Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...
2: Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,
3: і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
4: Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
5: О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...
6: Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
7: Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
8: Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9: Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
10: Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
11: Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
12: Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!
13: Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
14: Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
15: Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
16: І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
17: Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.
18: Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!
19: Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...
20: Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
21: віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...
22: Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
23: Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
24: Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
25: Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
26: Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
27: і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
28: і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...