Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
2: вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...
3: І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!
4: Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!
5: Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,
6: відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...
7: Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;
8: якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,
9: то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!
10: А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...
11: Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
12: так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...
13: О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
14: Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!
15: Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
16: бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,
17: провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...
18: Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,
19: каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...
20: Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...
21: Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...
22: Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2: Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
3: Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
4: Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
5: бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6: Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7: Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
8: Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9: Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
10: Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11: Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12: Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
13: що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14: Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15: Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
16: що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17: Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18: про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
19: їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20: Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21: Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22: Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23: Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
24: Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25: бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26: проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27: Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28: і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29: Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30: Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31: Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
32: вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33: Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
34: бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35: він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...