...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Діяння святих апостолів

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 21
1: Коли ж ми, розлучившись з ними, відпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня в Родос, а звідти до Патари,
2: і, знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, зійшли на нього і відпливли.
3: Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли до Сірії і пристали в Тирі, бо тут треба було розвантажити корабель.
4: І, знайшовши учнів, пробули там сім днів. Вони, з натхнення Духа, говорили Павлові, щоб він не йшов до Ієрусалима.
5: Перебувши ці дні, ми вийшли і пішли, і нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились.
6: І, попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому.
7: Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привітавши братію, пробули в них один день.
8: А на другий день Павел і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, увійшовши в дім Филипа благовісника, одного з семи дияконів, залишились у нього.
9: У нього було чотири дочки дівиці, які пророкували.
10: Тим часом, як ми перебували у них багато днів, прийшов з Іудеї якийсь пророк, на ім'я Агав,
11: і, увійшовши до нас, він взяв Павлів пояс і, зв'язавши свої руки й ноги, сказав: так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв'яжуть іудеї в Ієрусалимі і видадуть в руки язичників.
12: Коли ж ми почули це, то і ми, і місцеві просили, щоб він не ходив до Ієрусалима.
13: Але Павел у відповідь сказав: що ви робите? що плачете і засмучуєте серце моє? я не тільки хочу бути в'язнем, а готовий померти в Ієрусалимі за ім'я Господа Іісуса.
14: Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: хай буде воля Господня!
15: Після цих днів, приготувавшись, ми пішли до Ієрусалима.
16: З нами йшли і деякі учні з Кесарії, проводжаючи нас до якогось давнього учня, Мнасона кіпрянина, в якого можна було б нам жити.
17: Коли прибули ми до Ієрусалима, браття привітно прийняли нас.
18: Другого дня Павел прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.
19: Привітавши їх, Павел розповідав докладно, що сотворив Бог у язичників через його служіння.
20: Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: бачиш, брате, скільки тисяч іудеїв, які увірували, і всі вони – ревнителі закону.
21: Вони ж наслухались про тебе, що ти всіх іудеїв, які живуть між язичниками, навчаєш відступництву від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх і не чинили за звичаями.
22: І що ж? Неодмінно зійдеться народ, бо почують, що ти прийшов.
23: Зроби ж те, що скажемо тобі: є в нас чотири чоловіки, які взяли на себе обітницю.
24: Взявши їх, очисться з ними і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб постригли собі голову, і дізнаються всі, що почуте ними про тебе несправедливе, але що і сам ти продовжуєш дотримуватися закону.
25: А про язичників, які увірували, ми писали, щоб вони нічого такого не додержувалися, а лише берегли себе від ідоложертовного, від крові, від удавленини та від блуду.
26: Тоді Павел, взявши тих мужів і очистившись з ними, наступного дня увійшов у храм і оголосив закінчення днів очищення, коли мало бути принесене за кожного з них приношення.
27: Коли ж сім днів закінчувалися, тоді асійські іудеї, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,
28: викрикуючи: мужі ізраїльські, допоможіть! цей чоловік скрізь навчає всіх проти народу і закону і місця цього; до того ж і еллінів увів у храм і осквернив це святе місце.
29: Бо перед тим вони бачили з ним у місті Трофима єфесянина і думали, що Павел увів його до храму.
30: Усе місто заворушилося і народ збігся і, схопивши Павла, потягли його геть з храму, і негайно були зачинені двері.
31: Коли ж вони хотіли вбити його, дійшла звістка до тисячоначальника полку, що весь Ієрусалим збунтувався.
32: Він, негайно взявши воїнів і сотників, рушив на них; вони ж, побачивши тисячоначальника та воїнів, перестали бити Павла.
33: Тоді тисячоначальник, наблизившись, взяв його і звелів скувати двома ланцюгами, і допитувався: хто він, та що вчинив?
34: У народі одні кричали одне, а інші – інше. Він же, не змігши через сум'яття довідатись про щось певне, звелів вести його до фортеці.
35: Коли ж він був на сходах, то воїнам довелося нести його по причині стиснення від народу,
36: бо багато людей йшли слідом і кричали: смерть йому!
37: Входячи до фортеці, Павел сказав тисячоначальникові: чи можна мені щось тобі сказати? А той сказав: ти знаєш по-грецьки?
38: Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями вчинив повстання і вивів у пустиню чотири тисячі розбійників?
39: Павел же сказав: я іудеянин, тарсянин, громадянин досить відомого Кілікійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу.
40: Коли ж той дозволив, Павел, стоячи на сходах, подав знак рукою народові; і коли настало глибоке мовчання, почав говорити єврейською мовою так:
← попередній розділнаступний розділ →