Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Коли настав день П'ятидесятниці, всі вони були однодушно разом.
2: І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились.
3: І з'явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них.
4: І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5: В Ієрусалимі ж перебували іудеї, люди побожні, з усякого народу під небом.
6: Коли стався цей шум, зібрався народ і збентежився; бо кожний чув їх, що вони говорять його мовою.
7: І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
8: Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися,
9: парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту та Асії,
10: Фрігії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і ті, що прийшли з Риму, іудеї та прозеліти,
11: критяни й аравітяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?
12: І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: що це значить?
13: А інші, насміхаючись, говорили: вони напилися солодкого вина.
14: Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: мужі іудейські, і всі жителі Ієрусалима! хай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
15: вони не п'яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16: але це те, що провіщав пророк Іоіль:
17: і буде в останні дні, говорить Бог, зіллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
18: І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні зіллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
19: І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
20: Сонце перетвориться у темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
21: І буде: всякий, хто призове ім'я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,28–32).
22: Мужі ізраїльські! вислухайте слова ці: Іісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог сотворив через Нього серед вас, як і самі знаєте,
23: Цього за певною радою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24: але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було втримати Його.
25: Бо Давид говорить про Нього: я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26: Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
27: бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не дасиш святому Твоєму побачити тління.
28: Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм (Пс. 15,8–11).
29: Мужі браття! хай буде дозволено з дерзновінням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і похований, і гроб його у нас до цього дня.
30: Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду чресл його воздвигнути Христа у плоті і посадити на престолі його (2 Цар. 7,12; Пс. 131,11),
31: він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його в пеклі, і плоть Його не побачить тління (Пс. 15,10).
32: Цього Іісуса Бог воскресив, чому всі ми свідки.
33: Отож Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
34: Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,
35: доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).
36: Отож твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог сотворив Господом і Христом Цього Іісуса, Котрого ви розп'яли.
37: Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття?
38: Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім'я Іісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
39: бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
40: І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: спасайтесь від роду цього розбещеного.
41: Отож ті, які охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42: Вони ж постійно перебували у вченні Апостолів, в єднанні та переломленні хліба і в молитвах.
43: Був же на кожній душі страх; і багато чудес і знамень здійснилося через Апостолів у Ієрусалимі.
44: Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
45: І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
46: І щодня однодушно перебували в храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
47: хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. Господь же щодня навертав до Церкви тих, хто спасався.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Мужі, браття і отці! вислухайте тепер моє виправдання перед вами.
2: Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:
3: я – іудеянин, народився в Тарсі Кілікійському, вихований в цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений в батьківському законі, ревнитель по Бозі, як і всі ви нині.
4: Я навіть до смерті гонив послідовників цього вчення, зв'язуючи і віддаючи до темниці і чоловіків і жінок,
5: як засвідчить про мене первосвященник і всі старійшини, від котрих, взявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Ієрусалима на катування.
6: І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба.
7: Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: Савле, Савле! що ти гониш Мене?
8: Я відповів: хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Іісус Назорей, Котрого ти гониш.
9: Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули.
10: Тоді я сказав: Господи! що мені робити? Господь же сказав мені: встань і йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити.
11: А як я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска.
12: Якийсь Ананія, чоловік благочестивий за законом, схвалюваний усіма іудеями, що жили в Дамаску,
13: прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: брате Савле! прозри. І я зразу побачив його.
14: Він же сказав мені: Бог отців наших предвибрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,
15: бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми в тому, що ти бачив і чув.
16: Отже, чого ж ти зволікаєш? Встань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім'я Господа Іісуса.
17: Коли я повернувся до Ієрусалима і молився в храмі, прийшов я в нестяму,
18: і побачив Його, і Він сказав мені: поспіши і скоріше вийди з Ієрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене.
19: Я сказав: Господи! їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув'язнював у темниці і бив у синагогах,
20: і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його.
21: І Він сказав мені: йди; Я пошлю тебе далеко до язичників.
22: До цього слова слухали його; а потім підняли крик, говорячи: знищ із землі такого! бо йому не слід жити.
23: Між тим як вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,
24: тисячоначальник звелів увести його в фортецю, наказавши бичувати його, щоб довідатися, з якої причини так кричали проти нього.
25: Але коли розтягли його ремінням, Павел сказав сотникові, який стояв: хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, до того ж без суду?
26: Почувши це, сотник підійшов і доповів тисячоначальникові, говорячи: дивись, що ти хочеш робити? цей чоловік – римський громадянин.
27: Тоді тисячоначальник, підійшовши до нього, сказав: скажи мені, ти римський громадянин? Він сказав: так.
28: Тисячоначальник відповів: я за великі гроші придбав це громадянство. Павел же сказав: а я і народився в ньому.
29: Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його. А тисячоначальник, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв'язав його.
30: Другого дня, бажаючи достовірно знати, в чому звинувачують його іудеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященникам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.