ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ ymi1lwjk
Житія святих,  Травень

ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

Перехідне свято на 40-й день після пасхи

Вознесіння Господнє — це одне з дванадцяти свят, присвячених ключовим подіям євангельської історії. Це перехідне свято: його дата залежить від дати святкування Великодня. Завжди святкується в четвер шостого тижня (седмиці), на сороковий день, після Великодня. У 2020 році — 28 травня за новим стилем. Вознесіння належить до числа так званих господських свят, тобто тих, що стосуються Господа Ісуса Христа.

У цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Ісус Христос був розіп’ятий на Хресті і Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії на горі Елеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо. Вознесіння Господнє описано в Євангелії від Луки, Діяннях святих апостолів і, коротко, в закінченні Євангелія від Марка:

“Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього. І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо.” (Діян. 1:9-11).

Після подій Воскресіння Ісус Христос кілька разів являвся апостолам і проповідував Боже Царство. Це було не видіння, це був живий Учитель, з плоті і крові, свідченням того, що Спаситель справді воскрес із мертвих і, тим самим, переміг смерть. Явлення Христа були, свого роду, підготовкою до дня П’ятидесятниці — коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа всьому світу. Але це буде пізніше — через кілька днів після Вознесіння, а поки — Господь кличе апостолів у передмістя Єрусалиму, Віфанію. Там, на горі Елеон, вони в останній раз бачать Христа у плоті. Піднявши руки, Він благословляє учнів і підноситься на небо.

У Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був прихований хмарою, після чого здивованим поглядам учнів з’явилися «два мужі у білій одежі» — вони сповістили про прийдешнє Друге пришестя Христа.

Після цієї дивовижної — радісної розлуки з Христом апостоли повернулися до столиці Ізраїлю — Єрусалиму. Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух.

До кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятидесятниця були, по суті, єдиним святом, святкування Вознесіння Господнього і П’ятидесятниці не розділяли. П’ятидесятницю відзначали не один день в році — це був цілий період церковного календаря. Тертуліан називав його «laetissimum spatium» — радісний період. У IV столітті П’ятидесятниця остаточно оформилася не тільки як особливий період після Пасхи, але і як святковий день (43-е прав. Ельвірского Собору (300 р.). Коли П’ятидесятниця стала самостійним святом, окремо стали відзначати і Вознесіння. Перші згадки про це можна прочитати у святителя Григорія Нісського і в антіохійських проповідях святителя Іоанна Златоуста. Свято триває десять днів: один день передсвята, що співпадає з відданням Великодня, і вісім днів віддання свята. Віддання свята припадає на  наступну за святом п`ятницю сьомого тижня після Великодня.

Від першого дня Пасхи до віддання Вознесіння Господнього облачення священнослужителів — білого кольору.

У ікон, що зображують Вознесіння Господнє, є чітка іконографія, якої дотримуються всі іконописці. На іконі свята зображуються всі дванадцять апостолів, між якими — в центрі — Богородиця. Апостоли або стоять, або стали на коліна. Христос возноситься в хмарі, оточений ангелами. На деяких іконах є цікава деталь — на Оливній горі, звідки Спаситель зійшов на небеса, відображений слід від Його ноги.

У день Вознесіння наш Господь Ісус Христос наставляє все людство — і кожного з нас. І робить це через своїх учнів — апостолів. Саме вони стали свідками того, як Спаситель вознісся на небо через сорок днів після свого Воскресіння. Коли Господь, упродовж сорока днів являється своїм учням після Хреста і Воскресіння, Він, тим самим, зміцнює їх віру, дає їм опору, надію на майбутнє Царство Небесне. А Вознесінням Господь ніби ставить крапку в справі домобудівництва нашого спасіння. Він, як Людина, у своїй людській тілесності, підноситься на Небо. Таким чином, Його подвиг спокути закінчується — людина повертається на Небо! Господь, ніби ставить крапку, але не залишає апостолів, а значить і всіх нас, наодинці. Христос каже: якщо ми серцем приймемо Вознесіння, Він пошле Духа Святого, Який розрадить нас. Ця розрада — у святі П’ятидесятниці, яке Церква відзначає через кілька днів після Вознесіння.

Канони свята написані св. Іоанном Дамаскином і св. Іосифом-співцем. Кондак і ікос належать св. Роману Солодкоспівцю.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Вознесению Господню, глас 4

Возне́слся еси́ во сла́ве, Христе́ Бо́же наш,/ ра́дость сотвори́вый ученико́м,/ обетова́нием Свята́го Ду́ха,/ извеще́нным им бы́вшим благослове́нием,// я́ко Ты еси́ Сын Бо́жий, Изба́витель ми́ра.

Кондак Вознесению Господню, глас 6

Е́же о нас испо́лнив смотре́ние,/ и я́же на земли́ соедини́в Небе́сным,/ возне́слся еси́ во сла́ве, Христе́ Бо́же наш,/ ника́коже отлуча́яся,/ но пребыва́я неотсту́пный,/ и вопия́ лю́бящим Тя:// Аз есмь с ва́ми и никто́же на вы.

Молитва Вознесению Господню

Го́споди Иису́се Христе́, Бо́же наш, соше́дый с Небе́сных высо́т спасе́ния на́шего ра́ди и напита́вый нас духо́вною ра́достию во святы́я и пресве́тлыя дни Воскресе́ния Твоего́, и па́ки по соверше́нии земна́го служе́ния Твоего́ вознесы́йся от нас на не́бо со сла́вою и возседы́й одесну́ю Бо́га и Отца́! В сей “я́сный и всесве́тлый день Боже́ственнаго на небеса́ восхожде́ния” Твоего́ “земля́ пра́зднует и лику́ет, ра́дуется и не́бо Вознесе́нием днесь Творца́ тва́ри”, челове́цы славосло́вят непреста́нно, зря́ще заблу́ждшее и па́дшее естество́ свое́ на ра́мо Твое́, Спа́се, взе́млемо и на небеса́ вознесе́нное, А́нгели же веселя́тся, глаго́люще: Кто Сей, прише́дый во сла́ве, си́лен во бра́ни. Сей вои́стину Царь Сла́вы?! Сподо́би и нам немощны́м, земна́я еще́ му́дрствующим и плотоуго́дия твори́ти непрестаю́щим, восхо́д Твой на не́бо стра́шный помышля́ющи и пра́зднующе, плотска́я и жите́йская отложи́ти попече́ния и со Апо́столы Твои́ми на не́бо ны́не взира́ти всем се́рдцем свои́м и все́ми помышле́ньми свои́ми, помина́юще, я́ко та́мо на небеси́ горе́ жи́тельство на́ше есть, здесь же на земли́ мы то́чию стра́нники и прише́льцы есмы́, отше́дшия из до́ма О́тча в страну́ дале́чу греха́. Сего́ ра́ди усе́рдно про́сим Тя, пресла́вным Вознесе́нием Твои́м, Го́споди, оживи́ на́шу со́весть, ея́же ну́жнейши ничто́же есть в ми́ре, возведи́ нас из пле́на сего́ грехо́внаго пло́ти и ми́ра и сотвори́ нас го́рняя му́дрствовати, а не земна́я, я́ко да не ктому́ себе́ угожда́ти бу́дем и жи́ти, но Тебе́ Го́споду и Бо́гу на́шему служи́ти бу́дем и порабо́таем, до́ндеже отреши́вшеся от уз пло́ти и проше́дши невозбра́нно возду́шныя мыта́рства, дости́гнем Небе́сных оби́телей Твои́х, иде́же, ста́вше одесну́ю Вели́чествия Твоего́, со Арха́нгелы и А́нгелы и все́ми святы́ми прославля́ти бу́дем Всесвято́е и́мя Твое́ со Безнача́льным Твои́м Отце́м и Пресвяты́м и Единосу́щным и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Величание Вознесению Господню

Велича́ем Тя,/ Живода́вче Христе́,/ и почита́ем е́же на Небеса́/ с пречи́стою Твое́ю Пло́тию// Боже́ственное вознесе́ние.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку