Святитель Іона Московський, митрополит Київський і всієї Русі, чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 31-й день / травня на 27-й день – знайдення мощей / червня на 15-й день

Святитель Іона Московський, митрополит Київський і всієї Русі, народився в останній чверті XIV століття в одному з сіл поблизу міста Солігалича у Костромській землі, за іншими даними – у місті Галичі, також у Костромській землі. Батька майбутнього святителя звали Феодором. З ранніх років хлопчик прагнув чернечого життя. У дванадцятирічному віці він прийняв чернецтво в одному з Галицьких монастирів, а потім перейшов до Московського Симонова монастиря .

Юний інок смиренно і старанно виконував різні послухи, неухильно дотримуючись завітів перших ігуменів обителі – святого Феодора , засновника монастиря, згодом архієпископа Ростовського († 1394) і преподобного Кирила, в майбутньому ігумена Білозерського († 1427). Він трудився в пості, молитві, читанні Слова Божого. Святитель Фотій митрополит († 1431) одного разу відвідав Симоновий монастир. І коли він прийшов у пекарню, то побачив ченця Іону, який заснув від довгої праці, права рука стомленого ченця була зігнута в благословляючому жесті. Святитель Фотій просив не будити його, благословивши сплячого ченця, і пророчо передбачив присутнім, що він буде великим святителем Руської Церкви і багатьох наверне на шлях спасіння.

У 1431 році святий Іона був поставлений єпископом на Рязанську та Муромську кафедру. Чимало трудів поклав він на те, щоб навернути до Христа іновірних мешканців своєї єпархії.

Незабаром після смерті митрополита Фотія святителя Іону обирають очолити Руську Православну Церкву. Однак міжусобна боротьба за великокнязівський престол великого князя Василя II Васильовича та його дядька, Галицького князя Юрія Дмитровича не дозволили святителю виїхати до Константинополя до патріарха Іосифа II (1416-1439) для посвяти – поставлення на митрополію. У цей час литовський князь Свидригайло послав до Константинополя для посвяти в митрополита Литовського Смоленського єпископа Герасима (на початку XV століття Смоленськ був приєднаний до Литовського князівства).

Єпископ Герасим був зведений у Константинополі у сан Митрополита всієї Русі; в 1435, запідозрений князем Свидригайлом в зраді, він був схоплений і спалений. Після смерті митрополита Герасима до Константинополя вирушив єпископ Іона. Але, прибувши до столиці Візантії, він дізнався, що патріарх Іосиф уже поставив на Київську митрополію якогось Ісидора . У 1439 році Ісидор прийняв унію з Римом на Ферраро-Флорентійському соборі . Після повернення до Москви в 1441 році він був ув’язнений в Чудовому монастирі. Негайно було скликано Собор, який засудив Ісидора і унію. Того ж року Ісидор утік за кордон, помер у Римі у 1462 році.

Коли стало остаточно зрозуміло, що Константинопольський патріарх погодився на унію, Руська Церква стала захист чистоти Православ’я. У грудні 1448 року у Москві скликано церковний Собор для обрання предстоятеля. 15 грудня 1448 року святителя Іону було обрано митрополитом з титулом «Київський і всієї Русі». Місцем перебування він обрав Москву, тому називається також митрополитом Московським. Так припинилася залежність Руської Церкви від Константинополя і було започатковано автокефалію.

Очоливши митрополію, святитель Іона передусім подбав про покращення відносин між Москвою та Литовським князівством. Він закликав до миру та припинення міжусобиці, пояснював шкоду люті та гніву, навчав покаянню та послуху.

Особливо дбав святитель Іона про духовно-моральне вдосконалення своєї пастви. В повчальних грамотах він навчав пам’ятати про спасіння душі, бути милосердними, сумлінно ставитися до своїх громадських обов’язків. Святитель Іона суворо вимагав дотримання християнських заповідей від священнослужителів. Вказуючи на велич священницького сану, він закликав кліриків до гідного проходження пастирського служіння. Особливе старання виявляв святитель Іона у виборі гідних кандидатів на архієрейські кафедри.

Велику увагу приділяв він чернечим обителям, дбав про їхні потреби, суворе дотримання чернечих правил. І при своєму високому сані він, як і раніше, не залишав особистих чернечих подвигів. Живучи за заповідями Божими і суворо дотримуючись чернечих обітниць, святитель Іона отримав від Господа дар чудотворень і прозорливості. За його молитвами зцілювалися хворі на різні недуги.

1451 року татари несподівано підступили до Москви, спалили околиці і готувалися до нападу на місто. Митрополит Іона з кліром здійснював хресну ходу по стінах міста, зі сльозами благаючи Бога про спасіння міста та людей. Побачивши старого ченця Антонія, інока Чудового монастиря, який вирізнявся доброчесним життям, святитель Іона сказав: «Син і брат мій Антоній! Помолися милостивому Богу та Пречистій Богородиці про визволення міста та всіх православних християн». Смиренний Антоній відповів: «Великий святитель! Дякуємо Богові і Пречистій Його Матері: почула Вона молитви твої і вблагала Сина Свого, місто і всі православні християни будуть спасені за твоїми молитвами. Вороги будуть незабаром переможені, тільки мені одному судилося від Господа бути вбитому ворогами». Щойно старець сказав це, як ворожа стріла простромила його.

Пророцтво старця Антонія збулося: 2 липня, у свято Положення Ризи Пресвятої Богородиці, у лавах татар сталося сум’яття, і вони зі страхом кинулися тікати. На згадку про порятунок Москви від навали ногайського хана Мазовші святитель Іона того ж року спорудив храм на честь свята Положення Ризи Пресвятої Богородиці.

Святитель Іона відійшов до Господа у глибокій старості 31 березня 1461 року, о другій годині дня у вівторок Страсної седмиці. За кілька днів до того він дізнався від Господа час своєї блаженної смерті.

27 травня 1472 року при перебудові Успенського собору відбулося віднайдення нетлінних мощів святителя Іони. За молитвами угодника Божого відбувалися зцілення. Загальноцерковне святкування пам’яті святителя Іони встановлено на Московському Соборі 1547 року, при митрополиті Московському Макарії (1542-1563).

Тропарі, кондаки, молитви та величання