...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга Іова

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 14
1: Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:
2: як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.
3: І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?
4: Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.
5: Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,
6: то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.
7: Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:
8: якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,
9: але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.
10: А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?
11: Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:
12: так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.
13: О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!
14: Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.
15: Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;
16: бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;
17: у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.
18: Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;
19: вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.
20: Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.
21: Чи в пошані діти її— вона не знає, чи принижені— вона не відає;
22: але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.
← попередній розділнаступний розділ →