Священномученик Олексій Нікольський, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день – Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 23-й день (перехідне) / листопада на 27-й день – Собор новомучеників і сповідників Радонезьких

Священномученик Олексій народився 10 лютого 1877 року в селі Геніно Серпуховського повіту Московської губернії в сім’ї священика Іоанна Нікольського, який служив у храмі святих благовірних князів Бориса і Гліба. Згодом отець Іоанн був призначений у храм Різдва Богородиці в селі Льялово Московського повіту.
У 1892 році Олексій закінчив Заіконоспаське духовне училище, у 1898 році – Віфанську Духовну семінарію, а в 1902 році – Московську Духовну академію. Олексія Івановича висвятили на священика, і він служив до 1930 року, коли під час чергових гонінь на Церкву його заарештували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності та засудили до трьох років заслання. Повернувшись із заслання, він став служити в храмі в селі Мало-Фомінське Весьегонського району Тверської області.
16 лютого 1938 року отець Олексій був заарештований і поміщений до в’язниці в місті Весьегонську. Наступного дня було допитано двох свідків-родичів, бригадирів колгоспів “Прапор праці” і “Новий шлях”. На початку лютого один із них поховав дружину, і з цієї нагоди вони обидва опинилися в церкві. Цього дня ховали ще двох старих. Бригадири показали, що отець Олексій під час відспівування сказав: “Ось ці два старі померли як православні, вони відвідували церкву, причастилися і померли по-Божому, а ця раба Божа – храм не відвідувала… За радянської влади стало багато вмирати народу, люди стали слабкі, живуть у недоліках, храми не відвідують, а радянська влада над храмами поглумиться і руйнує їх, православних утискають, молодь зовсім забула церкву”. Також один із них показав, що коли в селі помер заступник голови колгоспу, то його дружина хотіла після так званої “цивільної панахиди” відспівати його в храмі, але отець Олексій на це сказав: “Я його відспівувати не буду, він не наш, Бога не визнавав і до церкви не ходив”.
Цього ж дня був допитаний і отець Олексій. На запитання про те, кого він знає зі священиків, отець Олексій відповів, що знає тільки одного священика, з яким був на засланні, і якому виповнилося вже сімдесят років і він у храмі не служить. Слідчий зажадав від нього, щоб він розповів про свою антирадянську діяльність, і нагадав йому випадок, про який розповіли свідки.
Отець Олексій на це відповів: “У перших числах лютого 1938 року мені довелося одночасно відспівувати трьох небіжчиків. Під час відспівування я виголосив коротеньку проповідь, у якій висловив вірянам своє здивування, що в один день доводиться відспівувати трьох, раніше такі випадки були рідкісні, і я закликав до покори волі Божій колгоспників. Антирадянської агітації я не вів”.
22 лютого 1938 року слідство було закінчено, і 6 березня трійка НКВС засудила священика до розстрілу. Священик Алексій Нікольський був розстріляний 8 березня 1938 року і похований у невідомій спільній могилі.