Преподобний Нил Сорський
Місяця травня на 7-й день
Пам’ять преподобного Ніла Сорського відзначається 20 травня (за новим стилем). Православна Церква вшановує цього святого як одного із засновників скитського подвижництва на Русі.
Святий народився 1433 року. Як він сам про себе розповідав, що був невігласом-селянином, народився в простій сільській родині. Все ж, високоосвічені люди, які були з ним знайомі, казали, що святий так свідчив про себе через глибоке смирення. Вони припускали, що Ніл народився в родині бояр. Один із його сучасників говорив, що в миру святого називали Майков.
Він прийняв чернецтво в Кирило-Білозерському монастирі. Тут його навчав чернечого життя досвідчений подвижник, старець Паїсій Ярославов. Через деякий час він разом із ченцем Інокентієм вирушив у паломництво святими місцями.
Ченці прийшли на Афон. Там вони слухали поради досвідчених старців, вчилися у пустинножителів найсуворішого чернечого життя. Там святий полюбив безмовність. Ніл також вивчав Святе Письмо, житія і творіння святих.
Коли ж він повернувся на Русь, то оселився не в монастирі, а в безлюдному місці, недалеко від річки Сорки. Там він спорудив хрест, побудував каплицю і келію, вирив колодязь. Так він почав вести аскетичний спосіб життя.
Згодом до нього приєдналися й інші ченці. Спільними зусиллями вони збудували церкву. Це далося нелегко, бо вони жили на болотистій місцевості.
Святий Ніл організовував чернечий побут за прикладом подвижників-афонітів. Статут скиту відмова передбачав відмову від майна, суворість життя і молитовного правила. Особливе значення відводилося молитві та мовчанню, боротьбі з пристрастями та помислами, нагадуванням про смерть.
1491 року Ніл взяв участь на Соборі проти вчення єретиків, які заперечували Святу Трійцю в Особах, Божественну природу Спасителя, шанування святинь.
Ніл Сорський 1503 року також був на Соборі, що обговорював питання про майно монастирів. Він виступав проти будь-яких володінь, оскільки вважав, що ченці повинні харчуватися виключно плодами своєї діяльності, не відволікаючись на мирські блага. Йому суперечив преподобний Йосип Волоцький, який вважав, що матеріальні блага також відкривають можливість для розвитку обителей. Собор підтримав позицію преподобного Йосипа.
Перед своєю смертю Ніл Сорський дав останні настанови братії. Він заповів ховати його без особливих почестей, як простого грішника – зарити в ямі. Він навіть закликав ченців, щоб вони залишили його тіло на поживу звірам. Він наголосив, що як він за життя намагався не користуватися земними благами, так нехай і буде з його тілом після смерті.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Нилу Сорскому, глас 4
Удали́вся бе́гая, дави́дски, ми́ра,/ и вся, я́же в нем, я́ко уме́ты, вмени́в,/ и, в ме́сте безмо́лвне всели́вся,/ духо́вныя ра́дости испо́лнился еси́, о́тче наш Ни́ле,/ и, еди́ному Бо́гу изво́лив служи́ти,/ процве́л еси́, я́ко фи́никс,/ и, я́ко лоза́ благопло́дна,/ умно́жил еси́ ча́да пусты́ни./ Тем благода́рственно вопие́м:/ сла́ва Укре́пльшему тя в по́двиге пустынножи́тельства;/ сла́ва Избра́вшему тя в Росси́и отше́льником уставополо́жника изря́дна;// сла́ва моли́твами твои́ми и нас Спаса́ющему.
Кондак преподобному Нилу Сорскому, глас 8
Любве́ ра́ди Христо́вы удали́вся мирски́х смуще́ний,/ ра́достною душе́ю всели́лся еси́ в пусты́ни,/ в не́йже подвиза́вся до́бре,/ я́ко А́нгел на земли́, о́тче Ни́ле, пожи́л еси́:/ бде́нием бо и посто́м те́ло свое́ изнури́л еси́ ве́чныя ра́ди жи́зни./ Ея́же ны́не сподо́бився,/ во све́те неизрече́нныя ра́дости Пресвяте́й Тро́ице со святы́ми предстоя́,/ моли́, мо́лимтися, припа́дающе, ча́да твоя́,/ сохрани́тися нам от вся́каго наве́та и злых обстоя́ний/ ви́димых и неви́димых враг// и спасти́ся душа́м на́шим.
Ин кондак преподобному Нилу Сорскому, глас 3
Терпя́, потерпе́л еси́ су́етныя обы́чаи/ и мирски́я нра́вы бра́тий твои́х,/ обре́л еси́ пусты́нное безмо́лвие, преподо́бне о́тче,/ иде́же посто́м, бде́нием и непреста́нною моли́твою в труде́х подвиза́вся,/ уче́ньми твои́ми пра́выя стези́ указа́л еси́ нам/ ше́ствовати ко Го́споду.// Те́мже и почита́ем тя, всеблаже́нне Ни́ле.
Молитва преподобному Нилу Сорскому
О, преподо́бне и Богоблаже́нне о́тче Ни́ле, Богому́дрый наста́вниче и учи́телю наш! Ты любве́ ра́ди Бо́жия от мирски́х смуще́ний удаля́яся, в непрохо́дней пусты́ни и в де́брех всели́тися изво́лил еси́, и я́ко лоза́ благопло́дна, ча́да пусты́ни умно́жив, сло́вом, писа́нием и житие́м о́браз вся́кия и́ноческия доброде́тели яви́лся еси́; и я́ко а́нгел во пло́ти пожи́в на земли́, ны́не в селе́ниих Небе́сных, иде́же пра́зднующих глас непреста́нный, водворя́ешися, и с ли́ки святы́х Бо́гу предстоя́, Тому́ хвалы́ и славосло́вия непреста́нно прино́сиши. Мо́лим тя, Богоблаже́нне, наста́ви и нас, под кро́вом твои́м жи́тельствующих, непреткнове́нно по стопа́м твои́м ходи́ти и Го́спода Бо́га всем се́рдцем свои́м люби́ти, Того́ еди́наго вожделе́ти и о Том еди́ном помышля́ти, му́жественно же и благоиску́сно проти́ву до́лу влеку́щих по́мыслов и прило́гов вра́жиих пра́тися и ты́я всегда́ побежда́ти; вся́кую же тесноту́ мона́шескаго жития́ возлюби́ти и кра́сная ми́ра сего́, любве́ ра́ди Христо́вы, возненави́дети помози́ нам; вся́ку же доброде́тель, в не́йже сам потруди́лся еси́, в сердца́х на́ших насади́ти нам посо́бствуй. Моли́ Христа́ Бо́га, да и всем правосла́вным христиа́ном, в ми́ре живу́щим, просвети́т ум и о́чи серде́чныя, е́же ко спасе́нию, утверди́т я́ в ве́ре и благоче́стии и в де́лании за́поведей Свои́х, сохрани́т же от ле́сти ми́ра сего́, и оставле́ние грехо́в да́рует всем христиа́ном, та́же и вся потре́бная ко вре́менному житию́ всем приложит. Да та́ко вси христиа́не, в пусты́ни и в ми́ре жи́тельствующии, ти́хое и безмо́лвное житие́ поживу́т во вся́ком благоче́стии и че́стности, и Христа́ усты́ и се́рдцем просла́вят, ку́пно со безнача́льным Его́ Отце́м и Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Его́ Ду́хом, всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
Ўдали1всz, бёгаz, дв7дски, мjра, и3 вс‰, ±же въ нeмъ, ћкw ўмeты, вмэни1въ, и3, въ мёстэ безм0лвнэ всели1всz, дух0вныz рaдости и3сп0лнилсz є3си2, n1тче нaшъ нjле, и3, є3ди1ному бGу и3зв0ливъ служи1ти, процвёлъ є3си2, ћкw фjніxъ, и3, ћкw лозA благопл0дна, ўмн0жилъ є3си2 ч†да пустhни. тёмъ благодaрственнw вопіeмъ: слaва ўкрёпльшему тS въ п0двизэ пустынножи1тельства. слaва и3збрaвшему тS въ руси2 tшeльникомъ ўставопол0жника и3зрsдна. слaва мlтвами твои1ми и3 нaсъ сп7сaющему.
Кондaкъ, глaсъ н7.
Под0бенъ: Взбрaнной воев0дэ:
ЛюбвE рaди хrт0вы ўдали1всz мірски1хъ смущeній, рaдостною душeю всели1лсz є3си2 въ пустhни, въ нeйже подвизaвсz д0брэ, ћкw ѓгGлъ на земли2, n1тче нjле, пожи1лъ є3си2: бдёніемъ бо и3 пост0мъ тёло своE и3знури1лъ є3си2 вёчныz рaди жи1зни. є3sже нhнэ спод0бивсz, во свётэ неизречeнныz рaдости прес™ёй трbцэ со с™hми предстоS, моли2, м0лимтисz, припaдающе, ч†да тво‰, сохрани1тисz нaмъ t всsкагw навёта и3 ѕлhхъ њбстоsній ви1димыхъ и3 неви1димыхъ вр†гъ и3 сп7сти1сz дyшамъ нaшымъ.
Ще в розробці
