Тлумачення на 3-тє послання святого апостола Іоанна
Молитва про процвітання Гаія і подяка йому за прийняття приїжджих братів заради Христа. – Тут же про неблагородство Діотрефа і ненависть його до братів. – Прекрасний відгук про Димитрія. – Про те, що апостол сам незабаром прийде до них на користь.
Зміст послання
Апостол пише про приймання подорожніх. По-перше, він схвалює Гаія, про якого всі свідчать, що він з любов’ю приймає пришельців; переконує його й надалі перебувати в такій самій любові, відпускати й приймати братів; знову хвалить його за ревність і не схвалює Діотрефа за те, що він сам нічого не робить бідним, іншим забороняє, а ще й багато лихословить, говорить, що такі люди далекі від правди і не знають Бога, і згадує ще про Димитрія, про якого висловлює свою відмінну похвалу.
3Ін. 1:1. Старець – улюбленому Гаію, якого я люблю по істині.
3Ін. 1:2. Улюблений! молюся, щоб ти був здоровим і досяг успіхів у всьому, як досягає душа твоя.
По істині любить той, хто любить у Господі. Апостол пише це послання з метою віддати похвалу деяким братам. Пише до Гаія, про якого свідчить, що він приймає багато пришельців, і за те віддає йому велику похвалу. Бо “хто робить добро, той, – каже, – від Бога” (3Ін. 1:11). Ще більше заохочує його тим, що не схвалює Діотрефа, який не хоче так чинити. Хвалить Димитрія, який чинить так само, як Гаій, і дає вірне свідчення про його чесноти. “Як досягає душа твоя”; а досягає вона успіху в житті за Євангелієм.
3Ін. 1:3. Бо я дуже зрадів, коли прийшли браття і засвідчили про твою вірність істині.
В істині ходить той, хто ходить за простотою євангельською. Під словом “ходити” треба розуміти не пересування стоп, бо такий переступальний з місця на місце рух притаманний кожній тварині, що має ноги, але струнке й ціломудрене досягання успіхів в душевних прагненнях, якого досягають не всі, хто і з тих, що мають розум.
3Ін. 1:4. Для мене нема більшої радості, як чути, що діти мої ходять в істині.
3Ін. 1:5. Улюблений! ти вірно твориш у тому, що робиш для братів і для пришельців.
3Ін. 1:6. Вони засвідчили перед церквою про твою любов. Ти добре зробиш, коли відпустиш їх, як належить перед Богом,
3Ін. 1:7. бо вони заради імені Його пішли, не взявши нічого від язичників.
Вираз μειζοτέραν не узгоджується з витонченістю грецької мови; бо до порівняльного ступеня (μείζονα) додано ще один суфікс порівняльного ступеня (-τερ).
3Ін. 1:8. Отож ми повинні приймати таких, щоб стати співробітниками істині.
3Ін. 1:9. Я писав до церкви; але Діотреф, який любить бути першим у них, не приймає нас.
“Приймати” вжито замість “займати”, “захоплювати”. Цим апостол навчає нас не вичікувати приходу до нас нужденних, але самим бігти до них назустріч і просити їх до себе, як робили Авраам і Лот (Бут. 18:2-3,19:1-2).
3Ін. 1:10. Тому, коли я прийду, то нагадаю про діла, які він чинить, обмовляючи нас злими словами, і не задовольняючись тим, і сам не приймає братів і забороняє бажаючим та виганяє з церкви.
Якщо заборонено відплачувати злом за зло (Рим. 12:17), то як пояснити справжню погрозу апостола? Відповідаємо: заповідь говорить про невідплату злом за зло тому, хто грішить проти нас, а коли гріх проти нас завдає шкоди і вірі, то того, хто чинить такий гріх, потрібно карати, як і Павло завдав зла на Еліму, що збивав зі шляху Господнього (Діян. 13:8-11).
3Ін. 1:11. Улюблений! не будь подібним до зла, а до добра. Хто робить добро, той від Бога; а хто чинить зло, той не бачив Бога.
Оскільки немає нічого спільного у світла з темрявою, жодної згоди між Христом і Веліаром (2Кор. 6:14-15); то просвічений пізнанням Христа не повинен, наслідуючи нечестивих, зливатися з темрявою, тобто з мерзенними справами їхніми. Бо як той, хто робить добро, від Бога і вдосконалив мислене око своє світлом пізнання Його, через що весь став світлом, бачить істинне світло, Бога, і буває для інших світилом у світі, що містить слово життя (Флп. 2:16), так і той, хто чинить зле, ходячи в темряві, ні сам не може бачити Бога, тобто робити угодне Богові, ні для інших бути керівником, але ненависний і огидний для всіх.
3Ін. 1:12. Про Димитрія засвідчено всіма і самою істиною; свідчимо також і ми, і ви знаєте, що свідчення наше правдиве.
3Ін. 1:13. Багато чого мав я написати; але не хочу писати до тебе чорнилами і тростиною,
3Ін. 1:14. а надіюся скоро побачити тебе і поговорити устами до уст.
3Ін. 1:15. Мир тобі. Вітають тебе друзі; вітай друзів поіменно. Амінь.
“Всіма”, тобто тими, хто має істину, “і самою істиною”, тобто на словах і на ділі; бо хоча про доброчесність інших і свідчать, але свідчення виявляється неправдивим, тому що словам не відповідає дійсність. Якщо ж хто під “всіма”, з огляду на широту значення слова “весь”, розумітиме вірних і невірних, то і його розуміння не є несправедливим, адже апостол Павло заповідав всім вірним: “Не подавайте спокуси ні іудеям, ні еллінам, ні церкві Божій, тому що і я догоджаю всім у всьому” (1Кор. 10:32-33).
Кінець третього послання св. ап. Іоанна.
Молитва о преуспевании Гаия и благодарность ему за принятие странствующих братьев ради Христа. – Здесь же о неблагородстве Диотрефа и ненависти его к братьям. – Прекрасный отзыв о Димитрии. – О том, что апостол сам вскоре придет к ним на пользу.
Содержание послания
Апостол пишет о странноприимстве. Во-первых, он одобряет Гаия, о котором все свидетельствуют, что он с любовью принимает странников; убеждает его и впредь пребывать в таком же расположении, отпускать и принимать братьев; снова хвалит его за усердие, и не одобряет Диотрефа за то, что он сам ничего не делает бедным и другим запрещает делать, и много злословит; говорит, что такие люди далеки от истины и не знают Бога; упоминает еще о Димитрии, о котором отзывается с отличной похвалою.
3Ін. 1:1. Старец – возлюбленному Гаию, которого я люблю по истине.
3Ін. 1:2. Возлюбленный! молюсь, чтобы ты здравствовал и преуспевал во всем, как преуспевает душа твоя.
По истине любит тот, кто любит по Господе. Апостол пишет это послание с целью воздать похвалу некоторым братьям. Пишет к Гаию, о котором свидетельствует, что он принимает много странников, и за то воздает ему великую похвалу. Ибо «кто делает добро, тот, – говорит, – от Бога» (3Ін. 1:11). Еще более поощряет его тем, что не одобряет Диотрефа, который не хочет так поступать. Хвалит Димитрия, который поступает так же, как Гаий, и дает верное свидетельство о его добродетели. «Как преуспевает душа твоя»; а преуспевает она в жизни по Евангелию.
3Ін. 1:3. Ибо я весьма обрадовался, когда пришли братия и засвидетельствовали о твоей верности, как ты ходишь в истине.
В истине ходит тот, кто ходит по простоте евангельской. Под словом «ходить» нужно разуметь не передвижение стоп, ибо такое переступательное с места на место движение свойственно всякому животному, имеющему ноги, но стройное и целомудренное преспеяние в душевных стремлениях, которого достигают немногие и из тех, кои имеют разум.
3Ін. 1:4. Для меня нет большей радости, как слышать, что дети мои ходят в истине.
3Ін. 1:5. Возлюбленный! ты как верный поступаешь в том, что делаешь для братьев и для странников.
3Ін. 1:6. Они засвидетельствовали перед церковью о твоей любви. Ты хорошо поступишь, если отпустишь их, как должно ради Бога,
3Ін. 1:7. ибо они ради имени Его пошли, не взяв ничего от язычников.
Выражение μειζοτέραν не согласно с изяществом греческого языка; ибо к сравнительной степени (μείζονα) прибавлен еще один суффикс сравнительной степени (-τερ).
3Ін. 1:8. Итак мы должны принимать таковых, чтобы сделаться споспешниками истине.
3Ін. 1:9. Я писал церкви; но любящий первенствовать у них Диотреф не принимает нас.
«Принимать» употреблено вместо «занимать», «захватывать». Этим апостол научает нас не выжидать прихода к нам нуждающихся, но самим бежать к ним навстречу и упрашивать их к себе, как поступали Авраам и Лот (Бут. 18:2-3,19:1-2).
3Ін. 1:10. Посему, если я приду, то напомню о делах, которые он делает, понося нас злыми словами, и не довольствуясь тем, и сам не принимает братьев, и запрещает желающим, и изгоняет из церкви.
Если запрещено воздавать злом за зло (Рим. 12:17), то как объяснить настоящую угрозу апостола? Отвечаем: заповедь говорит о невоздаянии злом за зло тому, кто грешит против нас, а когда грех против нас причиняет вред и вере, то совершающего такой грех должно наказывать, как и Павел навел зло на Елиму, совращавшего с путей Господних (Деян. 13,8–11).
3Ін. 1:11. Возлюбленный! не подражай злу, но добру. Кто делает добро, тот от Бога; а делающий зло не видел Бога.
Так как нет ничего общего у света с тьмой, никакого согласия между Христом и Велиаром (2Кор. 6:14-15); то просвещенный познанием Христа не должен чрез подражание нечестивым сливаться с тьмой, то есть с гнусными делами их. Ибо как тот, кто делает добро, от Бога и усовершил мысленное око свое светом познания Его, почему весь стал светом, видит истинный свет, Бога, и бывает для других светилом в мире, содержащим слово жизни (Флп. 2:16), так и тот, кто делает злое, ходя во тьме, ни сам не может видеть Бога, то есть делать угодное Богу, ни для других быть руководителем, но ненавистен и отвратителен для всех.
3Ін. 1:12. О Димитрии засвидетельствовано всеми и самою истиною; свидетельствуем также и мы, и вы знаете, что свидетельство наше истинно.
3Ін. 1:13. Многое имел я писать; но не хочу писать к тебе чернилами и тростью,
3Ін. 1:14. а надеюсь скоро увидеть тебя и поговорить устами к устам.
3Ін. 1:15. Мир тебе. Приветствуют тебя друзья; приветствуй друзей поименно. Аминь.
«Всеми», то есть имеющими истину, «и самою истиною», то есть на словах и на деле; ибо хотя о добродетели иных и свидетельствуют, но свидетельство оказывается ложным, потому что словам не соответствует действительность. Если же кто под «всеми», по обширности значения слова «весь», будет разуметь верных и неверных, то и его понимание не несправедливо; ибо апостол Павел заповедует всем верным: «не подавайте соблазна ни Иудеям, ни Еллинам, ни церкви Божией, так, как и я угождаю всем во всем» (1Кор. 10:32-33).
Конец третьего послания св. ап. Иоанна.
