Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2: Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
3: Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
4: того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
5: А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
6: Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
7: Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
8: Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
9: вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
10: Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
11: Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
12: І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
13: у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
14: спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
15: і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
16: Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17: Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
18: Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
19: Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
20: Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
21: Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2: Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
3: Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
4: Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
5: бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6: Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7: Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
8: Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9: Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
10: Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11: Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12: Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
13: що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14: Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15: Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
16: що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17: Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18: про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
19: їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20: Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21: Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22: Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23: Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
24: Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25: бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26: проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27: Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28: і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29: Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30: Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31: Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
32: вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33: Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
34: бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35: він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...