Блаженний Максим, Христа заради юродивий, Московський чудотворець

Місяця листопада на 11-й день / серпня на 13-й день

Блаженний Максим, заради юродивий Христа, жив у Москві. Про його батьків, час і місце народження нічого не відомо. Святий Максим обрав один із найважчих і тернистих шляхів до спасіння, добровільно, заради Христа прийнявши на себе маску юродивого. Влітку та взимку Максим ходив майже голим, переносячи з молитвою і спеку, і холод. «Хоч люта зима, але солодкий рай», – говорив він, повчаючи всіх терпіння та перенесення життєвих негараздів.

Русь дуже любила своїх юродивих, цінувала їх глибоке смирення, слухала їх мудрості, висловленої зрозуміло і образно народною мовою прислів’їв. І слухали юродивих усі: від великих князів до останнього бідняка.

Блаженний Максим жив у важкі для російського народу часи. Татарські набіги, посуха, епідемії розоряли та губили людей. Святий говорив знедоленим: «Не все по шерсті, а й навпаки… за справу поб’ють, повинись та нижче вклонися; не плач битий, плач небитий; відтерпімося, і ми люди будемо; поволі і сирі дрова спалахують; за терпіння Бог дасть спасіння». Але не лише слова втіхи говорив святий. Його гнівних викриття боялися сильні світу цього: купці і московська знать. Блаженний Максим говорив їм, знатним та багатим: «Божниця домашня, а совість продажна; кожен хреститься, та не кожен молиться; Бог всяку неправду знайде. Ні Він тебе, ні ти Його не обдуриш». Викриття юродивого не залишалися безплідними, багато хто з москвичів звертав свої серця до Бога.

Помер блаженний Максим 11 листопада 1434 року і був похований біля церкви святих князів Бориса та Гліба. Господеві завгодно було прославити чудесами Свого угодника: біля гробу святого стали здійснюватися зцілення. 13 серпня 1547 року було знайдено нетлінні мощі блаженного Максима і тоді було встановлено святкування. В Окружній грамоті митрополита Московського Макарія сказано: «Петі та святкувати на Москві, серпня о 13-й день, новому чудотворцю Максиму, Христа заради юродивого». Храм на честь благовірних князів Бориса та Гліба, поряд з яким був похований святий Максим, згорів у 1568 році. Але святі мощі Максима залишалися під спудом. Благоговійні шанувальники пам’яті святого збудували над його могилою боковий вівтар на честь святого Максима Сповідника.
У 1698 році за старанністю московських жителів Максима Верховитина та Максима Шаровнікова старий Борисоглібський храм було розібрано; при цьому камінь, що відвалився від стіни, відкрив великий скарб – цілющі мощі святого блаженного Максима. Вони були з честю перенесені в один із московських соборів, де й перебували під час будівництва нового храму. Після закінчення будівництва він був освячений в ім’я блаженного Максима Московського з божевільною на честь прп. Максима Сповідника. Близько сорока років зберігалися мощі блаженного у цьому храмі. 1737 року сталася сильна пожежа, під час якої згорів храм в ім’я Максима Московського. Уцілілі частини мощів блаженного Максима були благоговійно зібрані і передано до Максимівського храму 1768 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання