Преподобний Пафнутій Боровський, ігумен
Місяця травня на 1-й день
Преподобний Пафнутій Боровський народився 1394 року в селі Кудинове, недалеко від Боровська, і під час Хрещення був названий Парфенієм. Його батько Іоанн був сином охрещеного татарина-баскака Мартіна, мати Парфенія носила ім’я Фотинія.В 20 років Парфеній залишив рідну домівку і 1414 року прийняв постриг з ім’ям Пафнутій у Покровському монастирі на Високому від настоятеля Маркелла. Багато років подвизався чернець Пафнутій в обителі. Коли помер настоятель монастиря, братія обрала його ігуменом. Святитель Фотій, митрополит Київський, висвятив преподобного у священний сан (близько 1426 р.). Тридцять років провів преподобний у Покровській обителі, де був і настоятелем, і старцем-духівником. На 51-му році життя він тяжко захворів, залишив ігуменство і прийняв велику схиму. Після одужання в день святого великомученика Георгія Побідоносця, 23 квітня 1444 року, пішов із монастиря й оселився з одним ченцем на лівому березі річки Протви при впаданні в неї річки Істерьми. Незабаром на нове місце до нього стала збиратися братія. Число ченців швидко зростало. Був побудований новий кам’яний храм замість колишнього дерев’яного на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У розписі храму брав участь найкращий іконописець того часу Діонісій і його помічники. Преподобний Пафнутій подавав приклад братії, ведучи суворе життя: келія його була найбіднішою за всіх, з їжі брав найгірше. У понеділок і п’ятницю не їв зовсім, а в середу тримався сухоїдіння. Із загальних робіт преподобний обирав найважчі: рубав і носив дрова, копав і поливав город, водночас першим приходив на церковну службу.
Преподобний Пафнутій користувався глибокою любов’ю і шануванням не тільки братії свого монастиря, а й інших обителей. Промислом Божим в обитель до преподобного був направлений двадцятирічний юнак Іоанн Санін. Випробувавши того, хто прийшов, преподобний постриг його в чернецтво з ім’ям Іосиф. Згодом преподобний Іосиф Волоцький, який твердо зберігав чистоту православної віри, очолив боротьбу проти єресі жидовствуючих, засудженої на Соборі 1504 року. На цей подвиг молодого ченця благословив преподобний Пафнутій.
За тиждень до смерті преподобний передбачив свою кончину. Виконавши останню молитву і благословивши братію, він відійшов до Бога 1 травня 1477 року. Преподобний Пафнутій був послідовником преподобного Сергія, ігумена Радонезького.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Пафнутию Боровскому, глас 4
Жития́ све́тлостию просвети́в твое́ оте́чество,/ в моли́твах и посте́х дарова́ний Боже́ственнаго Ду́ха испо́лнился еси́,/ и, во вре́менней сей жи́зни до́бре подвиза́вся,/ ми́лость благоутро́бия все́м скорбя́щим отве́рзл еси́,/ и ни́щим был еси́ засту́пник./ Тем мо́лим тя, о́тче Пафну́тие,// моли́ Христа́ Бо́га, да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак преподобному Пафнутию Боровскому, глас 8
Бо́жиим светоли́тием просвеще́н, о́тче,/ по́стническое стяжа́л еси́ жи́тельство, преподо́бне,/ и́ноком предо́брый наста́вниче и по́стником благо́е украше́ние./ Сего́ ра́ди Госпо́дь, труды́, твоя́ ви́дев,/ чуде́с да́ром обогати́ тя,/ источа́еши бо исцеле́ния./ Мы же, ра́дующеся, вопие́м ти́:// ра́дуйся, о́тче Пафну́тие.
Молитва преподобному Пафнутию Боровскому
О, свяще́нная главо́, земны́й А́нгеле, Небе́сный челове́че, вели́кий чудотво́рче, преподо́бне о́тче наш Пафну́тие! К тебе́ с ве́рою и любо́вию усе́рдно прибега́ем и умиле́нно про́сим: яви́ нам смире́нным и гре́шным свято́е и многомо́щное твое́ заступле́ние. Не дерза́ем, грех ра́ди на́ших, с свобо́дою чад Бо́жиих, проси́ти Го́спода и Влады́ку на́шего о поми́ловании и проще́нии. Но тебе́, моли́твенника к Нему́ благоприя́тна, предлага́ем и мо́лим, испроси́ нам у бла́гости Его́ да́ры благопотре́бныя и спаси́тельныя душа́м на́шим: ве́ру пра́ву, благоче́стие кре́пкое, покая́ние и́стинное, проще́ние грехо́в, житие́ соверше́нное, исправле́ние реши́тельное, да обрати́вшеся от злых дел к Богоугожде́нию, про́чее непрогневля́ем Го́спода наруше́нием святы́х Его́ за́поведей. Умоли́, свя́тче Бо́жий, Всевы́шняго Творца́ дарова́ти мир и благоче́стие стране́ на́шей правосла́вной. Сохрани́, уго́дниче Христо́в, святу́ю оби́тель твою́, созда́нную тобо́ю, и вся живу́щия и подвиза́ющияся в ней от вся́каго зла ненаве́тны. При́зри ми́лостивно на лю́ди, к тебе́ прибега́ющия, и вся проше́ния их во благо́е испо́лни. Всем же нам здра́вие душе́вное и теле́сное, земли́ плодоно́сие, ти́хое и благоуго́дное житие́, благу́ю, христиа́нскую кончи́ну и до́брый отве́т на Стра́шном Суде́ у Всеми́лостиваго Бо́га исхода́тайствуй, я́ко вои́стину име́яй ве́лие к Нему́ дерзнове́ние. Ей, о́тче, ве́мы, я́ко мно́го мо́жет моли́тва твоя́ пред лице́м Вседержи́теля Го́спода и ничто́же невозмо́жно есть хода́тайству твоему́, а́ще то́кмо восхо́щеши: сего́ ра́ди кре́пко на тя упова́ем и на твои́ святы́я моли́твы вельми́ наде́емся, я́ко ты приведе́ши нас предста́тельством твои́м в ти́хое приста́нище спасе́ния и насле́дники яви́ши ны све́тлаго Ца́рствия Христо́ва. Не посрами́ же упова́ния на́шего, чудотво́рче святы́й. И сподо́би нас вку́пе с тобо́ю блаже́нства ра́йскаго наслажда́тися, да сла́вим, хва́лим и велича́ем вели́кую ми́лость к нам Человеколю́бца Бо́га, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха и твое́ благо́е, оте́ческое заступле́ние во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
ЖитіS свётлостію просвэти 1въ твоE nтeчество, въ мlтвахъ и 3 постёхъ даровaній бж cтвеннагw д¦а и 3сп0лнилсz є 3си 2: и 3 во врeменнэй сeй жи 1зни д0брэ подвизaвсz, мл cть бlгоутр0біz всBмъ скорбsщымъ tвeрзлъ є 3си 2, и 3 ни 1щымъ бhлъ є 3си 2 застyпникъ. тёмъ м0лимъ тS, џтче пафнyтіе, моли2 хrтA бGа, да сп7сeтъ дyшы нaшz.
Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной:
Б9іимъ свэтоли 1тіемъ просвэщeнъ, џтче, п0стническое стzжaвъ жи 1тельство, прп dбне, и 4нокwмъ пред0брый настaвниче, и 3 п0стникwмъ бlг0е ўкрашeніе. сегw 2 рaди гDь труды 2 тво‰ ви 1дэвъ, чудeсъ дaромъ њбогати 1 тz, и 3сточaеши бо и 3сцэлє 1ніz. мh же рaдующесz вопіeмъ ти 2: рaдуйсz, џтче пафнyтіе.
Ще в розробці
