Блаженний Ісидор Ростовський, Христа ради юродивий
Місяця травня на 14-й день
Св. блаженний Ісидор був родом із Пруссії. Він в юності прийняв православ’я і відрікся від світу, став юродствувати і залишив багатий дім батьків із посохом у руках.
Прийшовши в Росію, він зупинився в Ростові Великому і, полюбив його за красу, залишився в ньому жити. Він побудував собі хатину з гілок у місті, на піднесеному сухому місці посеред величезної калюжі, і прожив у ній до самої своєї смерті. Втім, він віддалявся в неї тільки для молитви. Дні ж він проводив на вулицях міста, терплячи всіляку ганьбу.
Одного разу один ростовський купець плив морем. Почалася буря, і корабель гинув. Кинули жереб, щоб дізнатися, за чиї гріхи всі гинуть і кого треба кинути у воду. Жереб упав на самого господаря. Його посадили на дошку і спустили в море. Довго носило його по хвилях, і нарешті він став тонути. Тоді з’явився йому блаженний Ісидор. “Чи впізнаєш ти мене?” – запитав він. “Раб Божий Ісидоре, допоможи мені!” – насилу промовив нещасний. Блаженний посадив його знову на дошку, направив її слідом за кораблем і, наздогнавши його, посадив на нього купця. Супутники його, побачивши його у своєму середовищі, були охоплені страхом і радістю, бо зрозуміли, що сталося диво. Купець же мовчав, тому що блаженний заборонив йому розповідати про те, що трапилося з ним. Повернувшись до Ростова, купець щоразу, коли зустрічав блаженного Ісидора, ще здалеку шанобливо йому вклонявся, але якщо юродивий сам проходив повз нього, то щоразу підтверджував свою заборону. І купець завжди говорив, що був врятований від смерті Божественною силою.
Одружився в Ростові молодий князь Сава Оболенський. Під час весільного бенкету блаженний Ісидор увійшов до палати і, надівши на нареченого шапку, сплетену з трави і польових квітів, сказав: “Ось тобі й архієрейська шапка!” Усі зніяковіли, а блаженний уже втік і галасував із дітьми на вулиці. Але після народження свого сина-первістка молода княгиня Дарина Василівна Оболенська померла, а невтішний вдівець постригся у Ферапонтовому Білозерському монастирі з ім’ям Іоасаф і був з 1481 по 1489 р. архієпископом Ростовським. Він був духовним сином прп. Мартиніана і помер на спокої у Ферапонтовому монастирі.
За кілька днів до смерті блаженний Ісидор зачинився у своїй хатині, молячись зі сльозами. У хвилину його тихої і самотньої кончини дивовижні пахощі розлилися по всьому місту; заглянувши в хатину, один перехожий побачив, як він лежить на землі на спині, зі складеними на грудях руками.
Поховали його в самій хатині, і шанувальники його спорудили на могилі його церкву в ім’я Вознесіння Господнього. У XVI ст. її було замінено кам’яною, а в XIX ст. було влаштовано раку. Незліченні були чудеса, що відбувалися на могилі його. Одного священника, який хотів розкопати могилу блаженного, відкинула невидима сила, і він втратив почуття. Прийшовши до тями, він покаявся і отримав зцілення.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь блаженному Исидору Твердислову, Христа ради юродивому, глас 4
Просвети́вся Боже́ственною благода́тию, Богому́дре,/ целому́дрием мно́гим и терпе́нием/ во вре́менней жи́зни тече́ние до́бре сконча́л еси́./ Тем и по сме́рти яви́ тя све́тлость жития́ твоего́:/ источа́еши бо исцеле́ний благода́ть/ и́же с ве́рою притека́ющим ко свято́му твоему́ гро́бу,/ Иси́доре блаже́нне,/ моли́ Христа́ Бо́га,// да спасе́т ду́ши на́ша.
Ин тропарь блаженному Исидору Твердислову, Христа ради юродивому, глас 4
От земли́ Воззва́вый тя на ве́чныя оби́тели,/ соблюда́ет и по сме́рти те́ло твое́ невреди́мо,/ свя́те Иси́доре,/ ты бо в целому́дрии и чистоте́ жития́ пожи́л еси́, блаже́нне,/ не оскверни́в своего́ телесе́,/ те́мже со дерзнове́нием Христа́ Бо́га моли́// спасти́ся душа́м на́шим.
Ин тропарь блаженному Исидору Твердислову, Христа ради юродивому, глас 1
Боже́ственною свы́ше просвети́вся благода́тию, Богому́дре,/ мно́гим терпе́нием во вре́менней жи́зни тече́ние соверши́л еси́,/ те́мже и по успе́нии источа́еши чудеса́/ и́же с ве́рою приходя́щим к ра́це моще́й твои́х, Иси́доре всеблаже́нне./ Сла́ва Да́вшему ти кре́пость,/ сла́ва Просла́вльшему тя в чудесе́х,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.
Кондак блаженному Исидору Твердислову, Христа ради юродивому, глас 8
Взбра́нному и ди́вному в пра́ведницех,/ и́же у́бо от Христа́ дар чуде́с прии́мшему,/ похва́льныя ны́не принесе́м глаго́лы,/ но я́ко име́я дерзнове́ние ко Святе́й Тро́ице,/ Ю́же моли́ изба́витися от бед рабо́м твои́м, да зове́м ти:// ра́дуйся, Богому́дре Иси́доре.
Ин кондак блаженному Исидору Твердислову, Христа ради юродивому, глас 4
Ве́рою па́мять твою́, блаже́нне, соверша́ющия,/ соблюда́й от вся́кия зло́бы и собла́зна змии́на,/ и́маши бо дерзнове́ние ко всех Влады́це, Христу́ Бо́гу,/ Его́же моли́ изба́витися от бед и напа́стей рабо́м твои́м,// Богому́дре Иси́доре.
Молитва блаженному Исидору Твердислову, Христа ради юродивому
О, вели́кий уго́дниче Бо́жий, святы́й пра́ведный Иси́доре! Помози́ мне гре́шному, всегда́ стра́стию грехо́вной побежда́емому: ты бо еси́ предста́тель и засту́пник, и ско́рый помо́щник в ско́рбех мои́х, и усе́рдный хода́тай спасе́ния моего́. Ты ве́рою пра́вою и трудо́м твои́м ве́чныя сла́вы и Ца́рствия Небе́снаго сподо́бился еси́, и ны́не у Престо́ла Влады́ки всех, Царя́ Христа́, Бо́га на́шего предстои́ши. Те́мже и молю́ тя, страстоте́рпче пра́ведный: помяни́ мя окая́ннаго, в ти́не грехо́вной валя́ющагося: уже́ бо не могу́ возвести́ о́чи мои́ к го́рнему Сио́ну, зане́ свя́зан есмь сетьми́ диа́вольскими и попече́ньми жите́йскими. Изба́ви мя моли́твами твои́ми от всех злых наве́тов вра́жиих и от вся́каго греха́, да прииму́ исцеле́ние от язв грехо́вных, от вселюте́йшаго зми́я наложе́нных мне. Все житие́ мое́ окая́нный аз во сласте́х ми́ра сего́ изнури́х, и не и́мам помо́щника, и не вем к кому́ прибе́гнути, да пода́ст ми ру́ку по́мощи. Сего́ ра́ди к тебе́ прибега́ю и си́це молю́ся: о святы́й пра́ведный Иси́доре, пода́ждь ми по́мощь в день Стра́шнаго Суда́: егда́ прии́дет Сын Челове́ческий суди́ти всех, тогда́ умоли́ Того́ стра́шнаго и нелицеме́рнаго Судию́, да не осу́дит мя по беззако́нием мои́м, но да поста́вит одесну́ю Себе́ по вели́цей ми́лости Свое́й. Помоли́ся Влады́це Христу́ Бо́гу, да и в ны́нешнем ве́це ми́лостив бу́дет нам гре́шным и недосто́йным рабо́м Свои́м, и да утверди́т мысль на́шу, е́же отврати́тися нам от вся́каго зла и соблюда́ти спаси́тельная Его́ за́поведи, и про́чее вре́мя жития́ на́шего преити́ в покая́нии и соблюде́нии Бо́жиих за́поведей, да дости́гше Небе́сных оби́телей, непреста́нно сла́вим Еди́наго Триипоста́снаго Бо́га, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
Просвэти1всz бжcтвенною бlгодaтію, бGомyдре, цэломyдріемъ мн0гимъ и3 терпёніемъ, во врeменнэй жи1зни течeніе д0брэ скончaлъ є3си2. тёмъ и3 по смeрти kви1 тz свётлость житіS твоегw2, и3сточaеши бо и3сцэлeній бlгодaть, и5же съ вёрою притекaющымъ ко с™0му твоемY гр0бу, їсjдwре бlжeнне: моли2 хrтA бGа, да сп7сeтъ дyшы нaшz.
Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной:
Взбрaнному и3 ди1вному въ првdницэхъ, и4же u5бо t хrтA дaръ чудeсъ пріи1мшему, похв†льныz нhнэ принесeмъ глаг0лы: но ћкw и3мёz дерзновeніе ко с™ёй трbцэ, ю4же моли2, и 3збaвитисz t бёдъ рабHмъ твои6мъ, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, бGомyдре їсjдwре.
Ще в розробці
