Преподобний Давид Гареджийський

Місяця травня на 7-й день

Преподобний Давид Гареджійський прийшов за велінням Божої Матері в Грузію із Сирії в середині VI століття разом із преподобним Іоанном Зедазнійським у числі його 12 учнів. Спочатку святі отці оселилися на горі Зедазені, недалеко від Мцхети. Через 3 роки преподобний Іоанн розіслав своїх сподвижників у різні кінці Грузії. Преподобний Давид зі своїм учнем Лукіаном оселився в околицях Тбілісі на горі Мта-Цмінда (“Свята Гора”).

Треба сказати, що саму Грузію охрестила більш ніж за 200 років до цього свята Ніна. Але за всю історію Грузії вона зазнавала сильного тиску з боку Персії. Було безліч навал персів, Грузія піддавалася спустошенню, пожежам. Багато часу перебувала в облоговій залежності від самих персів. Якщо спочатку перси намагалися християнство витравити мечем, то потім стали діяти дуже хитро. Вони стали всюди насаджувати маздеїзм, те, що в народі у нас називається вогнепоклонством. І тим ремісникам, купцям, які приймали маздеїзм, перси давали безліч всіляких пільг. Дійшло до того, що капища вогнепоклонників стали розташовуватися прямо біля входів у християнські храми.

Тому прихід отців-сирійців у Грузію можна назвати другим хрещенням. Щочетверга преподобний спускався в місто і наставляв жителів в основах християнської віри. Багато жителів стали повертатися в лоно християнської Церкви. Очевидно, що жерцям-вогнепоклонникам це не подобалося, і жерці підкупили одну занепалу дівчину, щоб вона обмовила преподобного, щоб вона назвала його винуватцем її гріха.

Будучи викликаний жителями на суд, преподобний підійшов до цієї дівиці і, торкнувшись посохом її утроби, запитав: “Чи я твій батько?” З утроби пролунав голос: “Ні”, і було названо справжнього винуватця її падіння. І після цього на очах здивованого народу вона народила камінь. На згадку про таке чудове небесне заступництво преподобний випросив у Господа на тій горі цілюще джерело, до якого дотепер вдаються грузинки у своїх жіночих немочах.

Після цього преподобний Давид разом із Лукіаном залишили околиці Тбілісі й пішли на південний схід у пустельну місцевість Гареджі. Тут подвижники викопали собі в горі келії й оселилися в них. Пізніше біля них стали селитися й інші пустельножителі й утворилася знаменита Давидо-Гареджійська лавра.

Незадовго до своєї кончини преподобний Давид вирушив для поклоніння на Святу Землю. І ось, зійшовши на гору, з якої вже відкривався вид на Святий Град, преподобний сказав своїм супутникам, що він не гідний своїми ногами топтати ті місця, де ступала нога Спасителя.

Він попросив помолитися за нього біля Гробу Господнього, а сам із молитвою взяв із землі три камені, поклав їх у торбинку і повернув назад. У цей час єрусалимському Патріарху з’явився Ангел, який сказав, що коханий Божий Давид забрав усю благодать Гробу Господнього, і велів спорядити скорохода, який забрав би в Преподобного два камені. Третій же камінь преподобний приніс у свою лавру, і він зберігся до теперішнього часу. Зараз він зберігається в скарбниці нового Троїцького кафедрального собору в Тбілісі. Помер преподобний Давид, причастившись Святих Дарів, 7/20 травня 604 року в четвер після Вознесіння. Тому пам’ять його і звершується цього дня, а 7/20 травня звершується пам’ять усіх 13-ти отців-сирійців.

Тропарі, кондаки, молитви та величання