперед і благодать Божа допоможе тобі. (2, 18)
177. Мужність є нічим іншим, як твердістю в істині та протидією ворогам; коли не відступиш перед ними, – вони відступлять і більше не покажуться. (2,85)
Сокрушення і плач 178. День і ніч уболівай над гріхами своїми. (1, 36)
179. Запали свічник свій оливою сліз. (1,38)
180. Неустанно плач над гріхами своїми, немовби мав ти мерця у келії своїй 10. (1,49)
181. Обличчя твоє завжди мусить бути сумовите, щоб вселився у тебе страх Божий. (1, 74)
182. Не вважай себе за щось велике, але постійно ридай над гріхами своїми. (3,30)
Смиренність 183. Люби смиренність, і вона покриє усі гріхи твої. (1,61; 3,36)
184. Будь смиренним по всі дні життя твого і докладай зусиль до усього прекрасного. (2, 30)
185. Того, хто слабший від тебе в чеснотах, вважай рівним собі; рівного собі в чеснотах шануй як такого, що значно перевищує тебе в досконалості. (2,17)
186. Не заздри тому, хто йде вгору, але радше всіх людей вважай вищими від себе, – щоби з тобою був Сам Бог. (2,9)
187. Не ходи з гордими, але з покірними. (2,25)
188. Будь у всьому смиренним – у поставі, в одежі, в сидінні, у стоянні, в ході, у ліжку, в келії та в усій поведінці. (2,77)
189. Якщо почнуть тебе хвалити за діла твої, -не радій і не насолоджуйся тим; утаюй добрі діла свої, скільки можеш; не дозволяй кому-небудь говорити про них і всіляко старайся уникати людських похвал. (2, 79)
190. Бійся стати відомим через якесь діло своє. (2,5)
191. Якщо хтось докорятиме тобі справедливо за якийсь гріх, – впокори себе й отримаєш вінець. (2,43)
192. Привчи уста свої говорити кожному: «Прости мені» – і прийде до тебе смиренність. (1,64)
193. Звикни, щоб уста твої завжди кожному братові говорили: «Прости мені». Якщо постійно благатимеш: «Прости мені», – то скоро здобудеш смиренність. (3,42)
194. Будь готовим на всякий осуд говорити: «Прости мені», тому що така смиренність нищить усі підступи ворога. (1,72)
195. Знай, що смиренність є нічим іншим, як усіх людей вважати кращими від себе. Пам’ятай, що ти винен у багатьох гріхах; голову свою тримай похиленою додолу, а язик твій нехай завжди буде
140 Св. Антоній Великий готовий казати тому, хто образить тебе: «Прости мені, владико мій!» Постійною ж темою твого роздумування нехай буде смерть. (3,49)
196. Люби працю, підкоряйся усім, уста свої тримай замкненими – і досягнеш смиренности. Смиренність же принесе відпущення всіх гріхів твоїх. (3,72)
197. Передусім не вважай себе «чимось великим», бо лише так зродиться у тобі смиренність; смиренність же породить науку [досвідченість і здорове думання]; наука зродить віру, віра породить надію, надія зродить любов, любов породить покору, а покора – незмінну постійність [непохитність у доброму]. (2,1)
Подвиги боротьби з гріхом Боротьба з помислами 198. Далеко відганяй од себе злі помисли, віддаючи себе Богові. (з,зз)
199. Не за кожним помислом своїм слідуй. (3, 7)
200. Помисли і бажання свої не здійснюй. (3,51)
201. Не дозволяй умові своєму копирсатися в колишніх гріхах, щоб вони не відновились у тобі. (1,60)
202. Не повертайся в умі своєму до гріхів, які ти колись вчинив, щоб вони знову не постали в тобі. Будь певний, що вони прощені тобі тоді, коли ти передав себе Богові в покуті, й нітрохи в цьому не сумнівайся. (3,40)
203. Про задоволення і втіхи, яким ти віддавався під час свого недбальства, не згадуй, і розмов про них не заводь, кажучи: «Я це вчинив або те порушив», – бо це може стати тобі каменем спотикання. (3,43)
204. Про пристрасті, яким ти віддавався у світі, зовсім не згадуй, аби не збудити похітливости, яка б знову викликала в тобі спокуси. (3, 46)
Боротьба з різними поганими бажаннями 205. Апостол Іоанн усі людські похоті звів до трьох головних, кажучи: Все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя (1 Іоанн 2:16). Пожадливість тіла є насичення черева багатьма різноманітними стравами, за якими слідує тілесна розпуста. Пожадливість очей ідолом своїм має матеріяльні блага, володіючи якими око або звеличується, або вкладає в серце нечисті образи. Гордість – це мирська любов до гучної слави [висока думка про себе, самохвала і жадоба хвали від інших], котра засідає в головах наших через суєтне марнославство та будь-яку проминаючу марноту. (2,89)
206. Тікай від прив’язаности до майна і непослуху, але передусім – від об’їдання, щоб не заплутатися тобі в тенетах власних похотей, бо вони проганяють страх Божий з серця і сором з обличчя. Свого любителя передають низьким і безсоромним ділам та відчужують від Бога. (3,58)
207. Відкинь від себе гнівливість і зодягнися в лагідність, вирви геть розбещене око й заміни його на просте [дитяче, чисте]. (2,2)
208. Утікай від гніву і хорони себе від похоти, а також від усіляких гріховних пожадань. (2,88)
Боротьба з насолодами 209. Людина, що любить насолоди [тільки приємного шукає], до жодного діла непридатна. (2,74)
210. Не будь любителем насолод, бо таких не вислуховує Господь. (2,74)
211. Тіло і втіхи його ненавидь, тому що вони повні зла. (3,52)
212. Плоть свою виснажи так, щоб вона була подібної до тієї, що лежить на ложі хвороби. (3,62)
Боротьба з гнівом і його породженнями 213. Якщо нападе на тебе гнів, поспішно відганяй його подалі від себе – і будеш радіти по всі дні життя твого. (2,84)
214. Ніколи ні на кого не гнівайся і всім прощай. (3,31)
215. Якщо хтось несправедливо докорятиме тобі, – не гарячкуй. (3,53)
216. Будь мудрий, і уста тих, що погано говорять про тебе, загороджуй мовчанням. (2,86)
217. Не зважай на те, що хтось погано відзивається про тебе, бо це одна з хитростей ворогів наших, якою вони перешкоджають людині пізнати правду. (2,87)
218. Не будь скорий до гніву і не тримай зла на того, хто довів тебе до гніву. (3,55)
219. Якщо зазнаєш зневаги, не май неприязні до зневажника свого, але скажи: «Я гідний того, щоб усі брати гордували мною». (2,40)
220. Не нарікай і нікого не зневажай. (2,8)
221. Не віддячуй злом за зло, ні образою на образу, бо завданим тобі злом чи образою упокоряє тебе Сам Господь, коли бачить, що ти не упокоряєш себе. (2,45)
222. І молоді, і старі нехай моляться, щоб не підпасти їм під тиранію і гнів. (2,84)
223. Хто наставляє другу щоку тому, що його вдарив, той повний ласки у нарузі своїй. Господь наш Іісус Христос ніколи не покине такої людини, бо Він благий і спішить на поміч душам, які терплять ради Нього і шукають Його, дає їм силу і кріпость, поки вони не утвердяться в спокою [від пристрастей]. Отож радій, коли приходять скорботи і збентеження, бо за ними зріють солодкі плоди. (2,93)
224. Не бійся наруги від людей. (2,4)
Боротьба з осудженням 225. Якщо побачиш, що котрийсь брат згрішив, не стався до нього з погордою, не відвертайся од нього і не осуджуй його, бо інакше сам потрапиш до рук ворогів твоїх. (1,59)
226. Не чини нікому зла и нікого не осуджуй. (2,24)
227. Не підставляй вуха свого, щоб почути погане про інших, але люби всіх людей – і будеш жити. (2,44)
228. Не осуджуй нікого, бо в осуді – твоє падіння. (2,80)
229. Не докоряй братові своєму, хоч би порушив він усі заповіді, інакше й сам упадеш до рук ворогів своїх. (3,39)
230. Не осуджуй нікого зі смертних, щоби Бог не погордив молитвами твоїми. (3,64)
231. Нікому ніколи не зауважуй його недоліків. (1,23)
232. Нікому не докоряй за його немочі. (1,47)
Боротьба з пихою і зарозумілістю 233. Коли твориш милостиню, не виставляй цього на показ. (1,34)
234. Якщо духовно подвизаєшся, не хвалися цим. (1,39)
235. Про добре діло, яке маєш намір вчинити, не кажи нікому наперед, але спершу зроби його. (1, 48)
236. Коли сповниш якісь діла чеснот, не мудруй високо про себе і не кажи: «Я те і те вчинив», бо якщо будеш так робити, – не будеш розумним. (2,65)
237. Не будь славолюбним і в серці своєму не хвалися, кажучи: «Я досягнув поступу в тому і тому». Помисли такі пашать пихою, і хто ними сповнений, той став житлом нечистих духів. (3,59)
Боротьба з чоловікоугодництвом і лицемірством 238. Не відрікайся від волі Божої, щоб сповнити волю людей. (2,7)
239. Заповіді Божі не порушуй заради дружби людської. (3,24)
240. Не будь лицеміром або підлесником, тим більше брехуном. (2,26)
241. Не тільки перед людьми видавайся праведним, але сам перед собою будь розумний, лагідний, благодушний, терпеливий, ревний, чоловіколюбний. (2,28)
Боротьба з гордістю 242. Не величайся ділами своїми. (1, 73)
243. Не звеличуйся у гордості і не хвалися. (2,46)
244. Гордість далеко прожени від себе; ближнього ж твого і всіх людей вважай ліпшими від себе. (3,53)
245. Нема більшого нещастя, як спричинити комусь скорботу і звеличуватися над іншими. (2,60)
246. Не вважай себе мудрим, бо гордістю вознесеться душа твоя – і впадеш до рук ворогів твоїх. (1,63)
247. Не вважай себе мудрим і всезнаючим [не кажи: «Сам знаю, сам вмію зробити»], бо пропаде труд твій і виявиться, що корабель твій даремно плив дотепер. (3,41)
Закінчення 248. Хто не буде сповняти усього приписаного, той спонукує Бога до гніву. Я, Антоній, кажу тобі істину. Отож прихили вухо твоє до слів моїх і заховай їх у серці твоєму та знай, що цими заповідями я передаю тебе Творцеві. Якщо ти збережеш їх, -будеш радіти з усіма Ангелами, а всіх злих духів переможеш. Ходи, отже, у цих заповідях – і Бог буде з тобою, Ангели Господні носитимуть тебе; душа твоя наповниться благовонними пахощами Святих, а обличчя твоє засяє світлом блаженних, і ти станеш святилищем Богові, як і всі Святі, і зустрінеш, врешті, Господа з веселістю й радістю, і почуєш голос Його: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим, увійди в радість твого пана (Мф. 25:21
249. Не порушуй жодної з цих настанов – і Господь наш Іісус Христос обдарує тебе спокоєм та звершить у світі діло, до якого ти приступив. Наші отці й ті, що їх наслідували, стали досконалими через це. (2,22)
250. Якщо до сказаного захочеш додати ще якісь добрі діла, – додай, безнастанно возсилаючи благодарення Господу нашому Іісусу Христу. (3, 22)
251. Кожну ніч сльозами скроплюй ложе своє та упокорюй себе перед Христом Господом, щоб стер Він гріхи твої і знову відновив тебе, поміг творити добрі діла і дарував у спадкоємство вічне Царство Своє. Нехай єдиному Господу буде хвала, честь, слава і поклоніння з преблагим Отцем і Святим Духом нині, повсякчас і навіки-віків. Амінь! (2, 100).
* * *
1 В інших джерелах кінець цього вислову такий: у Достопам’ятних розповідях: «Одна тільки у нього спокуса – спокуса в серці»; в Алфавітному Патерику. «Очі сердечної уваги хай будуть скеровані до однієї мети».
2 Келія – відокремлене місце, де проживає монах, місце усамітнення.
3 Піддашшя, або сіни називались інколи зовнішньою келією, де монах переважно займався рукоділлям.
4 У монастирі св. Сави за годину перед Утренею вдаряють у клепало – і монахи по келіях б’ють призначені поклони: 1500 поясних і 150 доземних з Іісусовою молитвою.
5 Коли хтось збирав усіх самітників і пригощав їх біля церкви.
6 Це не в келії, а на спільних трапезах. Вино, звичайно, виноградне, домашнього виробу, невеликої кріпости.
7 Цим повчається жити так, як зобов’язує одежа.
8 Самітники жили в пустині розсіяно. На спільну молитву збирались вони до церкви, яка була повірена одному або декільком. Якось Макарій Великий, повертаючись у скит після відвідин святого Антонія, на питання братів, що їм заповідує великий авва, сказав: «Не добре, – повідав святий Антоній, – що в нас нема приношення, тобто Літургії». Тоді поспішили збудувати церкву. Це маленький взірець того, як влаштовував життя самітників святий Антоній.
9 Самітники жили осібно, але все їхнє роздрібнене селище було щось одне і мало одного главу, як, наприклад, обидвох Макаріїв, Аммона в скиті, келіях і в Нітрії.
10 Інакше: «Як плаче той, у кого в хаті є померлий».
1 . Даю сии правила, как изречет их Господь устами моими, для тех, кои хотят подклониться под тяжелое иго отшельничества. Должно повиноваться сим заповедям, и кто нарушит хоть одну из них, тот мнийнаречется в Царствии Небеснем (Мф. 5:19
Внешнее течение и внешние порядки такой жизни Удаление от мира и от сожительства с людьми 2 . Кто хочет спастись (в мироотречном образе жизни), пусть не остается в доме своем и не живет в том городе, в котором грешил; также пусть не посещает родителей своих и ближних по плоти, ибо от этого бывает вред душе и гибнут плоды жизни (3, 16)1 .
3 . Не возвращайся в город, в котором некогда грешил ты пред Богом (3, 25).
4 . Не ходи смотреть, как живут родные твои, и им не позволяй приходить смотреть, как живешь ты; и даже совсем не видайся с ними (1, 11).
Избрание пустынножительства 5 . Духовные отцы наши утверждают, что пустыня есть самое пригодное место для размышления о смерти и верноеубежище от увлечения вещами мирскими, покоящими плоть (2, 82).
6 . Кто живет в пустыне и безмолвствует, тот избавлен от трех браней: от брани через слух, от брани через язык и от брани через видение того, что может уязвлять сердце его (3, 15).
7 . Смотри, чтобы не обольстил тебя помысл, внушая, что пустыня есть место прохлаждения (2, 91).
Келейное уединение 8 . Удаляясь от молвы житейской, уединись – и будешь странник. Сидеть в келлии будет для тебя то же, что отправиться в чужую страну (2, 49).
9 . Когда выйдешь куда, всеми мерами старайся поскорее воротиться в уединилище свое, чтобы предаться молитвам своим (3, 10).
10 . Когда пойдешь на жатву, не мешкай там, но скорее возвращайся в свое уединилище (1, 42).
11 . Когда посетишь какого брата, не медли долго в его келлии (1, 24).
Келейные занятия и порядки 12 . Пребывая в келлии своей, держи следующие три занятия: рукоделие, чтение псалмов и молитву (1, 65).
13 . Пребывая в келлии, вот чем занимайся: чтением Писаний, молитвою к Богу и рукоделием (3, 45).
14 . Каждый день постись до девятого часа2 , исключая субботу и день Господень. Когда настанет девятый час, иди в келлию свою (внутрен- нейшую)3 и прежде принятия пищи соверши молитву свою. По вкушении пищи то читай, то молись попеременно (1, 3).
Молитвословие и коленопреклонения 15 . Исполняй молитвыв установленные часы, ни одного не пропуская, чтобы не дал за это ответа (1, 6).
16 . Молитву свою ночью совершай, прежде чем пойдешь в церковь(1, 13)4 .
17 . (И всегда) прежде, чем пойдешь в церковь, молись в келлии своей (1, 45).
18 . (Вообще) прежде и после общей молитвыс братиями всегда совершай молитву и в келлии своей и никогда не ленись этого делать (3, 68).
19 . Почасту преклоняй колена и не ленись этого делать, чтобы не умереть злой смертью(3, 61).
20 . Когда молишься, не допускай лености, ибо молитваленивого – праздные слова.
21 . Когда молишься и вспоминаешь о Боге, будь как птица, легко и высоко парящая: по обету монашества и значению одежд твоих (перифраз 1, 59).
Чтение и богомысленное размышление 22 . Прилежи чтению Писаний – и они исторгнут тебя из нечистоты (или: будут разгонять нечистые помыслы) (3, 27).
23 . Если будешь постоянно и усердно заниматься чтением Писаний и исполнять заповеди, то Божие милосердие пребудет с тобою (3, 66).
24 . Размышляй о делах Божиих и не ленись молиться (2, 63).
25 . Монах, сидящий в келлии своей с сомкнутыми устами и Бога не помнящий, похож на разоренный дом, находящийся вне города, который всегда полон всякими нечистотами, потому что, кто ни вздумает вынести нечистоты из дома своего, туда их относит (то есть молчит устами, а умом мечтает, помыслам поблажает и сердцем увлекается, что все есть греховный сор, бесами в душу ввергаемый) (3, 67).
Рукоделие и вообще труд 26 . Тело надо порабощать и утомлять долгим трудом (3, 60).
27 . Назначь себе умеренный какой-либо труд для келейного занятия – и сердце твое смиренно будет (2, 50).
28 . Понуждай себя на труд рукоделия – и вселится в тебя страх Божий (3, 35).
29 . Будь прилежен в трудах рукодельнических – и низойдет на тебя страх Божий (3, 35).
30 . Сидя в келлии, налегай на труды рукоделия, но при этом имени Господа не отпускай от себя, но непрестанно вращай Его в уме твоем, по- учайся Ему в сердце твоем и хвали Его языком твоим, говоря: «Господи мой, Иисусе Христе, помилуй меня»; или: «Господи, Иисусе Христе, пошли мне помощь Твою»; или: «Хвалю Тебя, Господи мой, Иисусе Христе» (3, 28).
Пища 31 . Один (и тот же всегда) час установи себе (для принятия пищи и принимай ее) для подкрепления и поддержания тела своего, а не для услаждения (3, 60).
32 . Употребляй самую простую и дешевую пищу (2, 83).
33 . Хлеб твой съедай в безмолвии и с воздержанием и смотри, чтобы сидение твое (за столом) было скромно (3, 7).
34 . Не ешь досыта (1, 52).
35 . Не будь жаден и падок на пищу, чтобы не возобновились в тебе прежние грехи твои (1, 67).
36 . В среду и пятницу не нарушай поста (1, 21).
37 . Мяса совсем не ешь (1, 20).
38 . К месту, где точат вино, не подходи (1, 19).
39 . В собрания и угощения (общая трапеза) не спеши (1, 30).
40 . Если придешь в какое место, где учреждается общая трапеза5 , вкуси и воздай благодарение Богу (1, 35).
41 . К трем чашам вина не прибавляй четвертой, разве только по какой-либо великой болезни (3, 23)6 .
42 . Не тотчас протягивай руку к тому, что тебе предлагается (1, 68).
43 . Если ты молод, не протягивай руки своей прежде других, потому что это нескромно (1, 79).
Сон 44 . Спи мало и в меру – и Ангелы посетят тебя (1, 53).
45 . Когда здоров, не снимай пояса своего (3, 22).
46 . Когда ляжешь спать, не влагай рук своих внутрь (может быть, за пазуху), чтобы не согрешить и незнаючи (3, 21).
Одежда 47 . День и ночь будь в куколе твоем, и в мантии твоей, и во всей одежде твоей, как узник и заключенник (1, 37).
48 . Не надевай одежды, которой мог бы ты величаться и хвалиться (1, 43).
49 . Одежды свои береги, чтобы в день Суда не оказаться тебе нагим среди сонма других (3, 5)7 .
Все содержание, главная черта которого – нищета 50 . Больше того, сколько тебе нужно, не сберегай ничего (1, 12).
51 . Нищета есть не что иное, как умеренность во всем, или такое состояние, в котором довольствуются малым (2, 49).
52 . Люби поношение паче почета, утружение тела паче покоя и недостаток в вещах (потребность) паче избытка (2, 52).
Церковное богослужение8 53 . Дела церкви (смотрение за церковью и богослужением) должны быть поверяемы мужу верному и Бога боящемуся (3, 11).
54 . Как только ударят в било, не ленись тотчас идти в церковь(3, 9).
55 . Не оставляй богослужения, да не будет тебе это в преткновение и сеть (3, 26).
56 . В церкви отнюдь не говори (1, 25).
57 . Не так будь в церкви, как в таком месте, где собирается много народа (то есть чтобы в душе не было шума и толкотни многопомышлений) (перифраз 1, 28).
58 . В церкви не хорони мертвеца своего (то есть не занимайся тем, как устроить свои житейские дела) (1, 29). 1
Соотношения первое и главное – к авве, к отцу духовному, к старцам и вообще к преуспевшим 59 . Ни к какому делу, каково бы оно ни было, не приступай, не посоветовавшись с аввою монастыря (1, 32)9 .
60 . Пред аввою твоим и высшими себя не размножай слов (2, 37).
61 . То твердо держи всегда в сердце своем, чтобы слушаться отца своего, – и вселится в тебя страх Божий (3, 38).
62 . Совершенство подвига твоего есть послушание; и добро человеку, если он несет иго Господне от юности – служит и повинуется (2, 92).
63 . Не будь непослушен, иначе будешь орудием и сосудом всех зол и неправд (3, 37).
64 . Со смирением и плачем проси отца своего, чтобы он наставил тебя в том, чего еще не знаешь, – и не будешь постыжен (3, 47).
65 . Помни всегда того, кто напояет тебя добрым учением, и от него старайся вызнать животворные заповеди – и благоуспешную проведешь жизнь по воле Господа, как написано у блаженного апостола Павла: в сих поучайся, в сих пребывай, да преспеяние твое явлено будет во всех (1Тим. 4:15
66 . Если ты искренно подклонил выю свою под иго послушания, внимательно выслушивай, что говорится тебе, и потом добросовестно исполняй то по всей силе заповедания (2, 53).
67 . Не скрывай от отца своего греха, сделанного тобою (3, 54).
68 . Добрым нравам каждодневно учись у старших своих (1, 31).
69 . Отцов своих духовных люби больше, чем родителей плотских, потому что те заботятся о тебе ради Бога (2, 38).
70 . Так живи, чтобы отцы монастыря, родившие тебя духовно, порадовались славе твоей в сонме святых (3, 6).
71 . Всячески заботься о том, чтобы благословение старцев монастыря почивало на тебе (3, 3).
72 . Не всем открывай помыслы свои, а только тем, которые могут врачевать душу твою (1, 41).
73 . Не всем открывай помыслы свои, чтобы не быть в соблазн брату своему (3, 34).
74 . Ко всем имей приятельское расположение, но не всех имей советниками (2, 69).
взаимное – всех ко всем 75 . Старайся сделать, чтобы все люди благословляли тебя (1, 57).
76 . Попечалься с братом твоим и покажи ему доброе участие (2, 29).
77 . Если какой брат усердно попросит тебя помочь ему, работай с ним весь тот день (3, 21).
78 . Друзей прежде опробуй испытанием и не всех делай себе близкими, не всем вверяйся, потому что мир полон лукавства. Но избери себе одного брата, боящегося Господа, и с ним сдружись, как брат с братом. А лучше всего прилепись к Богу, как сын к отцу, ибо люди все вдались в лукавство, исключая немногих. Земля полна суеты, бед и скорбей (2, 70).
старших к другим 79 . Если ты перестал работать греху, то говори во имя Господне и наставляй тех, коих ради хулится имя Господа; и как они мертвые и отсечены от живого Господа, постарайся, чтобы они отстали от своих мертвых дел, оживотворились и сподобились получить славу (2, 56).
80 . Обличай (и исправляй) детей своих (духовных) нещадно, потому что с тебя взыщется осуждение их (то есть если они окажутся достойными осуждения на Страшном Суде) (1, 51).
81 . Обличай не щадя, но со страхом Божиим. Не приемли ничьего лица, кто бы тут ни был, и отлучай словами истины (3, 4).
82 . Если какой брат придет к тебе и откроет свои помыслы, – смотри, никому их не пересказывай, но молись о себе и о нем, да спасет вас Господь обоих (3, 1).
83 . Не отвергай того, кто ищет веры во Христа (1, 40).
84 . Кто не принимает наставлений твоих, не говори их тому (2, 68).
85 . Ничего не предлагай кому-либо в правило, прежде чем сам исполнишь то делом (2, 62).
86 . Величайшее из всех безобразий есть безобразие заповедовать другому делать то, чего сам не исполняешь, ибо никакой не получим мы пользы от чужих дел (2, 66).
к больным 87 . Вставая утром каждый день, заботься о больных, какие есть у вас (1, 2).
88 . Ходи по больным и их сосуды наполняй водою (1, 55).
89 . Все, что можешь, все лишнее раздавай больным монастыря (1, 21).
90 . Если авва твой приставит тебя служить больным, служи им от всего сердца твоего, чтобы двоякую получить награду от Бога: то есть за послушание, с любовью исполненное (2, 42).
к странникам 91 . Если придет к тебе брат какой, хоть не вовремя, прими его с радостью, чтобы он воздал благодарение Богу и на тебя не поскорбел (1, 8).
92 . Если брат какой придет к тебе, смири себя во всем пред ним, покажи ему радушие ради Господа и бойся вознестись гордостью (2, 42).
93 . Лицо твое всегда должно быть печально; разве когда к тебе придут братия странники, – тогда прими вид радостный (1, 74).
Взаимное обращение 94 . Будь скромен во всех своих действиях (1, 77).
95 . Во всем поведении своем и взаимообращении с другими усвой себе приемы бедного нищего: не величайся ни когда ведешь беседу, ни когда поешь гимн или хвалебную песнь Богу. И когда сойдешься с братиями, слова твои да будут безыскусственны (2, 78).
96 . С отроком и юношей не заводи речи, тем более не своди дружбы и в сожительство таких не принимай, чтобы не дать места диаволу (1, 4).
97 . С отроком совсем не говори, ибо иначе он будет тебе в преткновение (1, 16).
98 . Не бери за руку подле тебя стоящего брата и не касайся ланит его, старше ли он или моложе тебя (3, 22).
99 . Всеми силами удаляйся от людей, чуждых разума и совета (2, 64).
100 . Если любишь покойную жизнь, не входи в круг тех, у коих вся забота о суетностях, и если случайно попадешь в среду их, будь таков, как бы тебя там не было (2, 71).
Собеседование и вообще употребление языка 101 . Не возвышай (не издавай) голоса (все время молчи в келлии), разве только для молитв, уставом положенных (1, 44; 2, 35).
102 . Бегай брани языка (обуздывай язык).
103 . Не многословь, чтобы не удалился от тебя Дух Божий (2, 23).
104 . Преславное дело – хранить молчание, подражая Господу, Который хранил молчание, несмотря на сан Ирода (2, 57).
105 . Когда сойдешься вместе с подобными тебе верными, избирай лучше слушать и уразумевать, что говорено будет другими, с готовностью исполнять спасительное. Это будет гораздо лучше, чем говорить самому (2, 54).
106 . Когда придешь к кому, да будет страх Божий в сердце твоем, и уста свои храни, чтобы в мире возвратиться в келлию свою (2, 36).
107 . Муж мудрый хорошо знает, как себя держать, потому не спешит говорить, но взвешивает, где надо говорить и где слушать; напротив, муж ненаказанный не хранит этого в тайне держимого управления и обуздания языка (2, 67).
108 . Когда сидишь среди братий, не слишком много говори; и если будешь о чем спрашивать их, скажи то кратко, со смирением (2, 39).
109 . Слова твои да будут со сладостью и в назидание. Помни, что от слов – и слава, и унижение (2, 32).
110 . Не говори с раздражением, но да будут слова твои с мудростью и разумом, равно как и молчание твое. Подражай премудрым отцам нашим, которых слова всегда были полны мудрости и разума, равно как и молчание их (2, 27).
111 . Язык твой всегда да следует разуму, потому что слова, чуждые разуму, суть колючие остны10 и иглы (2, 61).
112 . Бегай лжи, иначе она отгонит от тебя страх Божий (3, 22).
113 . Уста твои должны говорить всегда одну истину (2, 51).
114 . Предметом бесед твоих да будут благодеяния Всевышнего Бога – этим ты сделаешь себя достойным получить от Него еще большие блага (2, 57).
115 . Не спрашивай о делах злых, но дальше от них держи внимание свое (2, 31).
116 . Не заводи пустых речей и тем, которые заводят их, не подставляй уха, чтобы не зачерпнула им зла душа твоя (2, 56).
117 . Ненавидь праздную речь о всем, что есть от мира сего (2, 14).
118 . Как можно, воздерживайся от шуток и забавных речей (2, 65).
119 . Не кричи и не говори громко и скоро, ибо написано: кто умножает слова, тот не безопасен от греха (см. Еккл. 10:14
120 . Не будь упрям и не настаивай на своем слове, чтобы не вошло в тебя зло (злость, серчание) (1, 62).
121 . Не божись совсем – ни в несомненном, ни тем паче в сомнительном деле (1, 27).
На случай отлучек 122 . Если необходимость заставит идти в город – не ходи один (1, 17).
123 . Когда идешь за водою или путешествие совершаешь, читай (псалмы и на память) и размышляй (1, 33).
124 . Когда совершаешь путешествие с братией, отдаляйся от них немного, чтобы сохранить молчание (1, 75).
125 . Идя дорогой, не обращайся направо и налево, но перечитывай со вниманием псалмы свои и молись Богу умом. Потом, где бы тебе ни пришлось быть, с жителями места того не братайся (1, 76).
126 . В толпу людей мирских не вмешивайся; но и фарисею не подражай, который делал все напоказ (1, 9).
127 . Женщине не позволяй приблизиться к себе и не потерпи, чтобы она вошла в твое жилище (комнату), потому что вслед за нею идет буря помыслов (1, 10).
128 . С женщиной не ешь вместе и с отроком не входи в содружество никогда (3, 18).
129 . Когда придется где ночевать, смотри, не покрывайся одной и той же одеждой с другим кем (1, 80).
130 . Не ложись на одной рогоже с тем, кто моложе тебя (1, 5).
131 . Двое вместе не спите на одной рогоже, разве заставит крайняя нужда, хотя бы то был отец или брат, – и это допускай с великим страхом (3, 19).
132 . В гостиницах монастырских не засиживайся (1, 26).
Строй внутренней жизни Исходное начало жизни – ревность 133 . Будь ревностен о стяжании добродетелей, чтобы иначе не привлечь к себе нерадения (2, 15).
134 . Бойся охлаждения любви Божественной (2, 11).
135 . От добрых дел, к которым приступил ты, не возвращайся вспять (2, 10).
136 . Не возвращайся вспять с пути уединения твоего (2, 13).
137 . Не оставляй трудов, которые несешь ты ради добродетели, чтобы не сделаться ленивым и нерадивым и не погрешить в последний час, но люби Господа до самого конца – и получишь милость (2, 97).
138 . Как развалины вне города служат всем для смрадных нечистот, так душа того, кто лениво и вяло проходит уединенническую жизнь, бывает вместилищем всех страстей и нечистот греховных (1, 69).
Правило жизни – воля Божия в заповедях 139 . Если ты предал себя Богу, соблюдай все Его заповеди и что тебе повелевается, делай то тщательно, ничего не опуская; потому что, если думаешь опускать что, то не отпустятся тебе прежние грехи твои; если же твердо положишь исполнять все (до положения живота), то будь уверен, что прежние грехи твои уже прощены (3, 17).
140 . Мысли твои постоянно должны быть заняты Божественными заповедями, которые старайся и исполнять всеми силами, не оставляя ни одной, чтобы иначе душа твоя не сделалась вместилищем всех нечистот (3, 63).
141 . Если приступаешь к какому делу и не видишь на то воли Божией, ни за что не делай того (2, 58).
Цель – слава Божия 142 . Всевозможно старайся о том, чтобы славился (через тебя) Отец твой, Иже на небесех (Мф. 5:16
Памятования – возбудители и поддержатели ревности об опыте и первом жаре 143 . Ради тленных вещей не отступай от Бога, но помни, что обещал ты, когда пламенел в тебе жар стремления твоего к угождению Богу (2, 98).
144 . Старайся не забывать значения одежды твоей, которой облечен ты был вначале; помни и о слезах покаяния твоего, которые пролиты были тобою тогда, – и поспешно отскочи от подкрадывающихся тайно помышлений (недобрых), чтобы не быть увлеченным ими и на явные дела (2, 99).
145 . Постоянное и искреннее приноси покаяние – и ни на одну минуту не предашься нерадению и лености (3, 46).
о примерных ревнителях 146 . Не бери пример с того, кто слабее тебя, но с того, кто совершеннее тебя (2, 3).
147 . Да будут тебе в образец и пример те, которые возлюбили Господа от всего сердца своего и постоянно прилежат добрым делам; не стыдись просить у них себе уроков жизни, потому что они совершенны в добродетелях (2, 19).
148 . Не подражай тем, которые заботятся о прохлаждениях мирских, иначе ни в чем не будешь иметь успеха, но соревнуй тем, которые ради Господаскитались (и скитаются)в горах и пустынях (Євр. 11:38
о благах обетованных 149 . Если будешь исполнять все (заповеданное), то получишь наследие, которого око не видало, о которомухо не слыхало и сердце человеческое не помышляло (1Кор. 2:9
150 . Употреби свет ведения на то, чтобы сподобиться быть в роде праведных, пока есть время (2, 19).
о смерти и суде 151 . Помни, что юность твоя прошла (силы истощились), а немощи возросли, и близко уже время исхода твоего, когда имеешь ты дать отчет во всех делах своих, и знай, что там ни брат не искупит брата своего, ни отец не избавит сына (2, 75).
152 . Всегда поминай об исходе из тела и не выпускай из мысли вечного осуждения; если будешь так поступать, вовеки не согрешишь (2, 81).
153 . Думай сам в себе и говори: «Я не пробуду в этом мире больше нынешнего дня», – и никогда не согрешишь пред Богом (1, 66).
154 . Всякий день полагай сам в себе, что этот один день остался тебе в мире сем, – и сохранишь себя от грехов (3, 48).
155 . Келлию свою преврати в темницу, содержа в мысли, что все уже для тебя кончено и вот-вот ударит час отрешения твоего от мира сего (2, 76).
156 . Блюди себя, чтобы не быть отверженну в будущем веке. Горе нерадивым, ибо приблизился конец их и нет им помощника, ни надежды спасения (2, 95).
Производители успеха – благодатная Божия помощь и свои усилия и подвиги помощь свыше, привлекаемая молитвою 157 . Господь наш Иисус Христосда подаст нам помощь все делать ко благоугождению Его (1, конец).
158 . Прежде всего молитву непрестанную изливай и всегда благодарение воссылай Богу за все, что ни бывает с тобою (1, 1).
159 . Напрягайся непрестанно изливать молитвысо слезами, чтобы сжалился над тобою Бог и совлек с тебя ветхого человека (1, 70).
160 . Не преставай проливать слезы (молитвенные) – и Богсжалится над тобою и облегчит все твои болезнования (все, о чем болит душа твоя) (3, 69).
161 . Если хочешь угодить Богу, предайся Господу Иисусу Христу, и Он избавит тебя и защитит (2, 72).
свои подвиги и усилия вообще 162 . Старайся проходить следующие мною тебе предлагаемые подвиги: труд, нищету, странничество, лишения (ничего неимение) и молчание. Они сделают тебя смиренным, а смирение принесет тебе отпущение грехов. Смирение же состоит в том, чтобы человек считал себя грешником и думал, что он ничего доброго не делает пред Богом; чтобы прилежал молчанию и себя вменял ни во что; чтобы не упорствовал ни пред кем, настаивая на своем слове; чтобы отлагал свою волю, лицо опускал долу, смертьимел пред очами, остерегался лжи, пустых не произносил слов, настоятелю не возражал, терпеливо сносил обиды и нудил себя благодушно переносить всякие притрудности и прискорбности. Постарайся, брат, соблюдать сии правила, чтобы не была бесплодной жизнь твоя (1, 17).
163 . Отстраним все, что доставляет покой плоти нашей; жизнь эту будем мало ценить, чтобы жить в Боге, Который в день суда потребует от нас, алкали ли мы ради Его, жаждали ли, терпели ли наготу, сокрушались ли, стенали ли из глубины сердца нашего, испытывали ли себя самих, достойны ли мы Бога. Итак, будем прилежать сокрушению и сетованию о грехах, чтобы обрести Бога; презрим плоть, чтобы спасти души наши (3, 14).
164 . Избери себе труд, и он, вместе с постом, молитвою и бдениями, избавит тебя от всех скверн, потому что телесный труд приносит чистоту сердца, а чистота сердца делает то, что душа приносит плод (3, 29).
165 . Люби милосердие, облекись в веру; не попускай сердцу своему замышлять зло, но понуждай его воздавать добром за зло; взыщи благостыню и мир и ревнуй о всех прекрасных делах (2, 33).
Настроения души, условливающие успех пребывание в Боге со страхом, бодренным вниманием и отвращением от греха и мира 166 . Душа твоя да будет с Господом во всякое время, тело же твое пусть будет на земле, как изваяние и истукан (2, 59).
167 . Стой всегда пред лицем Господа с правотой (3, 8).
168 . Страх Божий всегда должен быть пред очами нашими; также память о смерти и неприязненное отвращение к миру и всему мирскому (2, 13).
169 . Умирай каждый день, чтобы жить: ибо кто боится Бога, тот будет жить вовеки (2, 96).
170 . Бодрствуй непрестанно, чтобы не впасть в леность и нерадение (2, 95).
171 . Возненавидь все мирское и отдали его от себя, иначе оно само отдалит тебя от Бога (3, 70).
172 . Ненавидь все, в чем есть вред для души твоей (2, 6).
терпение 173 . Что бы ты ни делал, делай то с терпением, и Богпоможет тебе во всех делах твоих и во всем, что ни случится с тобою (2, 21).
174 . Смотри, не малодушествуй (3, 71).
175 . Будь благодушен во всем, что ни делаешь по воле Божией (2, 21).
176 . Не скучай из-за помыслов, которые нападают на тебя в келлии, зная, что Господь никакого труда твоего (ради Него) не предаст забвению: это послужит тебе к преуспеянию, и благодать Божия поможет тебе (2, 18).
177 . Мужество есть не что иное, как твердость в истине и сопротивление врагам: когда не уступишь им, они отступят и совсем не покажутся более (2, 85).
сокрушение и плач 178 . День и ночь болей о грехах своих (1, 36).
179 . Возжги светильник твой елеем слез (1, 38).
180 . Непрестанно плачь о грехах своих, как бы ты имел мертвеца в келлии своей (1, 49)11 .
181 . Лицо твое всегда должно быть печально, чтобы вселился в тебя страх Божий (1, 74).
182 . Не считай себя чем-либо, но предавайся плачу о грехах своих (3, 30).
смирение 183 . Возлюби смирение, и оно покроет все грехи твои (1, 61; 3, 36).
184 . Будь смирен во все дни жизни твоей и прилежи всему прекрасному (2, 30).
185 . Того, кто слабее тебя в добродетелях, считай равным себе; равного же себе в добродетелях почитай гораздо превосходящим тебя в совершенстве (2, 17).
186 . Не завидуй тому, кто идет вверх, но лучше всех людей считай высшими себя, чтобы с тобой был Сам Бог (2, 9).
187 . Не ходи с гордыми, но ходи со смиренными (это о подражании и содружестве) (2, 25).
188 . Будь во всем смирен – в осанке, в одежде, в сидении, в стоянии, в походке, в постели, в келлии и во всех принадлежностях ее (2, 77).
189 . Если станут хвалить тебя за дела твои, не радуйся тому и не услаждайся тем – утаивай их, сколько можешь; не позволяй себе кому-либо говорить о них и всячески постарайся достигнуть того, чтобы люди не хвалили тебя (2, 79).
190 . Бойся сделаться известным по какому- либо из дел твоих (2, 5).
191 . Если кто укорит тебя безвинно в каком грехе, смири себя – и получишь венец (2, 43).
192 . Приучи язык свой говорить: «Прости мне», – и придет к тебе смирение (1, 64).
193 . Навыкни, чтобы язык твой во всех случаях, во всякое время и всякому брату говорил: «Прости мне». Ибо если будешь всегда говорить: «Прости мне», – то скоро достигнешь смирения (3, 42).
194 . Будь готов при всяком слове (обличительном), которое слышишь, говорить: «Прости меня», потому что такое смирение расстраивает все козни врага (1, 72).
195 . Знай, что смирение есть не иное что, как чтобы всех людей почитать лучшими себя. Твердо содержи в уме своем, что ты виновен во многих грехах, – голову свою держи поникшую долу, а язык твой пусть будет готов сказать тому, кто нанесет тебе обиду: «Прости мне, владыко мой!» Постоянным же предметом помышления твоего да будет смерть (3, 49).
196 . Люби труды, всем себя подчиняй, уста свои держи заключенными – и достигнешь смирения; смирение же привлечет отпущение всех грехов твоих (3, 72).
197 . Прежде всего не считай себя чем-либо – и это породит в тебе смирение; смирение же породит науку (опытность и здравомыслие); наука же родит веру; вера же родит упование; упование же родит любовь; любовь же родит повиновение, а повиновение родит неизменное постоянство (твердость в добре) (2, 1).
Подвиги борьбы с грехом прежде всего с помыслами 198 . Далеко гони от себя злые помышления, предаваясь Богу, – и Он покроет тебя десницею Своею (3, 33).
199 . Не всякому помыслу своему следуй (3, 7).
200 . Помыслов и пожеланий своих не исполняй (3, 51).
201 . Смотри, не попускай уму твоему увлекаться памятью прежних грехов, чтобы они не возобновились в тебе (1, 60).
202 . Не обращай в уме своем грехов, некогда совершенных тобою, чтобы они опять не возобновлялись. Будь уверен, что они прощены тебе в то время, как ты предал себя Богу и покаянию, и нимало в том не сомневайся (3, 40).
203 . Об удовольствиях и утехах, которым предавался ты во время нерадения своего, не воспоминай и речей о том не заводи, говоря: «Я то сделал или это нарушил», ибо это может послужить тебе в преткновение (3, 44).
204 . О страстях, которым работал ты в мире, совсем не поминай, чтобы опять не возбудить похотения их и это не послужило бы тебе в соблазн (3, 46). б)
с разными пожеланиями порочными 205 . Апостол Иоанн в трех вещах совмещает все человеческие похоти, говоря:все, еже в мире, есть похоть плоти, похоть очес и гордость житейская (1Ін. 2:16
Похоть плоти есть насыщение чрева множеством разных яств, за которыми следует нечистота блудная. Похоть очес имеет предметом своим вещественные блага, при обладании коими око или возносится, или влагает в сердце нечистые виды. Гордость есть мирская любовь к шумной славе (высокое о себе мнение, самовосхваление и жажда хвалы от других), которая заседает в умах наших по причине суетных и преходящих внешних достоинств каких-нибудь (2, 89).
206 . Бегай любоимания и непослушания, наипаче же многоядения, чтобы не опутаться тебе сетьми похотей своих, ибо они изгоняют страх Божий из сердца и стыд с лица, предают любителя своего низким и срамным делам и отчуждают от Бога (3, 58).
207 . Совлекись гневливости и облекись в кротость, отбрось око развращенное и возьми себе око простое (детское, чистое) (2, 2).
208 . Будь далек от гнева и от похоти береги себя, равно как и от всяких греховных пожеланий (2, 88).
в частности – со сластолюбием 209 . Человек сластолюбивый (только приятного ищущий) ни на какое дело не годится (2, 74).
210 . Не будь сластолюбив, ибо сластолюбивых Богне слушает (2, 74).
211 . Тело и утехи его имей в ненависти, потому что они исполнены зла (3, 52).
212 . Тело свое так изможди, чтобы оно было похоже на тело, лежащее на одре болезни (3, 62).
с гневом и порождениями его 213 . Если нападет на тебя гнев, поспешно гони его подальше от себя – и будешь радоваться во все дни жизни твоей (2, 84).
214 . Отнюдь ни на кого не сердись и всем прощай (3, 31).
215 . Если кто неправедно укорит тебя, – не разгорячайся (3, 53).
216 . Будь мудр и уста тех, кто худо говорят о тебе, заграждай молчанием (2, 86).
217 . Не дивись, если кто-нибудь говорит о тебе худо, потому что это одна из хитростей злейших врагов наших, которой они полагают человеку препоны узнать истину (2, 87).
218 . Не будь скор на гнев и не держи зла на того, кто подвиг тебя на гнев (3, 55).
219 . Если получишь оскорбление, не имей неприязни к тому, кто нанес тебе его, но скажи: я достоин того, чтобы все братия презирали меня (2, 40).
220 . Не ропщи и никому не причиняй оскорбления (2, 8).
221 . Не воздавай злом за зло, ни оскорблением за оскорбление, ибо этим смиряет тебя Сам Господь, видя, что ты не смиряешься сам собой (2, 45).
222 . И младшие и старшие пусть молятся, да не попущено им будет подпасть тиранству гнева (2, 84).
223 . Кто подставляет другую ланиту ударившему его в одну, тот обрадован в поношении своем. Господь наш Иисус Христосникогда не оставит его, ибо Он Благ и помогает душам, которые терпят ради Него и ищут Его, подавая им силу и крепость, пока они не утвердятся в покое (от страстей). Итак, радуйся, когда встречаются скорби и смущения, ибо за ними следуют сладкие плоды (2, 93).
224 . Не бойся поношения от людей (2, 4).
с другими порочными движениями сердца, подрывающими успех: осуждением 225 . Если увидишь, что какой-нибудь брат согрешил, не презирай его, не отвращайся от него и не осуждай его, ибо иначе сам впадешь в руки врагов твоих (1, 59).
226 . Не делай никому зла и никого не осуждай (2, 24).
227 . Уха своего не подставляй, чтобы услышать худое (о других), но будь снисходительно жалостлив к людям – и жив будешь (2, 44).
228 . Не осуждай никого, ибо в этом твое падение (2, 80).
229 . Не укоряй брата своего, хотя бы ты видел его нарушителем всех заповедей, иначе и сам впадешь в руки врагов своих (3, 39).
230 . Не осуждай никого из смертных, чтобы Бог не возгнушался молитвами твоими (3, 64).
231 . Никому не выставляй на вид каких-либо его недостатков ни по какой причине (1, 23).
232 . Никому не ставь в укор его немощей (1, 47).
тщеславием и самомнением 233 . Когда творишь милостыню, не выставляй того на вид (1, 34).
234 . Если предаешься подвигам духовным, не хвались тем (1, 39).
235 . О добром деле, которое ты намерен сделать, не говори никому наперед, но сделай его (1, 48).
236 . Когда свершишь какие дела добродетели – не высокомудрствуй и не говори в себе: «Я то и то сделал», – потому что, если будешь так поступать, мудр не будешь (2, 65).
237 . Не будь славолюбив и в сердце своем не держи самовосхваления, говоря: «Я и то и то сделал, в том и том преуспел». Такие помыслы дышат тщеславием, и кто ими набит, тот стал жилищем нечистых духов (3, 59).
человекоугодием и лицемерием 238 . Не оставляй воли Божией, чтобы исполнить волю людей (2, 7).
239 . Божией заповеди не нарушай из уважения к дружбе человеческой (3, 24).
240 . Не будь лицемером или притворщиком, тем более – лжецом (2, 26).
241 . Не пред людьми только будь праведен, но сам в себе будь мудр, кроток, благодушен, терпелив, ревностен, человеколюбив (2, 28).
гордостью 242 . Не возносись делами своими, каковы бы они ни были (1, 73).
243 . Не возносись в гордости и не хвались (2, 46).
244 . Гордость далеко отгони от себя, ближнего же твоего и всех людей почитай лучшими себя (3, 53).
245 . Нет больше нечестия, как причинить кому-либо скорбь и возноситься над другими (2, 60).
246 . Не считай себя мудрым, иначе гордостью вознесется душа твоя и ты впадешь в руки врагов своих (1, 63).
247 . Не считай себя всезнающим и мудрым (то есть не говори: сам знаю, сам умею делать); иначе пропадет труд твой и корабль твой напрасно бежал доселе (3, 41).
Заключение 248 . Кто не будет исполнять всего прописанного, тот подвигнет Бога на гнев. Я, Антоний, истину тебе говорю. Итак, преклони ухо твое к словесам моим и сокрой их в сердце своем – и знай, что этими заповедями я предаю тебя Творцу. Если ты сохранишь их – будешь радоваться со всеми Ангелами, а всех злых духов поразишь скорбью. Ходи же в сих заповедях – и Бог будет с тобою, и Ангелы Его будут сшествовать тебе; душа же твоя исполнится благоуханием святых, и светом блаженных воссияет лицо твое, и станешь ты святилищем Богу, как и все святые; и встретишь наконец Господа с весельем и радостью, и услышишь глас оный, говорящий:добре, рабе благий и верный: о мале был еси верен, над многими тя поставлю: вниди в радость господа твоего (Мф. 25:21
249 . Не отступай ни от одного из сих наставлений – и Господь наш Иисус Христосдаст тебе покой и совершит в мире дело, к какому приступил ты. Совершенные отцы наши и те, которые подражали им, от исполнения их стали совершенными (2, 22).
250 . Если к сказанному захочешь прибавить какое-нибудь из добрых дел, прибавь; и непрестанное воссылай благодарение Господу нашему Иисусу Христу (3, 22).
251 . Каждую ночь слезами своими обливай ложе свое, и смачивай постель твою, и смиряй себя пред Христом Господом, – да изгладит Он грехи твои и тебя опять обновит, да подаст тебе помощь к совершению дел благих и дарует в наследие Царство Свое вечное. Ему буди хвала, честь, слава и поклонение, со Всеблагим Отцем и Святым Духом, ныне и присно и во веки веков.
Аминь (2, 100).
Комментарий
Перевод и примечания (кроме специально оговоренных случаев) выполнены святителем Феофаном Затворником. Публикуется по: Добротолюбие. Т. 1. С. 80–101. В т. 40 «Patrologiae graecae» Migne на с. 1065 помещены Praecepta Antonii в 80-ти пунктах. За ними стоят его же: «Spiritualia documenta rugulis adjuncta» и «Admonitiones et documenta varia» – то и другое, очевидно, как дополнение к предыдущему правилу. Так как все изречения, содержащиеся под этими заглавиями, одного рода и по содержанию, и по образу речи, то они сведены здесь воедино и размещаются под особыми рубриками, следуя естественному ходу отшельнической жизни, под заглавием «Устав отшельнической жизни». В конце каждого правила указывается, где найти его в подлиннике. Первые цифры означают: 1 – правило в 80-ти пунктах; 2 – первое прибавление (spiritualia documenta); 3 – второе прибавление (admonitiones). Цифры вторые указывают пункты каждого собрания правил. Эти вторые в подлиннике есть только в первой статье 80-ти правил; нумерация пунктов для двух прибавлений делается по своему счету, что и всякий может сделать, ибо все изречения идут особыми пунктами. Их в первом прибавлении 100, а во втором 73. Конец на с. 1082.
* * *
1 Цифры в скобках указывают, где найти данное правило в подлиннике. Подробнее см. с. 677.
2 У древних часы дня считались от восхождения солнца, часы ночи – от захождения. В странах, лежащих близ тропиков, где приращение и уменьшение дня или ночи во все продолжение года невелико, счисление часов не могло чувствительно изменяться от времен года. (Здесь и далее, кроме специально оговоренных случаев, примечания взяты из изданий, по которым приводится русский текст. См. комментарии.)
3 Дотоле – работа под навесом или в сенях, которые назывались иногда внешней келлией.
4 В монастыре Святого Саввы за час до утрени дают колокол, и все по келлиям кладут положенные поклоны: 1500 поясных и 150 земных с молитвою Иисусовою.
5 Когда кто-нибудь собирал всех отшельников и угощал их при церкви.
6 Это не в келлии, а на общих трапезах. Вино обычно виноградное, домашнего изделия, небольшой крепости.
7 Этим внушается жить так, как обязывает одежда.
8 Уединенники жили рассеянно по пустыне. Посреди пространства, келлиями их занимаемого, была церковь, куда собирались на общую молитву. Церковь поверялась избранному, одному или нескольким. Макарий Великий однажды, воротившись в Скит после посещения святого Антония, сказал братиям на вопрос их о том, что им заповедует великий авва: нехорошо, говорит, что у нас нет приношения, то есть литургии. Тогда поспешили устроить церковь. Это образец того, как устраивал жизнь уединенников святой Антоний.
9 Уединенники жили каждый особо от других, но все их раздробленное селение было нечто единое и имело одного главу, как, например, оба Макария (Великий и Александрийский), Аммон (Нитрийский) – соответственно, в Скиту, Келлиях и в Нитрии. Гора Нитрия располагается к югу от Александрии, за Мареотийским озером. Основание пустынножительства в Нитрийской пустыне было положено преподобным Аммоном, который еще по благословению и указанию Антония Великого устроил иноческое житие с более строгим уставом в Келлиях. Отсюда иноки, желающие пребывать в полном уединении и безмолвии, уходили в пустыню Скит, отстоящую от Нитрии на расстояние 24 часов пути. Среди таких подвижников были: устроитель скитского подвижничества Макарий Великий, а также Макарий Александрийский, авва Памво, авва Серапион и другие (подробнее см. раздел «Приложения»). – Прим. ред.
10 Остен – жало, острие, гвоздь. – Прим. ред.
11 У другого: «как плачет тот, у кого в доме есть мертвец».
Источник:
